Ухвала

від 28.03.2019 по справі 927/93/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28 березня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/93/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи № 927/93/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»

вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702

до 1-го відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ»

вул. Поштова, 5, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

до 2-го відповідача: Акціонерного товариства «ПОЛІКОМБАНК»

вул. О.Молодчого, 46, м. Чернігів, 14013

про визнання недійсним договору застави № 394 від 07.08.2018

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат д. б/н від 28.12.2018

від відповідача 1: ОСОБА_2 адвокат

від відповідача 2: ОСОБА_3 д. 4 від 02.01.2019 адвокат

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ШАБАЛИНІВСЬКЕ» до Акціонерного товариства «ПОЛІКОМБАНК» про визнання недійсним договору застави № 394 від 07.08.2018, укладеного між СТОВ «Шабалинівське» та АТ «Полікомбанк» .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі № 927/93/19, підготовче засідання призначено на 14 березня 2019 року о 09:30 год. у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: проспект Миру 20, м. Чернігів, 14000, зал судових засідань № 306.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2019 у справі призначено провести підготовче засідання 14.03.2019 в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду міста Києва забезпечення проведення підготовчого засідання 14.03.2019 о 09:30 год. в режимі відеоконференції.

До початку підготовчого засідання 12.03.2019 відповідачем 1 подано відзив на позов № 5 від 06.03.2019, в якому повідомлено позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір застави № 394 від 07 серпня 2018 року та зазначає про умисне вчинення фіктивного правочину та відчуження майна відповідачу 2. На підтвердження своїх хибних висновків, посилаються на укладену мирову угоду, яку було затверджено Ухвалою Господарського суду Чернігівської області № 927/313/1 від 03 липня 2018 року. Дані твердження позивача є безпідставними, не доведеними та такими, що не відповідають дійсності. Дійсно відповідно до договору застави № 394 від 07 серпня 2018 року, що укладався в межах генеральної кредитної угоди від 07 квітня 2017 року № 180, СТОВ "Шабалинівське" в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань по генеральній кредитній угоді, передало в заставу АТ "Полікомбанк" сільськогосподарську продукцію - майбутній урожай 2018 року. Таким чином передача в заставу сільськогосподарської продукції - майбутній урожай 2018 року, здійснювалась для забезпечення виконання зобов'язань, що виникли раніш зазначеної позивачем мирової угоди, а саме 07 квітня 2017 року. СТОВ "Шабалинівське" не змогло виконувати умови мирової угоди внаслідок неплатоспроможності, наявності інших зобов'язань. Як наслідок позивач ініціював подачу виконавчого документу для примусового виконання рішення суду. В Ухвалі Господарського суду Чернігівської області № 927/313/1 від 03 липня 2018 року зазначено, що дана ухвала з виконавчим документом, в разі несвоєчасного та неповного виконання може бут:і пред'явлена до виконання, а стягувач набуває право на примусове стягнення на умовах відмінних від зазначених в пунктах 2,3 розділу III мирової угоди. Згідно ст. 572 ЦК України - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Тобто звернення стягнення є правом кредитора, а майно не переходить у власність кредитора, як зазначає позивач. В свою чергу статтею 51 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено умови звернення стягнення на заставне майно. Таким чином укладений правочин передбачає настання правових наслідків та не містить ознак фіктивності. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 11 " Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними " - Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. За загальнім правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У силу припису частини першої, статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного, правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши справу № 6-116цс14, предметом якої був спір про визнання договору фіктивним зробив правовий висновок у відповідності з яким фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 ЦК України). В свою чергу, 19.10.2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6- 1873цс16 щодо фіктивності правочину, підтвердив раніше висловлену правову позицію відносно цього питання. Зокрема суд вказав, що згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином для визнання правочину фіктивним необхідною умовою є встановлення наявності умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Тож узагальнюючи умови правочину в ракурсі норм чинного законодавства спостерігається наявна воля сторін і відповідає зовнішньому її прояву. Отже наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у даному випадку відсутні. Додано докази надіслання учасникам справи.

До початку підготовчого засідання 12.03.2019 відповідачем 2 подано відзив на позов № 1-06/420 від 06.03.2019, в якому повідомив позивачем зазначено, що мировою угодою від 18.06.2018 у справі №927/313/18, укладеною між позивачем, відповідачем 1 та ОСОБА_4, передбачено обов'язок відповідача 1 до 10.07.2018 передати урожай 2018 року позивачу в заставу. Позивач вважає, що відповідачами умисно порушено та не дотримано положення статей 203, 215, 234, 655 Цивільного кодексу України, адже відповідач 1 мав прямий умисел фіктивного укладення спірного договору з банком без наміру створення правових наслідків, що виникали з даного правочину, а укладення договору застави, відповідно до умов якого відповідачем 1 передано урожай 2018 року в заставу банку, відбувалося з метою уникнення можливих заходів стягнення заборгованості, можливі в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання ухвали, та збереження належного відповідачу 1 майна - врожаю сільськогосподарської продукції 2018 року. Єдиним доводом наявності прямого умислу на вчинення фіктивного правочину відповідачем 1 позивач зазначає особисте підписання мирової угоди ОСОБА_4 та обізнаність про обов'язок передати урожай в заставу позивачу. Окрім того, позивачем зазначено, що правочин укладено між сторонами, які є родичами, в результаті правочину відбулось фактичне відчуження відповідачем 1 належного йому на праві власності майна відповідачу 2 та наведено посилання на висновки Верховного Суду України у справах, що стосувалися спорів з недійсності правочинів, вчинених родичами. Посилаючись на правові позиції Європейського суду та Верховного Суду України, позивач прийшов до висновку, що, зважаючи на суму заборгованості та грошовий розмір корпоративних прав, дані кошти могли б надійти на рахунок відповідача 1 у виконавчому провадженні, що призвело б до майже повного виконання рішення суду. Кожне із вказаних тверджень позивача щодо фіктивності правочину вважаємо безпідставним. Нами не заперечується той факт, що 21 квітня 2017 року між ТОВ СПЕКТР-АГРО , як Постачальником , та ТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , як Покупцем , було укладено договір поставки №099/17-ЧН на умовах товарного кредиту та договір поруки №П/099/17-ЧН між ТОВ СПЕКТР-АГРО та ОСОБА_4 із метою забезпечення виконання грошових зобов'язань згідно договору поставки №099/17-ЧН на умовах товарного кредиту від 21 квітня 2017 року, адже зазначений факт встановлено Ухвалою Господарського суду Чернігівської області по справі №927/313/18 від 03 липня 2018 року, якою закрито провадження у справі №927/313/18 за позовом ТОВ СПЕКТР-АГРО до СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та ОСОБА_4 про стягнення коштів у розмірі 15 356 449,05 грн у зв'язку із затвердженням укладеної мирової угоди між ТОВ "СПЕКТР- АГРО", СТОВ ШАБАЛИНШСЬКЕ та ОСОБА_4. Із вказаної ухвали нам стало відомо, що пунктом 3 Мирової угоди передбачено обов'язок укладення договору застави майбутнього та його нотаріальне посвідчення до 10.07.2018. Проте, про наявність зазначеної ухвали суду та відповідної мирової угоди Полікомбанку стало відомо лише 16.10.2018 після отримання Постанови приватного виконавця ОСОБА_5 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №5742860. У момент підписання договору застави Банку не було відомо про існування Мирової угоди, обтяження зазначеного майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на момент укладення договору застави було відсутнє, пункт 1.5. Договору застави, передбачав гарантію відповідача 1 перед Банком, що він є власником заставленого майбутнього урожаю 2018 року і уповноважений розпоряджатися ним, Відповідач 1 запевнив про відсутність будь-яких претензій, прав третіх осіб на майбутній урожай 2018 року, що заставляються; на момент укладення договору застави майбутній урожай не продано, не подаровано, не заставлений, не переданий в оренду, оперативне управління або податкову у заставу, не обтяжений боргом, спору (у тому числі судового) по ньому немає, під забороною відчуження (арештом) не перебуває. Зазначені твердження відповідача 1 відповідали дійсності на момент укладення Договору застави, а відсутність обтяження майбутнього урожаю особою, відмінною від Банку, підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №56570617 від 10.08.2018. Договором застави забезпечено зобов'язання відповідача 1 перед відповідачем 2, що виникло з Генеральної кредитної угоди від 07.04.2017 № 180. Загальна сума заборгованості за кредитною угодою не могла перевищувати 12 000 000 грн. На момент укладення договору застави заборгованість відповідача 1 перед Банком становила 10 302 287 грн, що підтверджується довідкою від 06.03.2019 №1-06/417, а загальна вартість майна, переданого в забезпечення всіх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою становила 114 264 700 грн. у зв'язку з чим застава майбутнього урожаю була доцільним та необхідним заходом з боку Банку. Банком оспорюваний Договір застави укладено з наміром створення правових наслідків у вигляді застави, які виникли в результаті правочину: обтяження майбутнього урожаю 2018 року внесено до Реєстру обтяжень рухомого майна 09.08.2018 на підставі Договору застави, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №56568297 від 09.08.2018. Подальша реалізація урожаю 2018 року здійснювалась відповідачем 1 на підставі дозволу Банку (лист від 02.10.2018 №1-06/1903), як це передбачено договором застави. Відповідно до положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.01.2015 у справі №6-197цс14, для визнання фіктивності правочину необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, який не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, а правочин завжди укладається умисно. Позивач повинен довести фіктивність правочину. Уразі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші ці|іі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива для обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягати правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Щодо фактичного відчуження відповідачем 1 належного йому на праві власності майна відповідачу 2 в результаті укладення договору застави необхідно зазначити, що відповідно статті 1 закону України "Про заставу", застава є лише способом забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржникам (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Отже, застава не є фактичним відчуженням майна, а твердження позивача є хибним. Позивачем не надано суду жодного доказу недійсності договору застави, доказів його фіктивності, наявності родинних зв'язків та відчуження заставного майна відповідачем 1 на користь відповідача 2. Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми закону, фактичні та об'єктивні обставини справи, правовідносини, що склались між СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та Банком в частині укладення договору застави, мають реальний характер, має на меті створення правових наслідків, спрямовані на настання реальних наслідків, не порушують вимоги статей 203 та 215 ЦК України та у повному обсязі позбавлені ознак фіктивності правочину, отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним. Додано копію ОСОБА_1 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, копію листа - дозволу від 02.10.2018 №1 -06/1903, копію постанови про арешт коштів боржника від 16.10.2018 у виконавчому провадженні ВП №5742860, копію ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №56570617 від 10.08.2018, довідка про стан заборгованості від 06.03.2019 №1-06/417, докази направлення відзиву учасникам справи.

Господарським судом Чернігівської області 14.03.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 28.03.2019 на 11:30 год, про що зазначено в протоколі судового засідання. Позивачем в підготовчому засіданні заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції, про що не заперечували представники відповідачів.

До початку підготовчого засідання 20.03.2019 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2, повідомив що у відзиві на позов АТ ПОЛІКОМБАНК підтверджено, погоджено та не спростовано дійсність та правильність фактів (доводів) викладених позивачем у позовній заяві, котрі виразились у наявності факту укладання спірного правочину та обставин, котрими вони були зумовлені. Так, зокрема, СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , підтверджуючи правомірність позовних вимог, зазначає про те, що у зв'язку із здійсненням впродовж квітня - вересня 2018 року боржником зміни статусу власного майна та активів (із власності на оренду, відчуження корпоративних прав, тощо), та не дивлячись на ту обставину, що відповідно до досягнення домовленостей між ТОВ СІЇЕКТР- АГРО та СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , майно (активи) останнього у вигляді врожаю 2018 року мали би бути передані в забезпечення виконання зобов'язань перед ТОВ СПЕКТР-АГРО ,- фактично були передані в забезпечення виконання зобов'язань перед АТ ПОЛІКОМБАНК . Не має жодної юридичної сили наявність існування у СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ кредитних правовідносин із АТ ПОЛІКОМБАНК раніше, ніж було укладено 18 червня 2018 року мирову угоду. Безпідставність та юридична недоречність вказаного вище посилання висвітлюється тим, що по-перше, кредитні відносини, котрі існують між СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та АТ ПОЛІКОМБАНК із квітня 2017 року жодним чином не підтверджують обов'язкової необхідності забезпечення та передачі в забезпечення виконання кредитних зобов'язань майна (активів) СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ у вигляді врожаю 2018 року, по-друге, протиправним є факт укладення правочину станом на 07 серпня 2018 року, при умові існування факту невиконаного грошового зобов'язання СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АГРО згідно судового рішення, по-третє, умовами затвердженої судом мирової угоди, визначено, що СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ зобов'язане було врожай 2018 року передати ТОВ СПЕКТР-АГРО в заставу в строк до 10 липня 2018 року. Сторони договору застави №394 від 07 серпня 2018 року мали чіткий умисел та ціль - виконати обов'язки взяті СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед АТ ПОЛІКОМБАНК , та при цьому не виконувати існуючі зобов'язання СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АГРО згідно судового рішення. Як вбачається із відзиву, СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , ані за рахунок отриманих кредитних коштів не здійснило виконання існуючих зобов'язань перед позивачем, а ні в майбутньому не мала на меті їх виконувати, уклавши із АТ ПОЛІКОМБАНК договір застави №394 від 07 серпня 2018 року. СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ доказів неможливості або існування перешкоді (окрім власного небажання зацікавлених осіб - керівника СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ ОСОБА_4) у виконанні зобов'язань СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АГРО згідно судового рішення, не надано. Дані обставини вкотре свідчать про фіктивність та неправомірність укладеного договору з метою уникнення виконання судового рішення на користь ТОВ СПЕКТР-АГРО . Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №2/202/7607/14-ц та Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1873цс16, відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Основними ознаками фіктивного правочину, є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Слід зазначити про правомірність посилання АТ ПОЛІКОМБАНК на зміст та умови договору, котрі висвітлені у пункті 1.5. договору застави №394 від 07 серпня 2018 року (щодо підтвердження як зі сторони СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , так і зі сторони АТ ПОЛІКОМБАНК , відсутності будь-яких обтяжень, претензій та прав інших третіх осіб, тощо). Серед правовідносин, про котрі йдеться вище, варто наголосити на тому, що передання відповідачем-1 власних активів, їх значної частини, в заставу (іпотеку), в якості забезпечення виконання взятих СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ зобов'язань перед іншими особами, ніж ТОВ СПЕКТР-АГРО , зокрема, АТ ПОЛІКОМБАНК , що призвело та на сьогодні призводить неможливості виконання рішення суду, котре могло бути виконане за рахунок переданих Боржником власних активів. АТ ПОЛІКОМБАНК не заперечує того факту, що Ухвала Господарського суду Чернігівської області по справі №927/313/18 від 03 липня 2018 року, має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 09 липня 2018 року. Однак, АТ ПОЛІКОМБАНК не надано жодних пояснень щодо того, чому з в момент укладення спірного договору застави не здійснив перевірку даних, котрі містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо відповідача-1 не здійснивши при цьому застереження та захист власних прав та інтересів. Таким чином, є всі правові підстави стверджувати про те, що АТ ПОЛІКОМБАНК було обізнане про Ухвали Господарського суду Чернігівської області по справі №927/313/18 від 03 липня 2018 року, а отже, могло передбачити негативні наслідки для себе у випадку укладення спірного договору застави. СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та Корпорації ПРОУН укладаючи договір контрактації сільськогосподарської продукції майбутнього врожаю 2018 року мали прямий умисел щодо фіктивного укладення спірного договору, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Натомість метою укладення спірного договору для СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ було уникнення виконання Ухвали Господарського суду Чернігівської Області по справі №927/313/18 від 03 липня 2018 року.

Позивач вважає, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, адже їх зміст та висновки узгоджуються та відповідають висновкам, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6.Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018р. Додано докази направлення учасникам справи.

До початку підготовчого засідання 20.03.2019 позивачем надано відповідь на відзив відповідача 1, в якій повідомив ТОВ СПЕКТР-АГРО звертає увагу на те, що у відзиві на позов СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ підтверджено, погоджено та не спростовано дійсність та правильність фактів (доводів) викладених позивачем у позовній заяві, котрі виразились у наявності факту укладання спірного правочину та обставин, котрими вони були зумовлені. Так, зокрема, СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , підтверджуючи правомірність позовних вимог, зазначає про те, що у зв'язку із здійсненням впродовж квітня - вересня 2018 року боржником зміни статусу власного майна та активів (із власності на оренду, відчуження корпоративних прав, тощо), та не дивлячись на ту обставину, що відповідно до досягнутих домовленостей між ТОВ СПЕКТР- АГРО та СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , майно (активи) останнього у вигляді врожаю 2018 року мали би бути передані в забезпечення виконання зобов'язань перед ТОВ СПЕКТР-АГРО , фактично були передані в забезпечення виконання зобов'язань перед АТ ПОЛІКОМБАНК . Не має жодної юридичної сили наявність існування у СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ кредитних правовідносин із АТ ПОЛІКОМБАНК раніше ніж було укладено 18 червня 2018 року мирову угоду. Кредитні відносини, котрі існують між СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та ПОЛІКОМБАНК із квітня 2017 року жодним чином не підтверджують обов'язкової необхідності забезпечення та передачі в забезпечення виконання кредитних зобов'язань майна (активів) СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ у вигляді врожаю 2018 року, по-друге, протиправним є факт укладення правочину станом на 07 серпня 2018 року, при умові існування факту невиконаного грошового зобов'язання СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АГРО згідно судового рішення, по-третє, умовами затвердженої судом мирової угоди, визначено, що СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ зобов'язане було врожай 2018 року передати ТОВ СПЕКТР-АГРО в заставу в строк до 10 липня 2018 року. Сторони договору застави №394 від 07 серпня 2018 року мали чіткий умисел та ціль - виконати обов'язки взяті СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ переді АТ ПОЛІКОМБАНК , та при цьому не виконувати існуючі зобов'язання СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АГРО згідно судового рішення. Як вбачається із відзиву, СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ , а ні за рахунок отриманих кредитних коштів не здійснило виконання існуючих зобов'язань перед Позивачем , а ні в майбутньому не мала на меті їх виконувати, уклавши із АТ ПОЛІКОМБАНК договір застави №394 від 07 серпня 2018 року. СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ доказів неможливості або існування перешкод (окрім власного небажання зацікавлених осіб - керівника СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ ОСОБА_4) у виконанні зобов'язань СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ перед ТОВ СПЕКТР-АДЮ згідно судового рішення, не надано.

Дані обставини вкотре свідчать про фіктивність та неправомірність укладеного договору із метою уникнення виконання судового рішення на користь ТОВ СПЕКТР-АГРО . Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №2/202/7607/14-ц та Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1873цс16 відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру, створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь- яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Передання відповідачем-1 власних активів, їх значної частини, в заставу (іпотеку), в якості забезпечення виконання взятих СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ зобов'язань перед іншими особами, ніж) ТОВ СПЕКТР-АГРО , зокрема, АТ ПОЛІКОМБАНК , що призвело та на сьогодні призводить неможливості виконання рішення суду, котре могло бути виконане за рахунок переданих Боржником власних активів. СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ було обізнане про існування проти нього судового спору отже, могло передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення ні шляхом звернення стягнення на відповідне майно, активи, цінності, тощо. СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та Корпорація ПРОУН укладаючи договір контрактації сільськогосподарської продукції майбутнього врожаю 2018 року мали прямий умисел щодо фіктивного укладення спірного договору, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Натомість метою укладення спірного Договору для СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ було уникнення виконання Ухвали Господарського суду Чернігівської області по справі №927/313/18 від 03 липня 2018 року.

Позивач вважає, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, адже їх зміст та висновки узгоджуються та відповідають висновкам, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018р. Додано докази направлення учасникам справи.

До початку підготовчого засідання відповідачем 2 подано відповідь на відзив № 1-06/530 від 27.03.2019, в якій повідомлено, що відповідь Позивача на Відзив Відповідача-2 містить наступні твердження: існування у СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" кредитних правовідносин із Полікомбанком раніше, ніж було укладено мирову угоду (18.06.2018) не має жодної юридичної сили; сторони договору застави мали чіткий умисел та ціль - виконати зобов'язання, взяті СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" перед Банком, але не виконати зобов'язання перед Позивачем, що свідчить про фіктивність та неправомірність укладеного договору застави; банком не надано жодних пояснень щодо того, чому не здійснено перевірку даних, котрі містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо Відповідача-1, не здійснивши при цьому застереження та захист власних прав та інтересів, отже, є всі правові підстави стверджувати про те, що Полікомбанк було обізнане Ухвали Господарського суду Чернігівської області у справі №927/313/18 від 03.07.2018, отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку укладення спірного договору застави; СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" та Корпорація "ПРОУН", укладаючи Договір контрактації сільськогосподарської продукції майбутнього урожаю 2018 року мали прямий умисел щодо фіктивного укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків , які обумовлені цим правочином. Банк вважає твердження позивача надуманими, безпідставними та необґрунтованими, адже вони спростовуються матеріалами даної справи, діючими нормативно-правовими актами та судовою практикою. Генеральна кредитна угода, що укладена між відповідачем-1 та відповідачем-2 07.04.2017 № 180, не була визнана недійсною, спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, отже, твердження позивача щодо відсутності юридичної сили кредитних правовідносин між Банком та відповідачем-1 раніше, ніж було укладено мирову угоду (18.06.2018) жодним чином не обґрунтовано, не доведено та не ґрунтується на жодному доказі. Позивач зазначає, що сторони договору застави мали чіткий умисел та ціль - виконати зобов'язання, взяті СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" перед Банком, але не виконати зобов'язання перед позивачем, що свідчить про фіктивність та неправомірність укладеного Договору застави та посилається на норми чинного законодавства України, зокрема, на ч.І ст. 234 ЦК України, яка передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Позивач посилається на усталену судову практику, зокрема, на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-197цс14, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №2/202/7607/ 14-ц та Постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №6- 1873цс16: відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, позивач не надав суду жодного доказу фіктивності договору застави, а навпаки зазначив, що сторони договору застави мали чіткий умисел та ціль - виконати зобов'язання, взяті СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" перед Банком. Позивачем зазначено про відсутність наданих Банком пояснень, проте не зазначено жодної норми, що передбачає необхідність та обов'язковість здійснення перевірки даних, котрі містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо відповідача-1 чи надання зазначених пояснень, не доведено обізнаності відповідача-2 про наявність Ухвали Господарського суду Чернігівської області у справі №927/313/18 від 03.07.2018 та можливість існування негативних наслідків для себе у випадку укладення Договору застави. Крім того, виконання мирової угоди сторонами врегульовано положеннями статті 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, зокрема, можливість у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди її подання для примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, що позивачем не було здійснено до моменту укладення Договору застави. Твердження позивача про наявність прямого умислу щодо фіктивного укладення між СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" та Корпорація "ПРОУН" Договору контрактації сільськогосподарської продукції майбутнього урожаю 2018 року без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином не має жодного відношення до предмету спору та вимоги визнання Договору застави недійсним. Позивачем не надано суду жодного доказу недійсності договору застави, доказів його фіктивності, та навпаки підтверджено, що договір застави не містить ознак фіктивності, адже сторони Договору застави мали чіткий умисел та ціль - виконати зобов'язання, взяті СТОВ "ШАБАЛИНІВСЬКЕ" перед Банком. Вважає, що позовні вимоги є неправомірними та необґрунтованими, адже їх зміст, та висновки жодним чином не узгоджуються та не відповідають висновкам, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018.

Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми закону, фактичні та об'єктивні обставини справи, правовідносини, що склались між СТОВ ШАБАЛИНІВСЬКЕ та Банком в частині укладення Договору застави, мають реальний характер та спрямовані на настання реальних наслідків, не порушують вимоги статей 203 та 215 ЦК України та позбавлені ознак фіктивності правочину. Додано докази направлення учасникам справи.

В підготовче засідання 28.03.2019 з'явився повноважний представник позивача та відповідач 1 та відповідач 2.

Представником позивача заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції, про що не заперечували представники відповідачів.

Частиною 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

В судовому засіданні представником відповідача 2 надано суду для огляду оригінал договору застави №394 від 07.08.2018. В процесі порівняння судом оригіналу договору з наданою позивачем до матеріалів справи копією, виявлено розбіжності таких документів по формі щодо розташування умов договору.

Представниками відповідачів заявлено суду про необхідність самостійного надання оригіналів договору як відповідачем 1 так й відповідачем 2, з одночасним наданням суду копій, що не заперечено позивачем . Судом ухвалено про задоволення такого клопотання .

Згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні.

З метою дотримання принципу змагальності та процесуальних прав сторін, повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі суд вважає за доцільне оголосити перерву у підготовчому засіданні, надати час для подання примірників договору відповідачами та задовольнити клопотання позивача про його участь у підготовчому засіданні у справі № 927/93/19 в режимі відео конференції 11.04.2019 о 11:00 год.

Керуючись ст. 74, 165-167, 183, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Оголосити перерву у судовому засіданні 11.04.19 о 11:00 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: проспект Миру, 20, м. Чернігів, зал судових засідань №302.

2. Провести підготовче засідання 11 квітня 2019 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції.

3. Доручити Голосіївському районному суду міста Києва (03127 м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14А) забезпечення проведення підготовчого засідання 28 березня 2019 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції.

4. В підготовчому засіданні в режимі відеоконференції у Голосіївському районному суду міста Києва братиме участь позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала підписана 28. 03.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/. Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62

Суддя І.А. Фетисова