Рішення

від 28.03.2019 по справі 911/34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р.                                                             Справа № 911/34/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА ФОРТО”

(адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд 23, код 24639445)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод декоративної упаковки”

(адреса: 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 16, код 36965137)

про стягнення 16399,97 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРУПА ФОРТО” звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод декоративної упаковки” про стягнення 16399,97 гривень основного боргу у зв'язку з неналежним виконання останнім зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до видаткової накладної №РН-84 від 16.07.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Представник відповідача, на вимогу суду, відзив на позов до суду не надіслав.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду від 28.01.2019 була направлена відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРУПА ФОРТО” (постачальник) поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод декоративної упаковки” без укладення письмового договору між сторонами.

Судом встановлено, що позивач, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16399,97 гривень, що підтверджується видатковою накладною від 16.07.2018 №РН-84, яка підписана відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній вартості, кількості поставленого позивачем товару.

Тобто, підписана відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 16399,97 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе обов'язків, 18.10.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію.

Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаними видатковими накладними.

Предметом позову є вимога про стягнення 16399,97 гривень боргу за поставлений товар.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.10.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію, відповідно до якого позивач вимагав протягом семи днів сплатити борг за поставлений товар в розмірі 16399,97 гривень.

Однак, відповідач належним чином на претензію не відреагував та свій обов'язок щодо сплати вартості поставленого товару у розмірі 16399,97 гривень не виконав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді боргу у розмірі 16399,97 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод декоративної упаковки” (адреса: 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 16, код 36965137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРУПА ФОРТО” (адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд 23, офіс 614, код 24639445) 16399,97 гривень основного боргу та 1921,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 28.03.2019.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                         Т.Д. Лилак