Ухвала

від 27.03.2019 по справі 2а-0870/7900/11

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-0870/7900/11

Провадження № 6/316/16/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області в складі:

головуючого судді: Куценка М.О..

за участі секретаря: Нестерової Г.М.

розглянувши подання головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржника - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області надійшло вищезазначене подання, в обґрунтування якого зазначено, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 55917621 з виконання виконавчого листа №2а-0870/7900/11, виданого 25.07.2012 року Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь Енергодарського об'єднаного УПФУ, заборгованості у розмірі 12122,00 грн..

Боржником по даному виконавчому провадженню є ОСОБА_2.

03.03.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та розпочате примусове виконання виконавчого документу.

Державним виконавцем здійснено ряд виконавчих дій, проте боржником рішення не виконується, та заявник у клопотанні зазначає, що боржник ухиляється від його виконання, а тому просить тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон до виконання ним обов'язку щодо сплати заборгованості на користь Енергодарського об'єднаного УПФУ.

Державний виконавець просила подання розглянути без її участі, про що повідомила письмово.

Відповідно до ст..441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

На підставі вищевказаної норми, боржник та стягувач у судове засідання не викликалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За своїм змістом словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Отже, слід зазначити, що наявність лише самого зобов'язання не створює для боржника ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням. Таким чином, необхідною умовою для задоволення наведеного подання є встановлення судом факту умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ Про виконавче провадження , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням .

Відповідно до матеріалів подання, докази щодо обізнаності боржника про виконавче провадження, так само як і докази ухилення особи від виконання судового рішення, відсутні.

Державний виконавець направляв документи боржнику на адресу: АДРЕСА_1, проте матеріали подання містять довідку від 27.04.2018 року сектора реєстрації, відповідно до якої ОСОБА_2, станом на 27.04.2018 рік взагалі у м. Енергодар не зареєстрований.

Крім того, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, що надані державним виконавцем, боржнику на праві приватної власності належить квартира за адресою: пр.-т. Леніна, 175 кв.15 м. Запоріжжя, але подання не містить відомостей щодо надіслання виконавцем відповідних запитів для встановлення можливого місця проживання боржника, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що виконавчі дії вчинені не повно, а подання не містить належних доказів, які б дозволили дійти висновку про можливість його задоволення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Тобто, заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання, тим більше, що до боржника державним виконавцем застосовані інші обмеження, як-то: накладено арешт на рахунки у банках та списано грошові кошти, накладено арешт на майно боржника.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Також, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, слід підкреслити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, але таких доказів державним виконавцем суду не надано.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів щодо обізнаності боржника про наявність виконавчого провадження та ухилення від виконання рішення суду, та державним виконавцем не надано з цього приводу відповідних належних доказів, державним виконавцем не доведено можливість боржника виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, суд вважає за необхідне в задоволенні подання відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржника - ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя М. О. Куценко