Рішення

від 20.03.2019 по справі 914/1988/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 Справа №914/1988/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: « AVICIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S.» , Karaman, OSB Karaman Merkez, Karaman,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберекс» , м. Львів,

предмет спору: стягнення 19 697,20 євро,

підстава позову: порушення умов контракту від 30.07.2018 року,

за участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився.

ПРОЦЕС

25.10.2018 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фірми « AVICIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S.» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберекс про стягнення 19 697,20 євро, з яких 16 900,00 євро основний борг та 2 79,20 євро штрафні санкції.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана представником позивача - 06.11.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, конверт, адресований відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, яка співпадає з вказаною в ЄДР, повернувся до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзиву у встановлений строк відповідачем не подано. Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось у зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою забезпечення сторонам можливості зібрання доказів.

21.11.2018 року позивачем подано клопотання про витребування у відповідача доказів, яке в судовому засіданні 16.01.2019 року знято з розгляду.

У судовому засіданні 05.12.2018 року представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про витребування у ПАТ Кредобанк інформації про рух коштів за період 28.07.2018-04.08.2018 року на рахунку ТОВ Тімберекс , яке задоволено судом. Ухвала суду про витребування доказів отримана ПАТ Кредобанк 13.12.2018 року, однак, у встановлений судом строк та станом на дату прийняття рішення витребуваних документів не надано.

30.01.2019 року позивачем подано докази надіслання відповідачу повідомлення про судове засідання з відміткою про відмову одержувача в прийнятті кореспонденції.

У судовому засіданні 30.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.02.2019 року. Докази отримання відповідачем ухвали від 30.01.2019 року відсутні. Проте, суд враховує, що ухвали суду про відкладення підготовчого засідання на 05.12.2018 року, на 16.01.2019 року відповідач не отримував, конверти поверталися до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання . Розгляд справи по суті двічі відкладався.

25.02.2019 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій та належним чином оформлену копію контракту.

19.03.2019 року позивачем долучено копію договору про надання правової допомоги та ордера на надання правової допомоги.

У судове засідання 20.03.2019 року сторони явку представники не забезпечили, позивач повідомлений про дату та час судового засідання належним чином під розписку в попередньому судовому засіданні, відповідач - шляхом надіслання ухвали суду від 27.02.2019 року на відому суду адресу, що відповідає адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 11А. На час судового засідання повідомлення про вручення поштового відправлення від відповідача не повернулося. Проте, суд звертає увагу, що за час розгляду справи відповідач не отримував кореспонденції суду, інших адрес, крім, зазначеної вище, суду не повідомляв.

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України в разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Проте, конверти, адресовані відповідачу, поверталися на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання . Інших адрес чи відомостей про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберекс» із матеріалів справи не відомо та суду не повідомлено.

Верховним судом у постанові від 03.03.2018 року у справі №911/1163/17 вказано, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не перешкоджала місцевому господарському суду розглянути справу відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України у наведеній редакції за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду першої інстанції . Суд звертає увагу, що суть положень ст.75 ГПК України в попередній редакції та ч.9 ст.165 ГПК України в чинній редакції є тотожними - у разі ненадання відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відтак, суд вважає, що ним вжито всі дії, спрямовані на повідомлення відповідача про розгляд даної справи, у матеріалах справи наявні належні докази вчасного повідомлення відповідача про всі судові засідання у даній справі, що дає можливість вирішити спір по суті за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 20.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем як продавцем умов договору по поставці продукції. Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору сплачено постачальнику передоплату в розмірі 16 900,00 євро, проте, відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав, поставку товару не здійснив, кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду. Крім стягнення основної суми заборгованості в розмірі 16 900,00 євро, позивачем нараховано також 2 797,20 євро штрафних санкцій.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечував, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвали суду щодо надання відзиву не виконав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.07.2018 року фірма « AVCIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S.» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімберекс» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - продавець) уклали контракт №04/230718, відповідно до умов якого продавець продає покупцеві, а покупець купляє пиломатеріали обрізні з сосни повітряної сушки 14-18% (надалі - товар) на умовах поставки FCA Стрий, Україна, відповідно до даних, доданих до контракту в специфікаціях по кількості та якості, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно з п.2.1 ціни на товари, зазначені в п.1.1, зазначаються в євро та узгоджені сторонами на умовах доставки FCA Стрий згідно з додатками, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціни, зазначені в описі, є важливими для даної угоди і не можуть служити в якості прецеденту в інших угодах. Зміни в цінах можуть бути тільки за взаємною згодою сторін або якщо є вагомі причини.

Сторони погодили, що продавець буде виробляти товари, зазначені в п.1.1, в узгоджений час відповідно до графіку поставок (п.4.1). Дата першої поставки - протягом 3-4 тижнів з моменту підписання контракту та додатків до нього.

Умови оплати сторони погодили наступним чином: 65% передоплати за товар протягом 3 днів після підписання контракту та специфікацій, решта 35% оплачуються покупцем у день завантаження товару в контейнер і оформлення експортних документів (FCA).

30.07.2018 року до контракту №04/230718 укладено специфікацію №1, підписану сторонами, про поставку товару сосна, обрізний пиломатеріал+AD14-18%, 1 сторона шліфована на загальну суму 25 900 євро з погодженням відправлення першої партії товару протягом 3-4 тижнів після підписання контракту та специфікації №1.

30.07.2018 року продавцем виписано рахунок №01-04/040718 на суму передоплати 16 900,00 євро.

31.07.2018 року фірма « AVCIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S.» здійснила переказ 16 900,00 євро отримувачу ТОВ «Тімберекс» (рахунок UA563253650000002600801886492, вказаний в рахунку №01-04/040718) на підставі контракту №04/230718 та проформи №01-04/040718, що підтверджується випискою, копія якої разом з перекладом з турецької мови українською долучена до матеріалів справи.

03.10.2018 року позивачем надіслано відповідачу претензію щодо невиконання умов договору з вимогою повернути суму попередньої оплати 16 900 євро та 1 864,80 євро за прострочення в постачанні товару протягом семи календарних днів з дня отримання претензії. Докази виконання чи надання відповіді на вказану претензію відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу від 30.07.2018 року.

Щодо суб'єктного складу сторін договору та спору в даній справі, суд зазначає, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст.365 ГПК України).

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст.365 ГПК України).

Як передбачено контрактом, у разі виникнення будь-яких суперечок між сторонами згідно з цією угодою або пов'язаними з нею угодами, не можуть бути вирішені між сторонами, всі ці суперечки повинні бути вирішені згідно з законами України (п.9.2 договору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що місце знаходженням відповідача у даній справі є м. Львів, а інші докази щодо виключної підсудності спору відсутні, то справа належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області. Суд також зазначає, що в даній справі не встановлено необхідності звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, оскільки представництво інтересів позивача здійснювалось уповноваженим представником на підставі договору про надання правової допомоги, який отримував документи, подавав докази та вчиняв інші процесуальні дії від імені позивача.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає таке.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Умови доставки сторони погодили в контракті (розділ 4), зокрема, базис поставки - FCA Стрий, дата першої поставки - протягом 3-4 тижнів з моменту підписання контракту та додатків до нього. Контрактом також визначено умови оплати товару, а саме - протягом 3 днів після підписання контракту та специфікацій покупець сплачує 65% передоплати за товар.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.4 ст.254 ЦК України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Як встановлено вище, 31.07.2018 року фірма « AVCIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S.» на виконання контракту №04/230718 здійснила переказ 16 900,00 євро отримувачу ТОВ Тімберекс , що навіть перевищує 65% від ціни договору (65% = 16 835,00 євро). Тобто, покупець виконав договірний обов'язок по передоплаті товару. Натомість докази здійснення відповідачем поставки продукції у строки - 3-4 тижні з дати підписання контракту та додатків до нього, тобто до 28.08.2018 року, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд звертає увагу, що претензія від 03.10.2018 року про повернення 16 900,00 євро як передоплати за товар по контракту №04/230718, надіслана відповідачу 03.10.2018 року, відповідачем не виконана. Тобто, право позивача як покупця вважається порушеним у зв'язку з відсутністю поставки товару, а у подальшому у зв'язку з невиконанням продавцем вимоги про повернення коштів. Сплачених як передоплату по договору.

Враховуючи досліджені обставини та докази, суд доходить висновку, що відповідачем після отримання передоплати за товар не виконано своїх зобов'язань по поставці продукції, що відповідно до наведених вище норм має наслідком повернення суми передоплати за товар. Відтак, позовна вимога в частині стягнення 16 900,00 євро є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також зазначає про допустимість стягнення заборгованості в іноземній валюті, адже згідно з Законом України Про валюту і валютні операції валютне регулювання в Україні ґрунтується, зокрема, на принципах свободи здійснення валютних операцій, що передбачає право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн, а згідно з позицією ОСОБА_1 Верховного Суду від 04.07.2018 року, наведеною у справі №761/12665/14-ц, правовий режим іноземної валюти на території України хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 797,20 євро штрафу суд зазначає про її безпідставність у зв'язку з таким. Так, згідно з п.5.2 контракту передбачено відповідальність сторін, а саме у разі затримки в постачанні товару продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та In case of late delivery of the Goods the Seller pays to the Buyer a penalty of 0.2% per day .

Згідно зі ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивач, обгрунтовуючи заявлену до стягнення суму, стверджує, що згідно п. 5.2. контракту у разі затримки в постачанні товару продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 0,2% за кожен день прострочення. Саме вказаний розмір штрафу позивач вважає таким, що підлягає застосуванню, оскільки 0,2% застосовано в англомовному варіанті контракту, а 0,1% - в україномовному варіанті, при цьому, в українській редакції договору є описки, невідповідність відмінків, а текст англійською мовою викладений коректно та логічно, тому, першоджерелом є саме англомовна редакція.

Суд звертає увагу, що контракт №01/230718, який підписаний сторонами, копія якого знаходиться в матеріалах справи, викладений одночасно двома мовами: українською та англійською. Тобто, текст українською мовою не є перекладом контракту, укладеного англійською мовою, у зв'язку з чим твердження позивача про англійську мову як першоджерело є безпідставними. Крім цього, суд звертає увагу, що виявлена в українському та англійському текстах контракту неоднозначність стосується чисельних значень, а не граматичного чи лексичного формулювання (перекладу). Відповідно, суд не вважає доведеними твердження позивача про те, що один із текстів має перевагу над іншим і що застосуванню для визначення розміру штрафних санкцій підлягає саме показник у розмірі 0,2%. За наведених умов суд не вважає, що сторонами контракту погоджено розмір санкції, яка може бути застосована за порушення строків поставки товару, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави застосовувати жодне із відсоткових значень. Відтак, позовну вимогу про стягнення 2 797,20 євро штрафу суд вважає не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 354,80 доларів США, що станом на 22.02.2019 року в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБ України становить 9 580,52 грн., суд зазначає таке.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача на підтвердження заявлених сум до матеріалів справи долучено договір №06/09/2018 від 06.09.2018 року про надання правової допомоги, укладений позивачем з АО Бачинський та партнери стосовно надання Об'єднанням клієнту послуг, пов'язаних з наданням правової допомоги щодо ведення переговорів щодо виконання договору постачання пиломатеріалів, а також вчинення будь-яких інших, пов'язаних з цим дій, зокрема, але не виключно ведення переговорів з контрагентом, подання претензій та позовних заяв, представництво в суді, договір №06/11/2018 від 06.11.2018 року про надання правової допомоги, укладений з АО Бачинський та партнери , зі строком дії 12 календарних місяців з моменту його підписання, ордер серії ЛВ №110773 від 07.09.2018 року, ордер серії ЛВ №110625 від 06.11.2018 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000944, інвойс №2018/0001 від 03.10.2018 року на суму 300 доларів США, платіжне доручення від 19.10.2018 року на суму 254,00 доларів США, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 22.02.2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт №26/1-09/18 від 26.09.2018 року на суму 700,00 грн., №09/1-10/18 від 09.10.2018 року на суму 360,00 грн., №27/2-11/18 від 27.11.2018 року на суму 420,00 грн., довіреність від 03.09.2018 року, видана АО Бачинський та партнери ОСОБА_2

Суд зазначає, що згідно з договорами про надання правової допомоги загальна ціна договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг відповідно до виставлених Об'єднанням інвойсів, підтвердженням факту надання резидентом послуг нерезидентові є оплата за виставленим інвойсом (п.3.1). Якщо у зв'язку з наданням правової допомоги за договором Об'єднання несе документально підтверджені додаткові витрати, клієнт зобов'язаний відшкодувати ці витрати у повному обсязі (п.3.3).

Матеріалами справи підтверджено виставлення інвойсу на суму 300 доларів США та підтверджено оплату 254 доларів США клієнтом Об'єднанню, а 46 доларів США сплачено в рахунок комісії за міжнародний переказ, що стверджує та визнає позивач.

Суд зазначає, що згідно з правилами розподілу судових витрат (ч.4 ст.129 ГПК України), у тому числі витрат на правничу професійну допомогу, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, тому, відшкодуванню відповідачем підлягають витрати в розмірі 257,40 доларів США, що станом на 22.02.2019 року в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБ України становить 6 950,48 грн., а не 300,00 доларів США, як просив позивач.

Щодо понесених позивачем витрат на послуги перекладача в розмірі 1 480,00 грн., суд зазначає таке. Так, як вбачається з актів приймання-передачі виконаних робіт №26/1-09/18 від 26.09.2018 року, №09/1-10/18 від 09.10.2018 року, №27/2-11/18 від 27.11.2018 року, ПП Бюро перекладів Поліглот надало ОСОБА_2 (представнику АО Бачинський та партнери на підставі довіреності від 03.09.2018 року) та АО Бачинський та партнери наступні послуги перекладу: 26.09.2018 року на суму 700,00 грн., 09.10.2018 року на суму 360,00 грн., 27.11.2018 року на суму 420,00 грн. За словами позивача, 1 060 грн. - вартість перекладу довіреності, 420,00 грн. - вартість перекладу виписки з банківського рахунку. Суд зазначає, що інтереси позивача представляє адвокат ОСОБА_3, що діє на підставі ордера серії ЛВ №110773 від 07.09.2018 року та ордера серії ЛВ №110625 від 06.11.2018 року, а не на підставі довіреності; інших пояснень чи конкретизацій стосовно довіреності, переклад якої здійснено позивачем, останнім суду не надано; у матеріалах справи немає довіреності з перекладом з іноземної мови чи навпаки. Відтак, суд не вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування відповідачем 1 060,00 грн.

Стосовно перекладу виписки з банківського рахунку, суд зазначає, що в матеріали справи представником подано виписку з банківського рахунку турецькою мовою з українським перекладом, тому витрати, понесені на такий переклад, в сумі 420,00 грн., за правилами розподілу судових витрат підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 360,36 грн.

Щодо розподілу судового збору за розгляд даної справи, то відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме за задоволення вимоги про стягнення 16 900,00 євро, які на час подання позову за курсом НБ України в еквіваленті становили 545 457,95 грн., судовий збір у розмірі 8 181,97 грн. підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, а решта сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, ч.9 ст.165, ст.ст 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберекс» (79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 11А, код ЄДР 41162510) на користь AVCIOGLU INS. MALZ. SOHA PLA. AMB. INS. GL. TAR. HAY. SA. VE TIC. L.S. (товариство з обмеженою відповідальністю, зареєстроване за законодавством Туреччини, за адресою Organize Sanayi Bolgesi Mah. 16. Cad. 32 Karaman, OSB Karaman Merkez, Karaman) 16 900,00 євро основного боргу, 8 181,97 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 257,40 доларів США, що станом на 22.02.2019 року в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБ України становить 6 950,48 грн., в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та 360,36 грн. в рахунок відшкодування витрат на послуги перекладача.

3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 2 797,20 євро штрафних санкцій, 42,60 доларів США витрат на правничу допомогу, 1 119,64 грн. витрат на послуги перекладача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.03.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.