Рішення

від 19.03.2019 по справі 541/2568/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2568/18

Номер провадження 2/541/222/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання - Пащенко Є.М.

представника відповідача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення,

установив:

15 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем, ОСОБА_4, мають спільну доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2015 на користь позивача з відповідача щомісячно стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн. Позивач вказує, що потреби дитини значно зросли, для чого необхідні додаткові витрати. ОСОБА_2 зазначає, що нинішній розмір аліментів не забезпечує потреби дитини. Вказує, що відповідач має неофіційні доходи та має змогу сплачувати аліменти в необхідному розмірі. Прохала суд збільшити щомісячний розмір аліментів та спосіб їх стягнення, який встановлений рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2015, та стягувати ј частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягувати їх щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 листопада 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.25).

У встановлений судом строк, представником відповідача, адвокатом ОСОБА_1 було відзив, де він заперечив позовні вимоги позивача. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог. Зауважив, що збільшення прожиткового мінімуму не є підставою для збільшення розміру аліментів. Зазначає, що на утриманні відповідача перебувають непрацездатні батьки, дружина їхній спільний син та син дружини від попереднього шлюбу. З часу призначення аліментів матеріальний стан відповідача лише погіршився, а тому прохав відмовити в позові в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала клопотання в якому позовні вимоги підтримала та прохала розгляд справи провести за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні був присутній представник відповідача, адвокат ОСОБА_1, який прохав відмовити в задоволенні позову, з підстав неведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину, доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2015, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, 15.04.2006 в розмірі 700,00 грн. заробітку (доходу) відповідача (а.с.8).

Майновий стан позивача погіршився, у зв'язку звільнення з попереднього місця роботи. Наразі ОСОБА_2 отримує допомогу по безробіттю. Розмір доходу з 05 липня 2018 по 30 вересня 2018 року склав 19 478,98 грн., що підтверджується відповідною довідкою з центру зайнятості (а.с.6).

В той же час, позивач самостійно несе витрати по утриманню житлового приміщення, в якому він разом з донькою проживає (а.с.18-20), та витрати у зв'язку зі забезпеченням базових потреб дитини, пов'язаних з лікуванням, навчанням та оздоровленням (а.с.11,16-17).

Оцінюючи інші доводи докази надані позивачем на підтвердження витрат понесених в інтересах дитини, суд не враховує ряд доказів, зокрема договори з ДЗ Дитячий оздоровчий табір Каштан від 23.05.2013(а.с.9), 17.04.2014 (а.с.10), договір на туристичне обслуговування від 22.03.2013 (а.с.12) оскільки вони не є належними ( ст. 77 ЦПК України), адже укладені до моменту призначення судом аліментів. Окрім того, позивач посилається, що ним здійснюються періодичні витрати в розмір 450 грн щомісячно на членські внески за навчання ОСОБА_5. В той же час, позивачем не доведено необхідності здійснення таких виплат, а в наданій квитанції, отримувачем вказаний МГО БІОС код ЄДРПОУ 26426268 (а.с.15), а не відповідний заклад освіти в якому навчається дитина, як вказує позивач в позовній заяві.

З часу призначення аліментів у відповідача змінився сімейний стан, зокрема ним було укладено новий шлюб, від якого подружжя має дитину, сина ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та народження дитини (а.с.39, 41).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Так, частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно роз'яснень, даних у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Суд вважає, що матеріальний стан отримувача аліментів, у зв'язку з безробіттям та підвищенням витрат на потреби дитини, дійсно погіршився. Розмір аліментів на дитину, який визначений рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2015 та становить 700,00 грн. щомісячно, є недостатнім для її утримання з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, встановленого Законом України Про Державний бюджет на 2019 рік , а отже його необхідно збільшити.

Суд не погоджується, з твердженням представника відповідача, стосовно відсутності підстав для збільшення розміру аліментів у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На переконання суду, ця величина є державною гарантією для забезпечення мінімальних потреб дитини, і повинна слугувати орієнтиром при визначенні розміру аліментів (ч.3 ст. 184 СК України).

У відповідності до ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2019 рік , для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, з 1 січня 2019 року складає 2027,00 гривень. Таким чином мінімальний щомісячний розмір аліментів в твердій грошовій сумі не повинен становити менше 1013,50 грн.

Визначаючи розмір аліментів судом враховується стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків.

Судом встановлено, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, працює на посаді керівника ТОВ ОСОБА_7 Юкрейн (та є її засновником), отримує дохід у вигляді заробітної плати, загальний розмір якої за період з червня 2018 року по листопад 2018 року склав 25 560,00 грн. У відповідача наявна інша дитини від нового шлюбу, котра перебуває на утриманні батька, син ОСОБА_6 (а.с.41), що суд враховує при визначенні розміру аліментів. Про наявність на утриманні відповідача непрацездатних дружини та батьків, стороною відповідача, суду не доведено, оскільки не надано відповідних доказів, що дані особи дійсно потребують утримання зі сторони відповідача та фактично перебувають на його утриманні. Також, суд також критично оцінює доводи представника відповідача про наявність в ОСОБА_3 на утриманні сина ОСОБА_8, оскільки у відповідності до свідоцтва про народження дитини, його батьком записано іншу особу (а.с.40). Враховуючи, що обов'язок по утриманню дитини покладається лише на батьків, тому наявність на утриманні у відповідача сина дружини від попереднього шлюбу не є обставиною, котра підлягає при врахуванні під час визначення розміру аліментів.

Враховуючи встановлені обставини, суд та вважає що у відповідача наявна можливість сплачувати щомісячно аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж мінімальний розмір встановлений чинним законодавством України для дитини відповідного віку, починаючи з 15.11.2018 . На переконання суду, аліменти в такому розмірі забезпечать належні умови життя, які необхідні для гармонічного розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, при подачі позову до суду про стягнення аліментів позивачка звільнена від сплати судового збору, а рішенням суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому судові витрати в розмірі 704,80 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 84, 180-197 СК України, ст.ст. 12, 13; 81; 62; 141; 258; 264; 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Збільшити розмір аліментів, який встановлено рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.03.2015 по стягненню з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2) на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 700 грн. щомісяця на ј частину всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж мінімальний розмір встановлений чинним законодавством України для дитини відповідного віку, починаючи з 15.11.2018.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати: судовий збір на користь держави в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_9