Рішення

від 06.03.2019 по справі 320/6484/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року № 320/6484/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - Марченко Т.В., представника відповідача - 1 - Стельмах Н.Д., представника відповідачів - 2 та 3 - Кратко Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІКОМ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "СЛАВІКОМ ПЛЮС" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3) та просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання договору про визнання електронних документів №21020171 від 21 лютого 2017 року в односторонньому порядку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІКОМ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40668767) №824/12 від 21.02.2018;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВІКОМ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40668767) в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 21 лютого 2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не врахував того, що ТОВ "СЛАВІКОМ ПЛЮС" здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України.

Вказує, що відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації через одностороннє припинення дії договору про визнання електронної звітності є протиправною і суперечить приписам пунктів 49.3, 49.4 статті 49 ПК України.

Зазначив, з огляду на те, що контролюючим органом, було незаконно розірвано договір про визнання електронних документів, подана позивачем податкова звітність з податку на додану вартість за 12 послідовних місяців не прийнята протиправно.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Вказує, що в ході проведення аналізу показників податкової звітності з податку на додану вартість Комісією по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ встановлено, що ТОВ СЛАВІКОМ ПЛЮС , протягом 12 послідовних місяців не подає до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за період з січня 2017 року по грудень 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзивах. Просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ СЛАВІКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40668767) 19.07.2016 зареєстровано в якості юридичної особи Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір про визнання електронних документів №181020161 від 18.10.2016, відповідно до якого податковий орган зобов'язувався (п. 3.1 Договору) забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Судом встановлено, що 27.12.2016 ТОВ СЛАВІКОМ ПЛЮС було змінено юридичну адресу на м. Київ, вул. Святошинська, буд. 1, оф. 8. У зв'язку з цим, позивачем було направлено в електронному вигляді Договір про визнання електронних документів №21022017 від 21.02.2017 до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. У відповідь було отримано квитанцію №2 про прийняття документу.

Відповідно до п. 3 Договору Договір діє до закінчення строку чинності терміну посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Відповідно до п. 4 Договору орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку не надання Платником податків нового посиленого сертифікату (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни Платником місця реєстрації.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2016 по серпень 2017 року шляхом їх направлення в електронному вигляді з використанням електронно-цифрового підпису.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області №824/12 від 21.02.2018 у прийнятті декларацій платнику податків відмовлено. Згідно з квитанцією № 1 мотивами відмови вказано Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .

Позивач не погодившись з Рішенням № 846/12 від 21.02.2018 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати його.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 2 статті 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 розділу V "Податок на додану вартість" ПК України передбачені випадки анулювання реєстрації платника податку. Так, відповідно до п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У відповідності до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №978 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N1400/18695 (надалі Положення №978), визначається, зокрема, порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Так, у відповідності до підпункту 5.2.2. підпункту 5.2. пункту 5 Положення №978, При розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ. якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до п.п. 14.1. 191. П. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Судом встановлено, що Позивач у поданих до податкового органу податкових деклараціях з ПДВ за 2016-2017 роки вказав операції з придбання товарів, тому проведені Позивачем операції є об'єктом оподаткування ПДВ, та двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто, поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Відповідно до Листа ГУ ДФС у м. Києві від 13.01.2017 №635/10/26-15-12-01-18 2017, в якому ГУ ДФС у м. Києві, аналізуючи п.5.2 Положення при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПКУ (пп. "г" п. 5.1 розділу V Положення), звертає увагу на те, що якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців відсутні операції з постачання та наявні обсяги придбання за рахунок яких сформовано податковий кредит, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Слід зазначити, що ст. 36 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПК України.

Однак, Відповідач, приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ не взяв до уваги той факт, що ТОВ Славіком Плюс протягом 2016-2017 років здійснювалася господарська діяльність, що є об'єктом оподаткування ПДВ, та за наслідками якої у Позивача виникав податковий кредит, який був відображений у деклараціях з ПДВ.

Порядок подання податкової декларації до податкових органів регламентовано приписами пункту 49.3 статті 49 ПК України, відповідно до змісту якої платнику податків надано право її подання альтернативними способами, а саме особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, надсилання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі, відповідно до положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За змістом пункту 49.4 статті 49 ПК України податковим законодавством встановлено заборону на розірвання договорів про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду по справі №815/3680/17.

Відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації через одностороннє припинення дії договору про визнання електронної звітності є протиправною і суперечить приписам пунктів 49.3, 49.4 статті 49 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що сертифікати ЕЦП були чинні до 16.10.2018, про що свідчить інформація, що наявна на сайті АЦСК Україна за посиланням http://uakev.com.ua/ua/setificate-one-office/text=3&page=l?lang=ukr#blocv.

Зазначена інформація є загальнодоступною.

Судом встановлено, що з метою дотримання вимог податкового законодавства, недопущення порушення прав платників податків підписано окреме доручення №26010-04/216, яким зобов'язано забезпечити недопущення безпідставного розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів, необхідних для подання платника податків податкових документів до органів ДФС в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису.

Отже, з огляду на те, що контролюючим органом, було незаконно розірвано договір про визнання електронних документів, подана позивачем податкова звітність з податку на додану вартість за 12 послідовних місяців не прийнята протиправно.

Враховуючи вищезазначене, рішення №824/12 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 21.02.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України поновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 21 лютого 2018 суд зазначає наступне.

Згідно із ст.19-2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно із пп.36 п.4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Абзацом 1 п.2.3 Положення №1130 визначено, що формування та ведення реєстру платників податку на додану вартість здійснює Державна фіскальна служба України.

Отже ведення реєстру платників податку на додану вартість належить до повноважень Державної фіскальної служби України.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктами 2, 3 та 4 частини 1 статті 5 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, враховуючи що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №824/12 від 21.02.2018, яким позивача позбавлено статуту платника податку на додану вартість є протиправним, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити TOB CЛABIKOM ПЛЮС в Реєстрі платників податку на додану вартість з 21.02.2018 як платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5286 грн. 00 коп.

Оскільки одна заявлена вимога немайнового характеру, а саме вимога щодо дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання договору про визнання електронних документів №21020171 від 21 лютого 2017 року в односторонньому порядку визнана протиправною та стосується відповідача-1, за таких обставин понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області.

Оскільки дві заявлені вимоги немайнового характеру, а саме вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВІКОМ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40668767) №824/12 від 21.02.2018 та зобов'язання Державну фіскальну службу України поновити Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВІКОМ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40668767) в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 21 лютого 2018 задоволені та стосуються відповідача-2, за таких обставин понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3524,00 грн. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання договору про визнання електронних документів №21020171 від 21 лютого 2017 року в односторонньому порядку.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВІКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40668767) №824/12 від 21.02.2018.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВІКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40668767) в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 21 лютого 2018.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВІКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40668767) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВІКОМ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40668767) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 березня 2019 р.