Постанова

від 25.03.2019 по справі 520/11357/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 р.Справа № 520/11357/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех Україна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 14.12.18 року по справі № 520/11357/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех Україна"

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в якій просило суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Арматех Україна , застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2018 № 51557/10/20-40-14-21-16;

- зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Арматех Україна .

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що посадова особа платника податків необґрунтовано відмовила у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової документальної виїзної перевірки, а відтак наявні підстави, визначені п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року у справі № 520/11357/18 заяву Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Арматех Україна застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2018 року №51557/10/20-40-14-21-16.

В задоволенні решти частини вимог заяви відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Арматекс Україна не погодившись із рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви прийнято з порушенням норм права, висновки суду не відповідають обставинам справи, викладених у рішенні суду першої інстанції, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в цій частині.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області направлялися запити від 31.08.2018 року, 05.09.2018 року, 06.09.2018 року, 13.09.2018 року, 24.09.2018 року про надання інформації щодо господарських взаємовідносин з певними контрагентами, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленням (а.с. 12-15, 20-23, 27-30, 35-38, 43-46).

На запити підприємством надавалися податковому органу відповіді про відсутність підстав для надання пояснень та документального підтвердження від 31.08.2018 року, 05.09.2018 року, 06.09.2018 року, 13.09.2018 року, 24.09.2018 року, (а.с. 16-19, 24-26, 31-34, 40-42, 47-50).

03.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області у зв'язку з відмовою позивачі у наданні пояснень та їх документального підтвердження винесено наказ № 8969 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арматех Україна (код за ЄДРПОУ 40297167) (а.с. 51-52) .

У направленні на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арматех Україна від 05.12.2018 року № 12288 зазначено, що метою перевірки є дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками (а.с. 53).

06.12.2018 року, 07.12.2018 року посадовими особами податкового органу здійснено вихід за податковою адресою ТОВ Арматех Україна (код за ЄДРПОУ 40297167) м. Харків, вул. Алчевських, буд. 50А для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, але копію наказу від 03.12.2018 року №8969 та направлення від 05.12.2018 року № 12288, 8266 не було вручено посадовим особам ТОВ Арматех Україна, у зв'язку з чим посадовими особами у приміщенні ГУ ДФС у Харківській області було складено акти від 06.12.2018 року № 9776/20-40-14-21-7 та від 07.12.2018 року № 9859/20-40-14-21-07 "Про неможливість вручення наказу від 03.12.2018 року № 8969 та направлення на проведення перевірки від 05.12.2018 року № 12288, № 8266 посадовим особам ТОВ Арматех Україна у зв'язку з відсутністю посадових осіб" (а.с. 54-57).

10.12.2018 року податковим органом також було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ Арматех Україна м. Харків, вул. Алчевських, буд. 50А для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 03.12.2018 року № 8969 та направлення на проведення перевірки від 05.12.2018 року № 12288, але як зазаначено в акті від 10.12.2018 року № 9880/20-40-14-21-07 "Про неможливість вручення наказу від 03.12.2018 року № 8969 та направлення на проведення перевірки від 05.12.2018 року № 12288 директор ТОВ Арматех Україна ОСОБА_3 відмовився від підписання та отримання наказу та направлення (а.с. 58-59).

Посадовою особою ГУ ДФС у Харківській області також складено акт про відмову посадовою особою ТОВ Арматех Україна в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 10.02.2018 року № 9879/20-40-14-21-07. (а.с. 61-63).

В письмових поясненнях до акта про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки директор підприємства зазначив, що перед початком проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області платнику податків не надавалися копії наказу та направлення на проведення перевірки до початку її проведення, що і було підставою для недопущення посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки ТОВ "Арматех Україна", визначеною ст. 81 ПК України (а.с. 64).

У зв'язку з тим, що платник податків відмовився від проведення документальної позапланової виїзної перевірки, 11.12.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Арматех Україна (а.с. 10).

З метою перевірки обґрунтованості арешту майна ТОВ Арматех Україна , застосованого на підставі вказаного вище рішення, заявник звернувся з даною заявою до адміністративного суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний арешт майна ТОВ Арматех Україна правомірно застосовано на підставі рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.12.2018 року №51557/10/20-40-14-21-16.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п. п. 94.4 - 94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4, п. 78.5 ст. 78, п. п. 81.1, 81.2 ст. 81 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 10.02.2018 року № 9879/20-40-14-21-07, оскільки прибувши за податковою адресою ТОВ Арматех Україна 10.12.2018 року для проведення документальної позапланової виїзної перевірки директор підприємства відмовився від отримання та підписання копій наказу та направлення на проведення перевірки та не допустив посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення документальної позапланової перевірки підприємства (а.с. 61 - 63).

Натомість, з письмових пояснень директора ТОВ Арматех Україна ОСОБА_3 встановлено, що 10.12.2018 о 15:00 прибув головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_4 і повідомив про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арматех Україна , проте не надав копії наказу про проведення перевірки, направлення на проведення такої перевірки та службове посвідчення, яке зазначено в направленні на проведення перевірки.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Разом з тим, відповідачем, в супереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано достатніх, допустимих і достовірних доказів, що директор ТОВ Арматех Україна ОСОБА_3 відмовився від отримання та підписання копій наказу та направлення на проведення перевірки.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів надіслання копій наказу та направлення на проведення перевірки платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено пред'явлення або надіслання документів, передбачених ст. 81 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що заява про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Арматех Україна є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а отже рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року у справі № 820/11357/18 підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех Україна" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року по справі № 520/11357/18 скасувати в частині задоволення заяви Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех Україна" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна .

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех Україна" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року по справі № 520/11357/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 28.03.2019 року.