Рішення

від 28.03.2019 по справі 826/2396/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/2396/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт (далі - позивач та/або ТОВ Стандарт ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0103881209 від 03.11.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фі скальної служби у м. Києві;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0103891209, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2396/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників сторін.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що при прийнятті спірних рішень контролюючим органом порушено процедуру винесення останніх, зокрема, ГУ ДФС у м. Києві не розглянув письмові заперечення на акт перевірки від 25.10.2017 року №11125/26-15-12-09-19/22907172 та не повідомив про місце та час такого розгляду.

Крім того, ТОВ Стандарт вказує, що на момент проведення камеральної перевірки відповідачем не досліджено предмет оподаткування та помилково віднесено сплату орендної плати за земельну ділянку до обов'язку позивача, що мало своїм наслідком безпідставне виявлення порушення податкового законодавства, які випливають з даного обов'язку та винесення оскаржуваних рішень.

Також позивач зазначає про порушення контролюючим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745.

Відповідачем подано відзив на позову заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 30.10.2016 року по 25.10.2017 року, за наслідком якої складено акт від 25.10.2017 року №11125/26-15-12-09-19/22907172 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с 32-33).

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Стандарт несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим до позивача застосовано відповідальність за порушення строків сплати податків, яка передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №0103891209, яким до ТОВ Стандарт застосовано штрафні санкції у розмірі 1 470, 47 грн. за затримку на 31, 37 календарних днів сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1) (т. 1, а.с. 34-35);

- податкове повідомлення-рішення №0103881209, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 872, 36 грн. за затримку на 6, 6, 6, 6, 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2) (т. 1, а.с. 36-37).

Не погоджуючись зі спірним рішенням ТОВ Стандарт подано скаргу вих. №39 від 17.11.2017 року до Державної фіскальної служби України, за наслідком розгляду якої рішенням від 25.01.2018 року №2519/6/99-99-1103-0125 Державною фіскальною службою України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін (т. 1, а.с. 17-29).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В силу приписів підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Водночас, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1 ст. 76 ПК України).

Згідно пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Аналіз наведених положень ПК України дає суду підстави дійти висновку, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що камеральна перевірка відносно позивача була проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю.

Тобто, камеральна перевірка ТОВ Стандарт не стосувалася встановлення повноти, своєчасності подання останнім податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а стосувалася своєчасності сплати сум податкових зобов'язань по земельному податку, що в свою чергу, виходить за межі повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що у даній справі відсутній спір щодо виду перевірки, на підставі якої прийнято податкові повідомлення-рішення, та її предмету, однак суд вважає, що акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №826/7730/16, від 24.01.2019 року у справі №804/7289/15.

Водночас, суд при вирішенні спору по суті відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745, оскільки він розроблений відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а відтак не застосовується в частині оформлення актів камеральної перевірки.

Однак, суд вважає за необхідне додатково вказати, що акт перевірки складений відповідачем не містить в собі повної інформації щодо встановленого порушення, зокрема, контролюючим органом не вказано по якій податковій декларації порушено строки сплати земельного податку, що не дає змоги взагалі ідентифікувати за яку земельну діяльну порушено строки сплати земельного податку.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України).

В контексті приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Разом з цим, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено, що акт перевірки здобутий з порушенням порядку, встановленого законом, суд приходить до висновку, що останній не є належним та достатнім доказом, що підтверджує факт порушення позивачем податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку, а відтак, суд вважає наявними підстави для задоволення адміністративного позову.

При цьому, суд не оцінює по суті доводи ТОВ Стандарт в частині відсутності обов'язку зі сплати земельного податку, оскільки акт перевірки, на думку суду, не є належним та достатнім доказом на підтвердження встановлення відповідного порушення, а тому, питання щодо наявності чи відсутності обов'язку зі сплати земельного податку у позивача має досліджуватися в межах надання контролюючим органом належних та достатніх доказів встановлення безпосереднього порушення норм податкового законодавства.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (04107, м. Київ, вул. Нагірна, б. 15, код ЄДРПОУ 22907172) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0103881209 від 03.11.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0103891209, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

4. Судові витрати в розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (04107, м. Київ, вул. Нагірна, б. 15, код ЄДРПОУ 22907172) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева