Рішення

від 26.03.2019 по справі 538/1906/18

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/1906/18

Провадження по справі №2/538/121/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Бондарь В.А.,

за участю секретаря судового засідання: Волошиної Л.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Лохвиця, Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" в особі директора ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180, на підставі якого зобов'язувалися укласти в строк до 14.11.2017 року договір купівлі - продажу автомобіля Renault Duster за ціною 391000 грн. Пунктом 2.1 Попереднього договору на позивача як на покупця автомобіля покладено обов'язок сплатити до укладення основного договору авансовий платіж в сумі 39100 грн. На виконання вказаних умов позивач сплатив авансовий платіж у сумі 39100 грн., що підтверджується квитанцією, але відповідач ухилився від виконання умов Попереднього договору, не уклав основний договір купівлі-продажу автомобіля та не передав у власність автомобіль і при цьому не повернув отриману суму завдатку. У зв'язку з цим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 січня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої проводиться у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги повністю підтримує, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Належним чином повідомлений про дату слухання відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та доказів на його обґрунтування суду не надав, тому суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В судовому засіданні встановлено, що 14.11.2017 року між ОСОБА_1 до Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" укладено попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180, за яким сторони зобов'язалися у встановлений строк укласти договір купівлі - продажу транспортного засобу марки Renault Duster, на умовах попереднього договору, (а.с. 9-10).

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180 від 14.11.2017 року, визначено, що сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах встановлених у цьому Попередньому договорі.

Згідно пункту 1.5 попереднього договору сторони зобов'язалися укласти основний договір до 14.11.2017 р. за умови повного виконання позивачем пункту 2.1 попереднього договору. Якщо станом на дату укладення основного договору (14.11.2017 р.) транспортний засіб не буде придбаний відповідачем, то сторони визначають, що основний договір буде укладений на п'ятий день після придбання транспортного засобу відповідачем, про що останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 01 жовтня 2018 року.

Відповідно п. 1.8. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180 від 14.11.2017 року, цей попередній договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення основного договору. Якщо укладення основного договору у визначений термін не відбулося, то попередній договір та передбачені ним зобов'язання втрачають чинність в день коли мав бути укладений основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно до пунктів 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180 від 14.11.2017 року, на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 39 100 грн., а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує, що зазначені грошові кошти внесені на його розрахунковий рахунок. Зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за основним договором, а при оформленні основного договору вартість майна, що підлягає сплаті покупцем буде зменшена на суму, сплачену за цим попереднім договором.

На виконання умов пункту 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу15/ПД-0180 від 14.11.2017 року, позивач здійснив оплату авансу відповідачу в сумі 39 100 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2017 р. на суму 39 100 грн., (а.с. 8).

Станом на 01.10.2017 року, основний договір між позивачем та відповідачем укладений не був.

Згідно абз. 1, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

З матеріалів справи слідує, що, у встановлений у попередньому договорі строк, сторони основний договір так і не уклали, жодних повідомлень від відповідача про придбання чи не придбання транспортного засобу для його наступної передачі позивачу на адресу позивача не надходило, пропозиції про укладення основного договору сторонами не направлялись.

У зв'язку з цим, 17.11.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про розірвання вищевказаного попереднього договору та повернення йому авансового платежу у розмірі 39 100 грн. (а. с. 12). Вказані кошти позивачу на день розгляду справи в суді не повернуто.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про ухилення відповідача від виконання умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.11.2017 року та відсутність у нього дійсного наміру на укладення основного договору

Оскільки, укладання основного договору між сторонами у майбутньому є неможливим у зв'язку з тим, що позивач втратив довіру до відповідача, він наполягає на поверненні сплаченого ним авансу у розмірі 39 100 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що укладанням попереднього договору сторони при відсутності фактичної можливості укласти договір на той час зафіксували свої наміри, надавши їм статус взаємного зобов'язання, у певний термін укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором.

Таким чином, попередній договір не створив для сторін будь-яких матеріальних прав і обов'язків, крім одного зобов'язання - укласти протягом узгодженого терміну основний договір на заздалегідь визначених умовах.

За таких обставин, вчинений позивачем платіж жодним чином не пов'язаний з зобов'язанням та з виконанням зобов'язань саме по попередньому договору.

При цьому обов'язок у покупця сплатити грошову суму (частками або повністю), а у продавця - право вимагати сплати цієї суми виникає лише після укладення договору купівлі-продажу. Тобто, такий платіж, як аванс міг бути сплачений лише по основному договору, який так і не був ще укладений, оскільки не є авансом сума, передана покупцем продавцеві за попереднім договором.

Отже, аванс є лише доказом, який посвідчує факт наявності грошового зобов'язання та зараховується в рахунок майбутніх платежів за таким грошовим зобов'язанням, тому його використання для забезпечення не грошового зобов'язання, яким є попередній договір, є неможливим, так як не відповідає чинному законодавству щодо правових підстав передачі авансу.

Тобто за попереднім договором кошти були отримані без достатніх правових підстав, оскільки попередній договір не відноситься до грошового зобов'язання, він тільки передбачає зобов'язання його сторін укласти в майбутньому основний договір.

Відтак, як встановлено п. 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 15/ПД-0180 від 14.11.2017 року, позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти у сумі 39 100 грн. що є безпідставно набутими останнім.

Так, відповідно до частини 1статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2 даної статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України випливає, що норми ст. 1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.

Обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. Означена цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб.

При цьому, термін майно , що вживається в частині першій статті, як і власність , має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних.

Таким чином, грошові кошти були передані позивачем відповідачу, як аванс, що був встановлений, як ціна майна за основний договором, що її позивач мав сплатити відповідачу при укладанні основного договору, який на момент передачі грошових коштів ще не був укладений та до цього часу не уклався, то відповідні кошті фактично були отримані відповідачем без правових підстав, та відповідно підлягають поверненню позивачу.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що зобов'язання між позивачем і відповідачем за попереднім договором припинились на підставі частини третьої статті 635 ЦК України, грошові кошти в сумі 39 100 грн., сплачені позивачем на користь відповідача за попереднім договором, з огляду на положення статті 1212 ЦК України, є такими, що набуті без достатньої правової підстави (є безпідставно набутим майном), а отже підлягають поверненню позивачу, оскільки основний договір в обумовлений строк укладено не було, повідомлень про не придбання в цю дату майна відповідачем на адресу позивача не направлялося.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Крім того, відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 704,80 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає необхідність позовні вимоги задовольнити.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 635, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 89, 141, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6 офіс 2, код ЄДРПОУ 41579813, р/р 2600631363501 в ПАТ "ОСОБА_4 Дніпро", МФО 305749) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: 37200, вул. Лисенка, буд. 38, м. Лохвиця, Полтавської області) суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 39 100 (тридцять дев'ять тисяч сто) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6 офіс 2, код ЄДРПОУ 41579813, р/р 2600631363501 в ПАТ "ОСОБА_4 Дніпро", МФО 305749) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: 37200, вул. Лисенка, буд. 38, м. Лохвиця, Полтавської області) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. у рахунок сплаченого судового збору

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя Лохвицького районного

суду Полтавської області ОСОБА_5