Постанова

від 27.03.2019 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа № 5023/10655/11

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Сіверін В.І.

секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від апелянта - ОСОБА_1

від кредиторів - не з'явилися

від позивача - ОСОБА_2

від ДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» , м. Харків (вх.№478 Х/2)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 (головуючий суддя - Усатий В.О., судді: Савченко А.А., Яризько В.О., постановлену в м. Харкові о 15:27 годині, повний текст складено 24.01.2019р.),

за результатами розгляду:

скарги боржника: Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» , м. Харків, (вх. № 31075 від 01.11.2018 р.)

на дії/бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області

за позовом: Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал", м. Київ,

до відповідача: Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» , м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» , м. Харків

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області від Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" надійшла скарга (вх. № 31075 від 01.11.2018 р.), в якій він просив суд визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області щодо не повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу господарського суду від 06.12.2017р. протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, а також визнати неправомірною та скасувати постанову відділу про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2018 р. ВП № 57400369.

В обґрунтування скарги Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3" посилалося на те, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна була бути повернута стягувачу без прийняття до виконання, оскільки зазначене в наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. у справі №5023/10655/11 найменування боржника - Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" не відповідає повному найменуванню підприємства згідно даних ЄДРПОУ та статутних документів - Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3".

Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3" вважає, що виконавчою службою неправомірно в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення виконавчого збору в сумі 1223125,74 грн., оскільки боржник добровільно погасив частину заборгованості в сумі 100000,00 грн. ще до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 відмовлено боржнику в задоволенні скарги боржника (вх. № 31075 від 01.11.2018 р.) на бездіяльність виконавчої служби.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що допущена описка в наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017 р. у справі №5023/10655/11 в частині найменування боржника, а саме: в частині зазначенні "Завод імені ОСОБА_3" замість "Завод ім.В.О.Малишева" була виправлена судом 20.11.2018р., отже, відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що в діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України Про виконавче провадження при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, тому відмовив у задоволенні скарги Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на бездіяльність виконавчої служби.

Державне підприємство «Завод імені ОСОБА_3» , звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 31.01.2019 року за вих.№ 466/16 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу боржника задовольнити.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, а також судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.19 Конституції України, ст.ст. 4, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , п.8 розділу 3, п.7 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень.

Апелянт зазначає, що в ухвалі та відповідному судовому наказі зазначено найменування боржника - Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» , що не відповідає повному найменуванню згідно даних ЄДРПОУ та статутних документів (Державне підприємство «Завод імені ОСОБА_3» ).

На думку апелянта, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №57400369 від 10.10.2018р. винесена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ, який не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, в оскаржуваній постанові не міститься інформації щодо строку та порядку її оскарження, що свідчить про порушення п. 7 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень.

Апелянт, посилаючись на часткове виконання рішення у справі №5023/10655/11 (наказ господарського суду Харківської області від 06.12.2017р.), вважає, що виконавчий збір, який підлягає стягненню з боржника, складає 1213125,74 грн., замість зазначеного у постанові ВП №57400369 виконавчого збору у сумі 1223125,74 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та просить її задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, вважає, що підставою для початку примусового виконання судового рішення є виконавчий документ із зазначенням в ньому повного найменування боржника.

На думку Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт , оскільки повне найменування боржника в наказі про примусове виконання рішення суду першої інстанції не відповідає відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувану без виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

У відзиві на апеляційну скаргу Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р.

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" вважає, що у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки помилка в ухвалі та наказі господарського суду Харківської області у справі №5023/10655/11 була виправлена шляхом постановлення ухвал про виправлення описок.

Стягувач зазначає, що під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем дотримано приписів Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512, тому відсутні підстави для задоволення скарги Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» на дії державної виконавчої служби.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019р. сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019р. відкрито

апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» від 31.01.2019 року за вих.№ 466/16 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, розгляд справи призначено на 27.03.2019р.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників апелянта та стягувача (позивача), обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/10655/11 за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом ДП "Завод ім. Малишева" за загальною процедурою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2012 за результатами підготовчого засідання встановлено розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" в сумі 512640,00 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

У справі № 5023/10655/11 триває процедуру розпорядження майном.

Позивач, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" заборгованості в сумі 12 050 499,97грн., а також суми судового збору у розмірі 180 757,50грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2017р. у справі №5023/10655/11 задоволено заяву Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення коштів, стягнуто з Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" (код 14315629, 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 126) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (код 14307357, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, р/р 26002020041743 у Публічному акціонерному товаристві "Державний Експортно-імпортний банк України", МФО 322313) 12050499,97 грн. заборгованості та 180757,50 грн. судового збору.

12.12.2017 господарським судом Харківської області видано наказ на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017р. у справі №5023/10655/11.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За змістом ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 12.12.2017 та постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 1223125,74 грн.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік вимог, які мають міститься у виконавчому документі, та визначено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема:

повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Разом з тим, нормами ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язано державного виконавця повернути виконавчий документ, а перелічено підстави для повернення виконавчого документи за обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення.

Як було зазначено вище, скарга Державного підприємства «Завод імені ОСОБА_3» мотивована тим, що відповідно до приписів Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. в якості боржника зазначено Державне підприємство «Завод імені ОСОБА_3» , що не відповідає повному найменуванню підприємства згідно даних ЄДРПОУ та статутних документів.

Найменування юридичної особи відповідно до вимог частини третьої статті 90 ЦК України вказується в її установчих документах та вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що наявні в матеріалах справи також вбачається, що повне найменування боржника за вищевказаним виконавчим документом є Державне підприємство «Завод імені ОСОБА_3» .

Частиною першою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Натомість, як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017 та наказу господарського суду Харківської області від 12.12.2017, боржником зазначено - Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2018 виправлено допущену описку та зазначено в другому абзаці резолютивної частини ухвали суду від 06.12.2017 найменування боржника у відповідному відмінку - "Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2018 виправлено допущену в наказі суду від 12.12.2017 описку та зазначено найменування боржника у відповідному відмінку - Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3".

У ч.2 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі за текстом - Інструкція) зазначено, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону та при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства.

Наказ господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. містить інформацію про організаційно-правову форму як стягувача, так і боржника.

Крім того, в наказі господарського суду Харківської області від 12.12.2017р., зазначено інформацію про боржника: код ЄДРПОУ (14315629) та адресу (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126), що не чинить будь-яких перешкод у його виконанні.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст.6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження

У зв'язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та інші).

У рішенні від 05.07.2012 у справі Глоба проти України (no. 15729/07,) Європейський суд з прав людини вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних заходів для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

Норми ст. ст. 327-328 ГПК України та ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють вчиняти дії, направлені на виправлення помилки у виконавчому документі, і такі дії не пов'язані із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, Законом України Про виконавче провадження передбачено право державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження на звернення до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст виконавчого документа є незрозумілими для державного виконавця.

При цьому обраний боржником спосіб усунення помилки в наказі (скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження) не сприяє захисту інтересу, який би не суперечив меті судового провадження та загальнодержавним інтересам відповідно до норм ст.129-1 Конституції України, ч. 2-4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів та ст.ст.18,326 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" як на підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2018р. на те, що ним 21.02.2018р. добровільно сплачено частину заборгованості за наказом господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. в сумі 100000,00 грн., що не було враховано державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження та зазначено про стягнення виконавчого збору із врахуванням всієї суми боргу, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2018, тобто після прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови від 10.10.2018р., стягувач повідомив орган примусового виконання рішення про часткове виконання Державним підприємством "Завод імені ОСОБА_3" наказу господарського суду Харківської області від 12.12.2017р. про стягнення 12050499,97 грн. заборгованості та 180757,50 грн. судового збору та сплату на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" суми 100000,00 грн.

Відповідно до приписів п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

З аналізу зазначених норм закону, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору безпосередньо пов'язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Оскільки станом на 10.10.2018р., тобто на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, державний виконавець правомірно у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначив про стягнення виконавчого збору.

Посилання скаржника на відсутність в постанові про відкриття виконавчого провадження відомостей, передбачених п.7 розділу 1 Інструкції, щодо строку та порядку оскарження, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №57400369 від 10.10.2018р., а саме: в п.5 резолютивної частини постанови зазначено, що "Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях державного виконавця порушень норм Закону України Про виконавче провадження , тому підстав для задоволення скарги Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на бездіяльність виконавчої служби не вбачається.

Доводи Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3", викладені в апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 не підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №5023/10655/11 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.03.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.І. Сіверін