ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2019 Справа №914/2215/18
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонпак» , м.Львів,
про стягнення 326 026,99грн.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонпак» про стягнення 326 026,99грн.
Ухвалою від 03 грудня 2018 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 27 грудня 2018 року.
В підготовче засідання 27.12.2018р. з'явився представник позивача, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій зокрема донарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 25.11.2018р. до 26.12.2018р.
Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в підготовче засідання, причин неявки не повідомив. Поштовий конверт яким суд направляв відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі, повернувся на адресу суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та витязі з ЄДР ЮО ФОП та ГФ.
Відповідно до п.7 ГПК України , учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звязку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначив, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У зв'язку із неявкою представника відповідача, суд відклав підготовче засідання на 24 січня2019 року.
В підготовче судовому засіданні, яке відбулось 24 січня 2019 року зявився представник позивача, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій зокрема донарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період 27.12.2018р. до 21.01.2019р. Відповідач повторно не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив. Суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відклав підготовче засідання на 31 січня 2019 року.
Розгляд справи 31.01.2019р. не відбувся. Ухвалою від 01.02.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 12.02.2019р.
В підготовче засідання 12.02.2019р. з'явилися представники позивача, відповідач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив.
Підготовче засідання було відкладено на 26.02.2019р.
Ухвалою від 26.02.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 19.03.2019р.
Позивачем 26.02.2019р. було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій здійснено донарахування пені, 3% річних та інфляційні втрати за період з 21.01.2019р. до 21.02.2019р.
Суд звертає увагу на те, що 12.02.2019р. підготовче засідання було відкладено на 26.02.2019р. о 12 год. 30 хв.
За підсумками підготовчого засідання яке відбулось 26.02.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 19.03.2019р. Заява про збільшення розміру позовних вимог подана до суду після закінчення судового засідання а саме 26.02.2019р. о 13 год. 26 хв, тобто після того як суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що справи №914/2215/18 розглядається в порядку загального позовного провадження, позивач може збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених цим кодексом.
Оскільки заява позивач про збільшення розміру позовних вимог від 25.02.2019р. (вх. №576/19 від 26.02.2019р.) подана після закриття підготовчого провадження у справі, тобто після закінчення встановлених законом строків, суд залишає заяву без розгляду.
Таким чином справа розглядається з врахуванням розміру позовних вимог викладених позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.01.2019р. (вх. №182/19 від 24.01.2019р.)
В судове засідання 19.03.2019р. з'явився представник позивача. Відповідач в черговий раз не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 26.03.2019р.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного 15 грудня 2017 року з відповідачем договору поставки №151217/02, протягом грудня 2017р. - травня 2018 року поставив відповідачу обумовлений договором товар - гофропродукцію на загальну суму 527 872,89грн, який відповідач прийняв та повинен був оплатити протягом 21 календарного дня згідно отриманого рахунку.
Однак відповідач тільки частково оплатив отриманий товар, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 215942,70грн.грн.
Окрім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу - 62547,94 грн. - пені, 14110,72 грн. - інфляційних втрат, 5844,86 грн. - 3% річних та штраф в сумі 22043,19грн.
Обґрунтовуючи здійснені розрахунки, позивач посилається на те, що Відповідач був зобов'язаний розрахуватися з Позивачем не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки Товару. У разі проведення розрахунків пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки Товар), платіж вважається простроченим. Таким чином, починаючи з 22-го календарного дня з моменту поставки Товару, вартість поставленого Товару, що підлягала до сплати Відповідачем, вважається заборгованою, а обов'язок щодо здійснення оплати вважатиметься невиконаним або неналежно виконаним. У зв'язку з цим у Позивача виникло право нараховувати штрафні санкції (пеню. 3% річних, інфляційні втрати, визначений Договором штраф).
Відповідно до п. 4.3. Договору, усі грошові кошти, які надійшли від Покупця на банківський рахунок Постачальника, зараховуються як оплата за останню неоплачену поставлену партію Товару. Згідно з п. 4.5. Договору, датою виконання зобов'язань Покупця з оплати Товару є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.
Позивач вважає, що поставлений товар вважається таким, що підлягає оплаті (набуває правовий статус неоплаченого) з дня наступного за днем його поставки. Тому грошові кошти, які надходили від Відповідача, підлягають зарахуванню в рахунок тієї поставленої партії Товару, дата поставки якої передує і є ретроспективно найближчою до дати зарахування Позивачем коштів на рахунок. У зв'язку з цим накопичувалась кредиторська заборгованість з урахуванням чергових поставок і оплат у відповідні періоди існування заборгованості.
Заперечення відповідач проти позову.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов висновку, що збільшені позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІОНПАК" (покупець) 15 грудня 2017 року був укладений Договір поставки за № 151217/02 за умовами якого Постачальник бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати і здійснювати оплату гофрокартонної продукції на умовах, визначених у цьому Договорі. Найменування, асортимент, технічна інформація, місце поставки, ціна Товару, умови (базис згідно правил Інкотермс 2010) поставки Товару Сторони погоджують у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
З метою погодження конкретних умов поставки окремих партій Товару між ТзОВ "Дунапак-У країна" та ТзОВ "ЛІОНПАК" було підписано Специфікації:
- Специфікація № 1 від 15.12.2017 р.;
- Специфікація № 2 від 05.02.2018 р.;
- Специфікація № 3 від 21.03.2018 р.
Відповідно до п.3.1. Договору, ціни на товар вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника.
В п. 4.2. Договору сторони погодили, що датою отримання Товару є дата підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної Покупцем (уповноваженою особою Покупця) або дата доставки Товару силами Постачальника Покупцю в порядку, передбаченому п. 8.1. цього Договору. Згідно пункту 8.1 Договору обов'язок Постачальника відповідно щодо постачання Товару вважається виконаним у момент передачі Товару.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - гофропродукцію на загальну суму 527 872,89грн, що підтверджується наступними документами :
Ш Видаткова накладна № 3778 від 27 грудня 2017 року на суму 16320,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р3778 від 27 грудня 2017 року.
Ш Видаткова накладна № 3793 від 28 грудня 2017 року на суму 23292,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р3793 від 28 грудня 2017 року.
Ш Довіреність № 6 від 21 грудня 2017 року.
Ш Видаткова накладна № 74 від 12 січня 2018 року на суму 47692,80 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р74 від 12 січня 2018 року.
Ш Довіреність № 2 від 12 січня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 242 від 30 січня 2018 року на суму 59616,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р242 від 30 січня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 243 від 30 січня 2018 року на суму 27992,87 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р243 від 30 січня 2018 року.
Ш Довіреність № 3 від 29 січня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 557 від 21 лютого 2018 року на суму 1648,80 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р557 від 21 лютого 2018 року.
Ш Довіреність № 1 від 21 лютого 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 617 від 01 березня 2018 року на суму 20160,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р617 від 01 березня 2018 року.
Ш Довіреність № 3 від 28 лютого 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 660 від 01 березня 2018 року на суму 29658,12 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р660 від 01 березня 2018 року.
Ш Довіреність № 4 від 01 березня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 684 від 05 березня 2018 року на суму 65124,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р684 від 05 березня 2018 року.
Ш Довіреність № 5 від 05 березня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 771 від 15 березня 2018 року на суму 38037,60 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р771 від 15 березня 2018 року.
Ш Довіреність № 6 від 15 березня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 955 від 28 березня 2018 року на суму 23439,60 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р955 від 28 березня 2018 року.
Ш Довіреність № 8 від 28 березня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 1039 від 05 квітня 2018 року на суму 125712,00 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р1039 від 05 квітня 2018 року.
Ш Довіреність № 9 від 05 квітня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 1040 від 05 квітня 2018 року на суму 18176,40 грн.
Ш Товарно-транспортна накладна № Р1040 від 05 квітня 2018 року.
Ш Довіреність № 10 від 05 квітня 2018 року.
Ш Видаткова накладна № 831 від 11 травня 2018 року на суму 31 002,70грн.
Ш Довіреність № 7 від 11 травня 2018 року (а.с.31-59).
У відповідності до п. 4.1. Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату партії товару в розмірі 100% від вартості замовленої партії товару згідно узгодженої заявки-замовлення, якщо інше не передбачено додатком до договору.
Однак відповідно до положень п.п. 4.1. Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 від "15" грудня 2017 року до Договору № 151217/02 від "15" грудня 2017 року, Покупець зобов'язаний здійснити передоплату 30% згідно з наданим рахунком Постачальником від вартості замовлення, та післяоплату 70% протягом двадцяти одного календарного дня отриманої партії Товару згідно отриманого рахунку.
У відповідності до п. 4.1. Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 2 від "01" лютого 2018 року до Договору № 151217/02 від "15" грудня 2017 року, Покупець зобов'язаний здійснити післяоплату 100% протягом двадцяти одного календарного дня отриманої партії Товару згідно отриманого рахунку.
Відповідно до п. 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату Товару шляхом переказу грошових коштів у гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника, що зазначений у Договорі.
Усі грошові кошти, які надійшли від Покупця на банківський рахунок Постачальника, зараховуються як оплата за останню неоплачену поставлену партію Товару.
Згідно з п. 4.5. Договору датою виконання зобов'язань Покупця з оплати Товару є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.
Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 311 930,19грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками по рахунку, зокрема:
Ш 21.12.2017 року-у розмірі 12000,00 грн.;
Ш 27.12.2017 року-у розмірі 20000,00 грн.;
Ш 29.01.2018 року - у розмірі 8000,00 грн.;
Ш 14.02.2018 року-у розмірі 25000,00 грн.;
Ш 28.02.2018 року - в розмірі 27992,87 грн.;
Ш 16.03.2018 року-в розмірі 59616,00 грн.;
Ш 9) 05.04.2018 року-в розмірі 22692,80 грн.;
Ш 10) 04.04.2018 року-в розмірі 1648,80 грн.;
Ш 11) 27.04.2018 року - в розмірі 10000,00 грн.;
Ш 12) 04.05.2018 року-в розмірі 10160,00 грн.;
Ш 13) 04.05.2018 року - в розмірі 8500,00 грн.;
Ш 14) 07.05.2018 року - в розмірі 20000,00 грн.;
Ш 15) 21.05.2018 року - в розмірі 14500,00 грн.;
Ш 16) 21.05.2018 року - в розмірі 1158,12 грн.;
Ш 17) 11.06.2018 року - в розмірі 50624,00 грн.;
Ш 18) 11.06.2018 року - в розмірі 20037,60 грн.
Таким чином, враховуючи вартість поставленого товару позивачем та кошти перераховані відповідачем в рахунок оплати отриманого товару, у відповідача виникла заборгованість в сумі 215942,70 грн.
Відповідно до п.4.10. Договору сторони визначили, що Покупець зобов'язується підписати Акт звірки взаєморозрахунків та повернути один примірник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту його отримання.
Позивач направляв Відповідачу ОСОБА_3 звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018 р. -06.11.2018 р. Остання сторінка Акту містить вказівку, що у випадку неповернення акту кінцеве сальдо вважається узгодженим.
Як стверджує позивач, станом на день подачі позову до суду Відповідач не повернув підписаного примірника Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2018 р.- 06.11.2018 р.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача з Претензією від "13" березня 2018 року, Претензією від "19" квітня 2018 року та Претензією від "06" листопада 2018 року з проханням сплатити наявну заборгованість, однак, Відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив Позивача про результати розгляду претензії.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 10.2. Договору, за порушення строків оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін Товару, за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.
Суд звертає увагу на те, що в силу положень п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Таким чином сторони скористались своїм правом визначеним законом та погодили парахування пені не в межах шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано а протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.
У випадку порушення (невиконання або неповного виконання) Покупцем зобов'язання щодо оплати Товару на строк більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику окрім пені, передбаченої п. 10.2 цього Договору, штраф у розмірі 5 % (п'ять відсотків) від загальної вартості партії Товару, оплата якої прострочена (не оплачена або оплачена не в повному обсязі).
Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу - 68085,52 грн. - пені, 14110,72 грн. - інфляційних втрат, 5844,86 грн. - 3% річних та штраф в сумі 22043,19грн.
Судом проведено перевірку здійснених позивачем розрахунків та встановлено, що позивачем при нарахуванні пені та 3% річних було допущено помилки щодо порядку зарахування проплат здійснених відповідачем. Розрахунок інфляційних втрат та штрафу здійснений вірно.
Судом здійснено перерахунок та встановлено, що до стягнення підлягає пеня в сумі 67 864,41грн та 3% річних в сумі 5825,37грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 325786,40грн з яких: 215942,70 грн основна заборгованість, 67 864,41грн пені, 14110,72 грн. - інфляційних втрат, 5 825,37 грн. - 3% річних та штраф в сумі 22043,19грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4618,47 грн.
Як уже зазначалося судом, справа розглядалась з врахуванням розміру позовних вимог викладених позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.01.2019р. (вх. №182/19 від 24.01.2019р.)
При поданні заяв про збільшення розміру позовних вимог від 27.12.2018р. та 24.01.2019р. позивачем було додатково сплачено судовий збір в сумі 271,93грн.
Таким чином позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 890,40 грн, що становить 1,5% від ціни позову зазначеної в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 24.01.2019р.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу адвоката в сумі 21 344,00грн.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2018 року між ТзОВ Дунапак-Україна та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про №А-01 про надання правової допомоги відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, погоджених з клієнтом згідно з цим договором, а клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги у порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 договору сторони визначили, що факт надання послуг за договором підтверджується актом наданих послуг на основі якого адвокат виставляє рахунок, що підлягає оплаті протягом 5 банківських днів після отримання клієнтом.
Згідно додатку від 01.11.2018р. до договору №А-01 сторони погодили, що адвокат ОСОБА_2 приймає завдання від клієнта щодо вивчення документів та справи, підготовки та подання позовної заяви, представлення клієнта в суді у справі про стягнення заборгованості за договором поставки з ТзОВ Ліонпак . Вартість послуг адвоката у даній справі становитиме 14 384,00грн.
До матеріалів справи долучено:
- належним чином засвідчений Акт про надання послуг від 21.12.2018р. №А0105 на суму 10904,00грн, рахунок на оплату послуг згідно цього акту на суму 10904,00грн та копію платіжного доручення від 30.11.2018р. №6457 про оплату послуг адвоката на суму 10 904,00грн;
- належним чином засвідчений Акт про надання послуг від 31.01.2019р. №А03 на суму 3480,00грн, рахунок на оплату послуг згідно цього акту на суму 3480,00грн та копію платіжного доручення від 25.03.2019р. №7246 про оплату послуг адвоката на суму 3480,00грн;
З наведеного вбачається, що між позивачем та адвокатом було підписано акти наданих послу на загальну суму 14384,00грн і такі послуги були оплачені позивачем.
Також до матеріалів справи долучено рахунок від 19.03.2019р. №04 на суму 6960,00грн, однак акту наданих послуг на відповідну суму та доказів оплати цих послуг суду не надано.
Таким чином, витрати позивача на правову допомогу адвоката в сумі 6960,00грн не підтверджені належними доказами, а відтак при розподілі судових витрат суд враховує понесені позивачем витрати на послуги адвоката в сумі 14384,00грн, які підлягають до задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 4 886,80 грн та витрати на послуги адвоката сумі 14 384,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонпак» (79053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38763871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (Львівська область, Жидачівський район, м.Ходорів, вул. Стрілецька, 11, ідентифікаційний код 30028622) - кошти в сумі 325 786,39грн, судовий збір в сумі 4 886,80 грн, та витрати на послуги адвоката в сумі 14 384,00грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 28.03.2019р.
Суддя Запотічняк О.Д.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2019 |
Оприлюднено | 28.03.2019 |
Номер документу | 80753528 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Запотічняк О.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні