Ухвала

від 28.03.2019 по справі 915/696/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

28 березня 2019 року Справа № 915/696/19

м. Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області (пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

в інтересах держави в особі:

Державної екологічної інспекції Миколаївської області (вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 34949459)

до відповідача: Приватного підприємства «СБОЯС» (вул. Київська, 286, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56500, код ЄДРПОУ 19295191),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бузька сільська рада Вознесенського району Миколаївської області (площа Центральна, 1, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, код ЄДРПОУ 04376185)

про: стягнення збитків, завданих забрудненням земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

25.03.2019 керівник Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області (надалі – Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-33) 2067 вих.-19 від 19.03.2019 в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Миколаївської області до відповідача: Приватного підприємства «СБОЯС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бузька сільська рада Вознесенського району Миколаївської області про стягнення з Приватного підприємства «СБОЯС» (код ЄДРПОУ 19295191) шкоди, заподіяної внаслідок забруднення земельної ділянки в сумі 90096,00 грн., яку перерахувати в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (р/р 35419074024055, МФО 826013, УДКСУ у Вознесенському районі, ЄДРПОУ 04376185).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/696/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно приписів ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України, у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Як витікає з системного аналізу наведених норм, у разі неможливості подати ті чи інші докази, позивач зобов'язаний зазначити про це в позові та заявити клопотання про їх витребування.

Позовна заява за вих. №(15-33)2067 вих.-19 від 19.03.2019 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Стосовно тверджень прокурора про те, що обов'язок сплати судового збору має бути покладений не на нього, а на позивача, господарський суд зазначає, що це протирічить положенням чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 55 ГПК України, відповідно до якої органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті, а також ст. 2 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Прокурор у позовній заяві в обгрунтування необхідності звільнення його від сплати судового збору посилається на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та обставини завершення досудового розслідування стосовно керівника підприємства – відповідача по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 2 ГПК України, господарське судочинство здійснюється на певних засадах, зокрема, змагальності сторін та диспозитивності.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, а частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, що збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається прокурор, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до наведених вище міркувань, особа, яка вважає, що її слід звільнити від сплати судового збору за подання позову, станом на момент його подання повинна довести належними доказами існування обставин, з якими ця норма пов'язує таку можливість.

Зокрема, мають бути підтвердженими факт вчинення злочину, особа, яка його вчинила, причинний зв'язок між вчиненим злочином та матеріальними збитками.

Суд звертає увагу на те, що в кримінальному судочинстві діє презумпція невинуватості. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 КПК України, саме у вироку суд вирішує обвинувачення по суті, а відповідно до, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, завершення досудового розслідування не тягне за собою таких наслідків.

Отже належним доказом на підтвердження обставин звільнення від сплати судового збору, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є вирок суду, який прокурором не подано.

Зазначені вище недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або підстав звільнення від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором не виконано вимоги ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до приписів ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 232, 234, 235 ГПК України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області № (15-33) – 2067 вих.-19 від 19.03.2019 – залишити без руху.

2. Встановити керівнику Вознесенської місцевої прокуратури 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя                                                             В.О.Ржепецький