Постанова

від 18.03.2019 по справі 5011-28/15641-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Справа№ 5011-28/15641-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018

у справі № 5011-28/15641-2012

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000"

за участю товарної біржі ІННЕКС

про визнання недійсним результатів аукціону

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000"

про банкрутство

за участю представників сторін:

від заявника: Гіндрюк А.В.

від відповідача: не з'явилися;

від ТОВ Фінансова компанія Леверідж : Сєрова О.О.

арбітражний керуючий Куліченко М.В.

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи № 5011-28/15641-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 5011-28/15641-2012 відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в задоволені заяви про визнання результатів аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю Предмістя 2000 , який відбувся 26.05.2016.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до апеляційного господарського суду з скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним результати аукціону.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у справі № 5011-28/15641-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Грека Б.М., судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду на 20.02.2019.

19.02.2019 від Арбітражного керуючого Куліченко М.В. надійшов відзив.

20.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2019.

27.02.2019 відкладено розгляд справи на 11.03.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у справі № 5011-28/15641-2012, у зв'язку з відпусткою судді Отрюха Б.В. передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Грека Б.М., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 апеляційну скаргу прийнято до провадження у відповідній колегії суддів.

07.03.2019 від Арбітражного керуючого Куліченко М.В. надійшло клопотання про залишення без розгляду доповнень до апеляційної скарги.

11.03.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2019.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначена ліквідатором початкова вартість цілісного майнового комплексу не відповідає сукупності визнаних вимог кредиторів у відповідній справі, положення ч. 1 ст. 43 ЗУ Про банкрутство є порушенням.

Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах Тьерс та інші проти Сан-маріно , Романов проти Росії , Бадер та інші проти Швеції . Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - заявник) звернувся з вимогами визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000", проведеного 26.05.2016.

На думку заявника аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушеннями, оскільки ліквідатором боржника та організатором аукціону порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції що діє з 19.01.13) вказано, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній на момент продажу майна Банкрута (надалі - "Закон про банкрутство") початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 31.07.2014 у справі про затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника з урахуванням її апеляційного та касаційного перегляду та ухвали Господарського суду м. Києва від 03.06.2016, якою визнано вимоги окремих кредиторів та допущено процесуальне правонаступництво кредиторські вимоги до Боржника складали 98 604 036,99 грн., що відповідно і стало початковою вартістю цілісного майнового комплексу Банкрута.

З наявних в матеріалах справи розрахунків, наведених Банком у своїй заяві вбачається, що ним допущено помилку при підрахунку кредиторських вимог ТОВ "ФК "Леверідж", які складають 70 206 779,85 грн., а не 70 207 926,85 грн., як зазначено Банком у Заяві.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що початкова вартість цілісного майнового комплексу відповідає сукупному розміру вимог кредиторів Боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

У той же час, положення ст. 59 Закону про банкрутство, котрі встановлюють зміст оголошення про проведення аукціону на веб-сайті не зобов'язують розміщувати фотографічні зображення оголошень, розміщених на виконання вимог ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство на нерухомому майні, що підлягає продажу, в оголошення про проведення аукціону на веб-сайті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ліквідатором боржника наданні фото, які відображають відомості про розміщення оголошення на об'єктах нерухомого майна боржника.

Оголошення про проведення аукціону з продажу майна Банкрута розміщено на веб-сайтах Вищого господарського кодексу України та Міністерства юстиції України, в зазначеному оголошенні також міститься порядок ознайомлення з майном, що підлягає продажу. Наведене оголошення є загальнодоступним у мережі Інтернет.

Відповідно, що будь-яка особа, зацікавлена в участі в аукціоні мала можливість отримати інформацію та ознайомитись з майном Банкрута, що підлягало продажу.

Відповідно до ч. 9 ст. 59 Закону про банкрутство в оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.

До складу цілісного майнового комплексу Банкрута входив Інженерний корпус, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левкапського, буд. 34.

В оголошенні про проведення аукціону розміщено 10 фотографічних зображень зазначеного нерухомого майна, котрі містять у тому числі фото земельних ділянок, на котрих відповідне майно розташоване.

Як вірно встановлено судом попередньої інстанції, оголошення про проведення аукціону містить фотографічне зображення земельних ділянок за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Левкапського, буд. 34, оскільки саме на них розташований об'єкт нерухомого майна - інженерний корпус.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовуються арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника і накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постановою суду від 13.06.2013 у справі № 5011-28/15641-2012 боржника визнано банкрутом, зазначена постанова набрала законної сили.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Включення, перебування та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, як і з інших реєстрів - є похідними від прийнятих та вступивши в законну силу судових рішень та не можуть суперечити самим рішенням суду.

Окрім того, ч. 2 ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на яку посилається Банк, визначає обов'язкові умови договору купівлі-продажу майна, серед яких зазначено відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна.

Зазначені вимоги були дотримані при укладенні договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу між Банкрутом та ТО В "Благо Інвест Сервіс" від 02.06,2016, посвідченого приватним нотаріусом Тишко І.О, та зареєстрованого в реєстрі за № 1022.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Банк посилається на існування обтяжень майна на час проведення першого аукціону з продажу майна Банкрута, натомість, заява Банку стосується визнання недійсними другого повторного аукціону з продажу майна Банкрута.

Щодо повідомлення кредитора-заставодержателя про проведення аукціону.

Як встановлено судом, усі оголошення про проведення аукціонів з продажу майна Банкрута були розміщені в порядку, визначеному Законом про банкрутство на веб-сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України.

Оголошення щодо аукціону, відповідність вимогам якого ставиться під сумнів Банком, були опубліковані. 25.04.16 на веб-сайті Міністерства юстиції України за № 30769 та 22.04.16 на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 30769.

При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не визначає окремого порядку повідомлення ліквідатором кредитора-заставодержателя про проведення аукціону з продажу заставного майна Банкрута.

З огляду на те, що оголошення про продаж майна Банкрута було опубліковано у відповідності до вимог закону, і доступ до нього є вільним, у суду відсутні підстави вважати, що у кредиторів Банкрута не було можливості отримати відомості про час і місце проведення аукціону з продажу майна Банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором було подано до суду копії документів, що підтверджують сплату учасниками аукціону гарантійних внесків, що повністю спростовує припущення Банку щодо невиконання учасниками аукціону вимог про сплату гарантійних внесків за участь в аукціоні.

Посилання скаржника на продаж майна Боржника за вартістю, що є нижчою за ринкову, як на підставу недійсності результатів аукціону, не можуть бути взяті судом до уваги.

Ціна продажу майна Боржника була сформована у ході проведення аукціону шляхом внесення відповідних цінових пропозицій учасниками аукціону, відтак ані ліквідатор, ані інші особи не могли впливати на її розмір.

Можливість продажу майна Банкрута за вищою вартістю є лише припущенням Банку, оскільки ним не надано будь-яких доказів в обґрунтування зазначених тверджень, огляду на наступне.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідність вимогам закону аукціону з продажу майна Банкрута, встановлена судовими рішеннями у даній справі.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2016 відмовлено ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в задоволенні заяви про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи про банкрутство № 5011-28/15641-2012, яка залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України переглядаючи зазначену ухвалу у постанові від 01.06.2017, зокрема, зазначив, про відповідність оголошення про проведення аукціону з продажу майна Банкрута вимогам ст. 59 Закону про банкрутство та відсутність інших порушень, що призвели до порушення прав кредиторів Банкрута.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №5011-28/15641-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-28/15641-2012 разом із матеріалами справи, що витребовувались із місцевого господарського суду №5011-28/15641-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець