Рішення

від 19.03.2019 по справі 640/20957/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/20957/18

н/п 2/640/893/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс про захист прав споживачів та стягнення сплачених коштів за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти передані в якості авансу за попереднім договором №2-0756 купівлі-продажу транспортного засобу від 11.05.2018 року у розмірі 80 000 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на наступне. 11 травня 2018 року між позивачем та відповідачем в м. Дніпро за адресою по вул. Володимира Мономаха, 31, укладено попередній договір №2-0756 купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого сторони зобов'язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу. Спірний договір укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, тому на дані правовідносини на думку позивача поширюється дія ЗУ Про захист прав споживачів . Згідно з пунктом 1.3 Договору, основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною. Предметом основного договору визначено, що відповідач зобов'язався придбати у третіх осіб для його відчуження позивачу автомобіль Nissan Juke , комплектація SE Activ , 2015 року випуску. Відповідно до договору сторони зобов'язались укласти основний договір у строк до 16 травня 2018 року за умови повного виконання позивачем п. 2.1. попереднього договору, тобто оплати грошових коштів в розмірі 80 000 грн. Позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання необхідні для укладення основного договору, а основний договір на встановлену договором дату - 31.07.2018 року укладено не було, а попередній договір втратив чинність. Так, позивач, укладаючи попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, розраховував на реальне укладення договору, за яким він зможе придбати автомобіль, проте невиконання продавцем свого обов'язку призвело до заподіяння моральної шкоду позивачу, яку він оцінює в 25 000 грн. Також позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ НТК Авто-імпульс в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами.

09.11.2018 року вказана позовна заява надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 15.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що 11 травня 2018 року між сторонами було укладено попередній договір № 2-0756 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого сторони

зобов'язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі. Транспортний засіб, який продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору має наступні ідентифікаційні ознаки: марка та модель: Nissan Juke , комплектація SE Activ , 2015 року випуску. Основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороню. Пропозицію укласти основний договір може зробити кожна із сторін такого договору. Пропозиція укласти основний договір має містити істотні умови основного договору, включаючи умови, обумовлені цим договором (п. 1.1-1.4 Договору).

Згідно із п. 1.5 попереднього договору, сторони зобов'язались укласти основний договір 16 травня 2018 року за умови повного виконання позивачем п. 2.1 попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п'ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді з зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 липня 2018 року.

На виконання п. 2.1 попереднього договору позивачем здійснено оплату у розмірі 80 000 грн.

08 серпня 2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів в розмірі 80 000 грн., проте вказана вимога була залишена без задоволення відповідачем.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно змісту попереднього договору № 2-0756 купівлі-продажу транспортного засобу від 11 травня 2018 року сторони, посилаючись на те, що Покупець має бажання купити у ОСОБА_4, а Продавець має бажання продати Покупцеві транспортний засіб, зобов'язалися укласти Договір купівлі - продажу транспортного засобу (Основний договір) на умовах, встановлених у цьому Попередньому договорі (п. 1.1), зокрема:

- Транспортний засіб (далі за текстом "Майно"), який Продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження Покупцеві за Основним договором, та який являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка та модель: Nissan Juke , комплектація SE Activ , 2015 року випуску (п. 1.1.-1.2);

- Основний договір укладається шляхом пропозиції однієї Сторони укласти Основний договір і прийняття пропозиції другою Стороною (п. 1.3);

- Пропозицію укласти Основний договір може зробити кожна із Сторін такого договору; пропозиція має містити істотні умови Основного договору, включаючи умови, обумовлені цим договором (п. 1.4);

- Сторони зобов'язуються укласти Основний договір 16 травня 2018 року за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору, а саме, на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору до моменту укладення цього Попереднього договору Покупець перераховує на поточний рахунок ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн., а Продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання таких коштів (п. 1.5, п. 2.1). Зазначена сума розцінюється Сторонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість ОСОБА_4, що має бути сплачена Покупцем, буде зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором (п. 2.2.). Якщо на зазначену вище дату (тобто 16 травня 2018 року) ОСОБА_4 не буде придбано ОСОБА_4 з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на п'ятий день після придбання ОСОБА_4, про що останній зобов'язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 липня 2018 року (п. 1.5);

- істотні умови Основного договору: Продавець зобов'язується передати

Майно у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти ОСОБА_4 та оплатити його поточну повну вартість у сукупності 252 300,00 грн. Право власності на ОСОБА_4 переходить Покупцю з моменту оплати поточної повної вартості ОСОБА_4 на підставі Основного договору. Майно передається ОСОБА_4 з моменту сплати повної вартості ОСОБА_4, зазначеної в цьому Попередньому договорі, після укладення Основного договору, якщо Сторони не домовляться про інше при укладенні Основного договору.

Всі інші умови Основного договору, які не визначені Сторонами в цьому Попередньому договорі, визначаються Сторонами в Основному договорі, враховуючи побажання Покупця та реальність їх виконання ОСОБА_4 (п. 1.6).

Згідно п. 1.8 цього Попереднього договору він вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту укладення Основного договору. Якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов'язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами попередній договір не містить зобов'язань ОСОБА_4 передати майно (товар) у власність Покупцеві, а також зобов'язань Покупця прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а отже не є договором купівлі - продажу.

Тобто, з положень частини 1 ст. 635 ЦК України та змісту укладеного між сторонами 11 травня 2018 року попереднього договору № 2-0756 випливає, що цей договір на передачу транспортного засобу не спрямований, за умовами цього договору сторони зобов'язалися лише в майбутньому укласти договір купівлі - продажу транспортного засобу з визначеними характеристиками, за ціною 252 300,00 грн. Згідно п. 1.6 попереднього договору обов'язок ОСОБА_4 передати у власність Покупця транспортний засіб виникне лише на підставі Основного договору.

Отже, попередній договір № 2-0756 не створює для сторін будь - яких матеріальних прав та обов'язків, крім одного зобов'язання - укласти протягом погодженого сторонами строку цивільно - правовий договір купівлі - продажу транспортного засобу на заздалегідь погоджених умовах.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що на даний час Основний договір купівлі - продажу транспортного засобу між сторонами не укладено. Зазначене підтверджується також заявою представника позивача від 08.08.2018 року на адресу відповідача щодо повернення сплачених коштів, та доказів зворотнього до суду надано не було.

Оскільки основний договір купівлі - продажу транспортного засобу між сторонами не укладено, посилання представника позивача на порушення відповідачем приписів Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", є безпідставим, оскільки зазначені положення регулюють зобов'язання сторін за укладеними договорами купівлі - продажу (договорами про виконання робіт) і не розповсюджуються на правовідносини, які виникли на підставі укладеного між сторонами у цій справі попереднього договору, який містить лише зобов'язання сторін протягом певного строку укласти в майбутньому договір купівлі - продажу транспортного засобу (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Свобода договору, закріплена в ст. ст.6, 627 ЦК, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Посилання представника позивача на те, що позивач 11 травня 2018 року виконав п. 2.1. попереднього договору, сплатив на розрахунковий рахунок відповідача зазначену в попередньому договорі суму - 80 000,00 грн., не спростовує висновків суду, оскільки згідно п. 2.2. укладеного між сторонами попереднього договору зазначена сума є авансом за Основним договором, на яку при укладенні Основного договору буде зменшена вартість ОСОБА_4, що має бути сплачена Покупцем.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

За змістом указаної норми завдаток може забезпечувати тільки дійсне зобов'язання, тому правила ст. 570 ЦК України про стягнення з боржника завдатку застосовуються у випадках, коли було укладено основне зобов'язання, але кредитор ухиляється від його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом, який підлягає поверненню у всіх випадках.

Відповідно частини 3 статті 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки зобов'язання сторін, встановлене попереднім договором - укласти договір купівлі - продажу транспортного засобу, за яким позивачем відповідно до умов попереднього договору сплатив аванс в розмірі 80 000 грн., припинилося, тому існують в даному випадку підстави для повернення цього авансу, оскільки кінцевий строк, погоджений сторонами, укладення основного договору - 31 липня 2018 року сплинув. Доказів про те, що відповідачем придбано транспортний засіб для його відчуження позивачу, або що однією із сторін попереднього договору другій стороні направлена пропозиція про укладення основного договору, суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., то слід зазначити наступне. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на положення ЗУ Про захист прав споживачів .

Згідно з пунктом 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до закону.

Також, положеннями статті 16 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу відповідно до статті 711 Цивільного кодексу України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" N 3390-VI від 19.05.2011, яким внесено зміни в положення пункту 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.

Позивачем або його представником не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів про наявність підстав для відшкодування судом моральної шкоди відповідно до закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону, у зв'язку з чим відсутні жодні правові підстави для їх задоволення. Крім того, беручи до уваги положення ст. 23 ЦК України, та той факт, що між сторонами виникли договірні відносини, тому зобов'язання щодо повернення авансу, як підстава стягнення моральної шкоди можливе у випадку якщо таке відшкодування передбачено договором. В даному випадку укладений між сторонами попередній договір не передбачає відшкодування моральної шкоди за даним видом правовідносин, оскільки вони є договірними, а не деліктними, а тому в задоволенні даної позовної вимоги суд відмовляє.

В своєму позові представник позивача просила стягнути з відповідача судові витрати, які витрачені позивачем у зв'язку з розглядом справи, а саме, судовий збір та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі ОСОБА_1 проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що представником позивача адвокатом ОСОБА_3, яка діяла на підставі ордеруХВ №000027 від 02 жовтня 2018 року, наведено розрахунок із визначенням суми судових витрат, де зазначено опис робіт із розрахунком часу та понесених витрат. Всього, зазначено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.,

що також підтверджується випискою з банківського рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлась, та враховуючи, що матеріали справи містять лише розрахунок визначення суми судових витрат в позові та виписку з банку, тому вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат в частині витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. є значно завищеними, тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс про захист прав споживачів та стягнення сплачених коштів за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс , на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти передані в якості авансу за попереднім договором №2-0756 купівлі-продажу транспортного засобу від 11.05.2018 року у розмірі 80 000(вісімдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс , на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс , на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_2, місце перебування: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю НТК Авто-імпульс , місцезнаходження: м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 35920912.

Повний текст рішення складено 28 березня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ