Рішення

від 26.03.2019 по справі 640/21423/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2019 року                      № 640/21423/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до                   Товариства  з обмеженою відповідальністю «Фортес» про              стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортес» (далі по тексу – відповідач), в якому просить стягнути на користь Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу у розмірі 75 113,96 грн.           В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортес» обліковується податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 75  113,96  грн, який виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань самостійно визначених відповідачем. Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали для подання відзиву на позов та всіх доказів на його підтвердження, які наявні у відповідача. Від відповідача до суду повернувся конверт з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну поштового зберігання», тобто, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала не вручена адресату з незалежних від суду причин. Своїм правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв/клопотань суду не направляв. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. З матеріалів справи вбачається, що податковий борг відповідача виник на підставі поданих відповідачем: уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 20 березня 2017 року №9045236961, яким нараховано грошове зобов'язання в сумі 60  394,95 грн (залишок несплаченої пені становить 533,74 грн); уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 20 березня 2017 року №9045207924, яким нараховано грошове зобов'язання в сумі 1581,00 грн; уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість від 17 березня 2017 року №9044121417, яким нараховано грошове зобов'язання в сумі 1,27 грн; податкової декларації з податку на додану вартість від 20 березня 2017 року №9045296377, яким нараховано грошове зобов'язання в сумі 12  603,00 грн, отже загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить 75  113,96  грн. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Отже, грошове зобов'язання та пеня визначені відповідачем у вказаних вище уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на додану вартість є узгодженими. В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. Доказів сплати визначеної суми податкового зобов'язання у встановленому порядку до суду не надано; тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Так, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу від 24 квітня 2017 року №5761-17, яка отримана представником відповідача 13 червня 2017 року, про що свідчить розписка на корінці вказаної податкової вимоги. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою. Станом на час розгляду справи відповідачем належних доказів про сплату податкових зобов'язань з податкову на додану вартість не надано, як і не надано доказів щодо оскарження зазначеної податкової вимоги. Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Згідно пунктів 95.1 – 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судовому порядку. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про доведеність контролюючим органом підстав виникнення податкової заборгованості, наявність боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортес» (03056, місто Київ, провулок Індустріальний, будинок 23, код ЄДРПОУ 33445805) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) суму податкового боргу у загальному розмірі 75 113 (сімдесят п'ять тисяч сто тринадцять) гривень 96 копійок шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортес». Рішення набирає законної сили відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                А.І. Кузьменко