Рішення

від 18.03.2019 по справі 914/2198/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа №914/2198/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Хорека Солюшенз , м. Київ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! , м. Львів, про: стягнення 439625,20 грн (з яких: 324492,00 грн - основний борг та 115133,20 грн - пеня). Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників сторін: позивача:ОСОБА_1 - адвокат, відповідача:не з'явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Хорека Солюшенз до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! про стягнення 439625,20 грн (з яких: 324492,00 грн - основний борг та 115133,20 грн - пеня).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2018. В подальшому підготовче засідання відкладалось на 21.01.2019, на 11.02.2019 та на 25.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.02.2019 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019.

В судове засідання в режимі відеоконференції представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору поставки №30/01/2017 від 30.01.2017 не здійснив повної оплати отриманого Товару, як наслідок у нього утворилась заборгованість в розмірі 324492,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 115133,20 грн - пені.

В судове засідання представник відповідача не з'являвся, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про усі проведені у справі засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проти позову не заперечив, відзив на позов не подав. 12 березня 2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме трьох платіжних доручень на загальну суму 90000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи передбачених ГПК України, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 195 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом 18.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача присутнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Хорека Солюшенз та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! було укладено Договір поставки № 30/01/2017 (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставляти, а Покупець (відповідач у справі) приймати і оплачувати Товар. Перелік, найменування, асортимент, кількість, ціни Товару та інші умови поставки вказуються Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору (п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору Ціна Товару та порядок оплати Товару узгоджується Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, що є його невід'ємними частинами.

02 квітня 2018 року між сторонами у справі укладено Додаток № 6 до Договору поставки № 30/01/2017 від 30.01.2017. Підписуючи даний Додаток сторони дійшли згоди про те, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти у власність та оплатити Товар, визначений у даному Додатку.

Пунктом 1 Додатку передбачено асортимент, кількість та ціну Товару, що має бути поставлений. А саме: Куртка орендована ТМ ППБ 1000 шт.; Футболка поло брендована ТМ ППБ 2150 шт. Загальна ціна Товару - 816492,00 грн.

Згідно з п. 2.3. Додатку № 6 до Договору, Постачальник передає Товар Покупцю на підставі видаткової накладної. Право власності на Товар та всі ризики випадкового пошкодження/знищення Товару переходять до Покупця в момент отримання Товару Покупцем (його уповноваженим представником) та підписання обома Сторонами та скріплення печатками двох Сторін видаткової накладної.

Пунктом 2.5. Додатку № 6 до Договору встановлено, що Оплата Товару здійснюється в українських гривнях, згідно рахунку-фактури Постачальника, шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах післяплати, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання обома Сторонами та скріплення печатками двох Сторін видаткової накладної, та отримання Покупцем оригіналу рахунку-фактури на оплату від Постачальника.

Відповідно до п. 3 Додатку №6 до Договору, Даний Додаток набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення їх підписів печатками, складений у двох екземплярах українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу, та є невід'ємною частиною Договору поставки, зазначеного на початку даного Додатку.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку прострочення платежу, передбаченого відповідною Специфікацією, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, від простроченої суми, за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 816492,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХР-0000013 від 02.05.2018 підписаною та скріпленою печатками підприємств.

02 квітня 2018 року позивачем було виставлено відповідачу Рахунок-фактуру № ХР-0000151 на загальну суму 816492,00 грн.

14 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідач з претензією про 816492,00 грн за поставлений Товар. Докази надіслання та вручення вказаної претензії долучено до матеріалів справи.

Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково в загальному розмірі 492000,00 грн.

Так, позивач для відновлення порушеного права звернувся до суду з позовом про стягнення 324492,00 грн - основного боргу та 115133,20 грн - пені.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, долучив до матеріалів справи платіжні доручення № 21010 від 11.03.2019 на суму 30000,00 грн, № 20914 від 06.03.2019 на суму 30000,00 грн та № 20890 від 04.03.2019 на суму 30000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до повного задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2.5. Додатку № 6 до Договору встановлено, що Оплата Товару здійснюється в українських гривнях, згідно рахунку-фактури Постачальника, шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах післяплати, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання обома Сторонами та скріплення печатками двох Сторін видаткової накладної, та отримання Покупцем оригіналу рахунку-фактури на оплату від Постачальника.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач отримав Товар на загальну суму 816492,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ХР-0000013 від 02.05.2018. Свій обов'язок з оплати виконав частково на загальну суму 492000,00 грн (21.08.2018 - 220000,00 грн, 04.10.2018 - 50000,00 грн, 05.10.2018 - 102000,00 грн, 19.10.2018 - 120000,00 грн).

Щодо долучених відповідачем 12.03.2019 до матеріалів справи платіжних доручень № 21010 від 11.03.2019 на суму 30000,00 грн, № 20914 від 06.03.2019 на суму 30000,00 грн та № 20890 від 04.03.2019 на суму 30000,00 грн, суд погоджується із доводами позивача про те, що вказані доручення є неналежними доказами оплати боргу по Додатку № 6 до Договору, адже не містять відмітки банку про перерахування коштів, а тому не можуть оцінюватись судом, як належні докази часткової оплати.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення 324492,00 грн - основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку прострочення платежу, передбаченого відповідною Специфікацією, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Пунктом 3 Додатку № 6 до Договору, Даний Додаток набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення їх підписів печатками, складений у двох екземплярах українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу, та є невід'ємною частиною Договору поставки, зазначеного на початку даного Додатку.

Так, суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 115133,20 грн - пені, зазначає наступне. З поданих до суду матеріалів позовної заяви встановлено, що відповідач частково оплачував Товар: 21.08.2018, 04.10.2018, 05.10.2018, 19.10.2018. Однак, з долученого до позову розрахунку встановлено, що позивач при нарахуванні пені вказує, що відповідні кошти було оплачено 22.08.2018, 06.10.2018, 08.10.2018 та 23.10.2018 не даючи жодних підтверджуючи доказів щодо цього. Крім того, з наданого розрахунку встановлено, що такий розраховувався в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (четверний рядок розрахунку), що суперечить умовам п. 5.1. Договору, який встановлює пеню в розмірі облікової ставки НБУ. Враховуючи наведене, суд здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, вказує що обґрунтованою є сума нарахування в розмірі 57986,44 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 5736,88 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (79032, місто Львів, вулиця Дж. Вашингтона, будинок 10; ідентифікаційний код 31978272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Хорека Солюшенз (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 40651690) 324492,00 грн - основного боргу, 57986,44 грн - пені та 5736,88 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.03.2019.

Суддя Березяк Н.Є.