Ухвала

від 27.03.2019 по справі 671/525/19

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/525/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в особі судді Павлової А.С. розглянувши заяву заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2019 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6820955700:03:012:0265 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, заборонити державному кадастровому реєстратору відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.

З даною заявою прокурор звертається до подання позову в суд.

Ознайомившись зі заявою про забезпечення позову та доданими до неї додатками суд вважає за необхідне заяву задовольнити.

Суддею встановлено, що заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області має намір в інтересах держави звертатись із позовною заявою до суду про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7392-СГ від 23.04.2017 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6820955700:03:012:0265.

Прокурор обґрунтовує заяву тим, що ОСОБА_2, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, двічі безоплатно приватизувала земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що доводиться, зокрема, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 192243 від 12.11.2008, наказом № 22-7392-СГ від 23.04.2017 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, що міститься в довідці від 13.03.2019.

Заявник вказує, що ОСОБА_2 на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення її відчуження, зміну конфігурації (об'єднання) тощо, тому з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, а саме витребування земельної ділянки на користь держави, та для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, виникає необхідність у накладені арешту.

Прокурор вважає, що тимчасове обмеження правом відповідача розпоряджатись земельною ділянкою не зашкодить його правам та інтересам і зможе забезпечити виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

П.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать, зокрема: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову і доданих до неї письмових доказів вбачається, що предмет позову з яким планує звернутись прокурор є визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та повернення земельної ділянки, тому заявлений захід забезпечення позову, є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких має намір звернутися до суду прокурор.

Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та його поновлення. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження права на ефективний судовий захист.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Враховуючи предмет позову, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6820955700:03:012:0265, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, заборонити державному кадастровому реєстратору відділу у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.

Копію ухвали направити прокурору, ОСОБА_2 та в ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.03.2019.

Суддя: Павлова А.С.