Рішення

від 13.03.2019 по справі 160/95/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Справа № 160/95/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати рішення, викладене у вигляді листа від 28.12.2018 року №Ж-8707/0-6121/0/20-18;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.11.2018 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, до якого були додані необхідні документи, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач 28.12.2018 року відмовив у наданні такого дозволу посилаючись на те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, опублікованому на веб-сайті відповідача. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України. Оскільки такі дії, на думку позивача, спрямовані на перешкоджання її права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та є протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано до суду відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідачем встановлено, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, який опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними №413 від 07.06.2017 року (далі - Постанова №413), яка набрала чинності 17.06.2017 року. Таким чином, відповідь ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.12.2018 року №Ж-8707/0-6121/0/20-18 є вмотивованою відмовою у наданні такого дозволу, а тому, відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства щодо розгляду клопотання позивача.

Позивач надала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідно до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, виключно до повноважень Верховної Ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів. Відтак, посилання відповідача на Постанову №413 як на підставу для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.

11.02.2019 року перенесено підготовче засідання на 15.02.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондар М.В. на навчанні; 15.02.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.03.2019 року; 05.03.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.03.2019 року, у зв'язку з неявкою сторін; 13.03.2019 року позивач надала клопотання про розгляд справи без її участі та за письмовою згодою представника відповідача розгляд справи по суті відбувся 13.03.2019 року після закриття підготовчого провадження.

В судовому засіданні 13.03.2019 року представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити в задоволенні позову. Позивач просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 28.11.2018 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням (вх. № Ж-8707/0/21-18 від 28.11.2018 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, розташованої на території Березнуватівськоі сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

До вказаного клопотання позивачем було додано: копію довіреності від 14.09.2018 року №05776876; копії паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (із прив'язкою до земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:006:0002).

Позивачем самостійно встановлено, що обмеження на зазначену земельну ділянку відсутні, згідно відкритих джерел, а остання не перебуває у власності юридичних або фізичних осіб та не має кадастрового номеру. Право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню не використав.

Вказане клопотання розглянуто відповідачем та листом від 28.12.2018 року №Ж-8707/0-6121/0/20-18 надана відповідь, у якій зазначено про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання позивача у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які пропонується передати у власність та які опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача.

Не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з цим позовом до суду за захистом порушеного права.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-III.

За змістом частин 1-3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, положеннями Земельного кодексу України не передбачено складення жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не встановлено необхідності включення земельної ділянки до відповідного переліку, як передумови для надання такого дозволу.

Суд зазначає, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем надано відповідь про неможливість надати відповідного дозволу на зазначену позивачем земельну ділянку з огляду на те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які пропонується передати у власність та які опублікованому на веб-сайті відповідача.

У відзиві на позов відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Постанова № 413), в якій зазначено, зокрема, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема, формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щоквартально за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Тобто, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідач зазначив, що місце розташування спірної земельної ділянки не відповідає вимогам Постанови № 413.

Між тим, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 року по справі № 826/12032/17, залишеного в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року, визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу Система організації процесу виконання Стратегії Постанови №413, в частині: - надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасникам антитерористичної операції) , як таке, що не відповідає законодавчим актам, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оскаржуваного рішення від 28.12.2018 року №Ж-8707/0-6121/0/20-18 норми Постанови №413 щодо покладення на Держгеокадастр та його територіальні органи вимоги надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки (сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації) у залежності від того, чи включена така земельна ділянка до певного переліку, не могли бути застосовані.

Крім того, суд зауважує, що частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та такої підстави, як невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не містить. Також, чинним законодавством (у тому числі і Постановою№ 413) не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №545/808/17 та від 24.04.2018 року у справі №814/1961/17, які враховуються адміністративним судом у даній справі у відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні дозволу позивачеві на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, сформованого відповідно до Постанови №413, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення відповідача, викладеного в листі від 28.12.2018 року, суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333. У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Отже, лист відповідача від 28.12.2018 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не підлягає скасуванню.

Водночас, вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Питання щодо надання дозволу або відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Також, суд зазначає, що прийняття рішення надання дозволу або відмовити у його наданні належить виключно до компетенції відповідача.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Належним способом правового захисту в даному випадку є зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 28.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з прийняттям обґрунтованого та законного рішення

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обгрунтованості винесеного рішення та враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.1229713189.1 від 03.01.2019 року, №0.0.1237076374.1 від 14.01.2019 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (адреса: Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Зеленодольськ, вул. Садова, буд.5/10; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39835428) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 25 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3