Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/454/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2019Справа № 910/454/19

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Констракшн", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Коган Дмитра Олександровича, м. Київ

про стягнення 18 395,91 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Констракшн" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Коган Дмитра Олександровича (відповідач) суми заборгованості у розмірі 18 395,91 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 60 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

31.01.2019 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлені судом строк та спосіб, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 07.02.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

12.03.2019 року до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 07.02.2019 року, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 11.03.2019 року не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення за 11.03.2019 року вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у цій справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2017 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір № 60 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар зобов'язувався прийняти в тимчасове, строкове, платне користування нежитлове приміщення - кіоск (приміщення та/або об'єкт оренди - за договором), що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. В.Маяковського, 26, загальною площею 16,00 кв.м.

У п. 2.1. Договору сторони домовились, що орендна плата є договірною. За користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої з урахуванням індексації на момент початку дії договору становить 4 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 666,67 грн.

Згідно п. 2.3. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, незалежно від наслідків господарської діяльності шляхом перерахування суми, яка визначена цим договором у безготівковій формі.

У відповідності до п. 2.4. Договору орендодавець на підтвердження наданих послуг, останнім робочим днем календарного місяця, за календарний місяць, надає орендарю акт наданих послуг.

Як передбачено в п. 2.5. Договору термін сплати орендної плати до 5 (п'ятого) числа поточного місяця.

За умовами п. 2.6. Договору вартість компенсації по електроенергії не входить до складу орендної плати і сплачуються орендарем окремо згідно фактичного використання на підставі виставлених орендодавцем рахунків на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання такого рахунку.

Відповідно до п. 2.10. Договору строк оренди розраховується та нарахування орендної плати здійснюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі і до моменту підписання відповідного акту про повернення приміщення орендодавцю.

У підпунктах 3.2.2., 3.2.3. пункту 3.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, компенсувати орендодавцю витрати по фактично спожитій електричній енергії.

Згідно підпункту 3.2.5. пункту 3.2. Договору вивезення і знешкодження твердих побутових відходів покладається на орендаря або орендар компенсує орендодавцю вартість зазначених відходів та вивезення і знешкодження твердих побутових відходів в разі їх проведення останнім на протязі 5-ти банківських днів згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 8.1. Договору строк дії Договору становить з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року включно.

З наявного у матеріалах справи підписаного обома сторонами та скріпленого печаткою зі сторони позивача акту приймання-передачі від 01.01.2018 року вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення - кіоск, загальною площею 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. В.Маяковського, 26 згідно плану оренди.

Як вказує позивача та підтверджується матеріалами справи, протягом дії Договору в період з січня 2018 року по жовтень 2018 року між сторонами підписано відповідні акти надання послуг з оренди приміщення на загальну суму 42 000,00 грн, а саме:

- № 116 від 31.01.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 283 від 28.02.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 447 від 31.03.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 611 від 30.04.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 772 від 31.05.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 949 від 30.06.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 1105 від 31.07.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 1294 від 31.08.2018 року на суму 4 000,00 грн;

- № 1461 від 30.09.2018 року на суму 5 000,00 грн;

- № 1600 від 31.10.2018 року на суму 5 000,00 грн.

Крім того, протягом строку оренди відповідачем приміщення, між сторонами підписано відповідні акти надання послуг з компенсації за електроенергію на загальну суму 8 826,13 грн, а саме:

- № 47 від 24.01.2018 року на суму 796,68 грн;

- № 213 від 21.02.2018 року на суму 1 189,67 грн;

- № 379 від 20.03.2018 року на суму 1 130,71 грн;

- № 542 від 23.04.2018 року на суму 670,90 грн;

- № 704 від 23.05.2018 року на суму 302,26 грн;

- № 878 від 21.06.2018 року на суму 490,00 грн;

- № 1049 від 20.07.2018 року на суму 1 189,52 грн;

- № 1221 від 21.08.2018 року на суму 2 463,68 грн;

- № 1540 від 22.10.2018 року на суму 376,97 грн;

- № 1677 від 31.10.2018 року на суму 215,74 грн.

У матеріалах справи також міститься підписаний обома сторонами акт надання послуг № 1507 від 30.09.2018 року з компенсації за вивезення твердих побутових відходів на суму 150,00 грн.

На виконання п. 2.6. Договору позивачем також надано до матеріалів справи рахунки на оплату з компенсації за електроенергію та з вивезення твердих побутових відходів на вказані вище суми.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи свої зобов'язання за договором відповідач виконав частково, оплативши (з порушенням передбачених договором строків) вартість оренди приміщення на загальну суму 28 000,00 грн та вартість спожитої ним електроенергії на загальну суму 4 580,22 грн (виписки по рахунку позивача у справі), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за договором на загальну суму 18 395,91 грн, з яких 14 000,00 грн орендної плати, 4 245,91 грн компенсації за електроенергію та 150,00 грн компенсації за вивезення твердих побутових відходів.

У матеріалах справи міститься заява відповідача від 01.10.2018 року в якій останній просить позивача достроково розірвати Договір № 60 оренди нежитлового приміщення від 29.12.2017 року з 01.11.2018 року.

31.10.2018 року між сторонами укладено Угоду про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 60 від 29.12.2017 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились розірвати укладений між ними договір з 01.11.2018 року.

На підставі акту повернення-приймання до Договору оренди нежитлового приміщення № 60 від 29.12.2017 року, який датовано 31.10.2018 року позивач прийняв, а відповідач повернув об'єкт оренди - кіоск, загальною площею 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. В.Маяковського, 26 згідно плану оренди (п. 1 вказаного акту).

У п. 2 акту повернення-приймання до Договору від 31.10.2018 року сторони підтвердили, що на день його складення у орендаря є заборгованість по орендній платі та комунальним платежам у сумі 18 395,91 грн, яку орендар зобов'язується сплатити до 15 листопада 2018 року.

Оскільки відповідачем не у повному обсязі виконано зобов'язання щодо сплати передбачених договором орендних платежів, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 18 395,91 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 01.01.2018 року) підтверджується факт передачі відповідачу у користування на підставі укладеного з позивачем договору приміщення - кіоск, загальною площею 16,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. В.Маяковського, 26.

Суд встановив факт користування відповідачем орендованим у позивача приміщенням за Договором протягом строку оренди на загальну суму 42 000,00 грн, а також факт споживання (використання) відповідачем електроенергії на загальну суму 8 826,13 грн та надання позивачем відповідачеві послуг з вивезення твердих побутових відходів на суму 150,00 грн, які за умовами договору підлягають компенсації окремо від орендної плати, що підтверджується вказаними вище актами надання послуг, які підписані обома сторонами.

Ці обставини при розгляді цієї справи відповідачем не заперечуються.

Суд також на підставі поданих позивачем банківських документів встановив факт оплати відповідачем орендної плати на суму 28 000,00 грн та вартості спожитої електроенергії на загальну суму 4 580,22 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 2.5., 2.6., 3.2. Договору обов'язок відповідача по внесенню орендної плати мав виконуватись до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, зі сплати вартості спожитої електроенергії - на підставі виставлених орендодавцем рахунків на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання такого рахунку, а з компенсації вартості вивезення твердих побутових відходів - на протязі 5-ти банківських днів згідно виставлених рахунків.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних та компенсаційних платежів за спірний період станом на час розгляду справи у суді є таким що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості на суму 18 395,91 грн визнано відповідачем в акті повернення-приймання до Договору оренди нежитлового приміщення № 60 від 29.12.2017 року, який датовано 31.10.2018 року, яку відповідач зобов'язувався сплатити до 15 листопада 2018 року.

При цьому, вказаний акт хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів оплати відповідачем спірної заборгованості матеріали справи не містять.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 18 395,91 грн суми боргу.

Судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коган Дмитра Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Констракшн" (ідентифікаційний код 35369648, місцезнаходження: 02222, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 26) 18 395,91 грн (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 91 коп.) суми боргу та 1 921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.03.2019 року

Суддя С.М. Морозов