Постанова

від 28.02.2019 по справі 910/17012/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 910/17012/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 (повний текст складено 20.08.2018)

у справі №910/17012/15 (суддя Балац С.В.)

за позовом Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі: Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (позивач 1)

Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (позивач 2)

до Приватного позашкільного навчального закладу "Український сувенір"

про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

В судовому засіданні 28.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 Прокурор Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного позашкільного навчального закладу "Український сувенір" про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Позов мотивовано відсутністю наданого Управлінню освіти полісу страхування приміщення, що є порушенням п. 5.3. Договору, а також закінченням строку дії ліцензії у сфері позашкільної освіти у відповідача.

Справа судами розглядалась неодноразово .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/17012/15 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016 вказані вище судові акти скасовано, справу № 910/17012/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 у справі №910/17012/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду від 02.03.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 скасовано, справу № 910/17012/15 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 у справі 910/17012/15 в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст.ст. 10, 24, 26 Закону України Про освіту , ст. 11 Закону України Про дошкільну освіту ) та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 7, 86 ГПК України).

Прокурор зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що дії орендодавця (відмова від підписання договору) стали причиною неможливості укладення відповідачем договору страхування.

Прокурор вказує, що стверджуючи про пов'язаність моменту страхування з наявною між сторонами угодою про оренду майна, судом не встановлено з якого часу орендовані приміщення не застраховані, і що перешкодило відповідачу належно виконати вимоги договору № 193 в цій частині в період з 2008 по 2015 роки.

На переконання прокурора, судом залишено поза увагою, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про дошкільну освіту заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством порядку.

Прокурор зазначає, що під час розгляду справи судом не надано належної правової оцінки тому, що відсутність ліцензії на право здійснення освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти унеможливлює використання об'єкту оренди відповідно до договору за цільовим призначенням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу прокурора 06.09.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І.,Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 у справі №910/17012/15, справу призначено до розгляду на 22.10.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №910/17012/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 апеляційну скаргу прокурора передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 20.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №910/17012/15 відкладено розгляд справи на 09.01.2019, приймаючи до уваги неявку представника відповідача.

09.01.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному з 09.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі №910/17012/15 розгляд справи призначено на 28.02.2019.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники позивача 1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2019 підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 28.02.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем-2, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва від 01.12.2004 № 193 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації у Дарницької районної м. Києва від 01.12.2004 № 64 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 9-А ШДС Вирлиця, загальною площею 129,4 кв.м., строком на 1 рік (з 01.12.2004 по 01.12.2005) для проведення занять з дітьми, що знаходиться на балансі позивача-2.

Визначене у п.1.1. Договору нерухоме майно (будівля, споруда, приміщення) передається орендарю на підставі Рішення з обладнанням та інвентарем (за його наявністю), в належному технічному стані відповідно до акту прийому-передачі орендованого приміщення, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Розділом 2 Договору передбачено, що вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна. Передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада Дарницького району м. Києва, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Відповідно до акту прийняття-передачі майна від 12.04.2005 майно було передане в оренду орендодавцем в платне тимчасове користування, а орендарем було прийняте в придатному для використання стані й без зауважень.

Строк дії договору сторонами неодноразово продовжувався.

Зокрема, згідно з додатковою угодою на підставі рішення Дарницької районної в місті Києві ради від 31.03.2010 № 23, продовжено дію Договору до 31.12.2010.

Також, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №402/5789 договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у м. Києві, термін дії яких закінчився, продовжено до 31.03.2012.

В подальшому, на підставі розпорядження позивача-1 від 06.08.2014 №455 строк дії Договору продовжено на 2 роки 364 дні (до 05.08.2017).

Проте, розпорядженням позивача-1 від 13.02.2015 № 57, розпорядження від 06.08.2014 № 455 визнано таким, що втратило чинність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З аналізу змісту вказаного вище розпорядження від 06.08.2014 № 455 вбачається, що воно було спрямоване на разове застосування; не має норм, які б регулювали правовідносини між позивачем і відповідачем на майбутнє; індивідуалізоване, має чітко визначеного адресата - Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та відповідача, які вказані у додатку до цього розпорядження.

З огляду на зазначене, позивач-1 не мав підстав для прийняття розпорядження від 13.02.2015 № 57 та визнавати таким, що втратило чинність розпорядження позивача-1 від 06.08.2014 № 455, яке вичерпало свою чинність його виконанням.

Аналізуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розпорядження позивача-1 від 13.02.2015 № 57, яким попереднє розпорядження від 06.08.2014 №455 було визнано таким, що втратило чинність, не відповідає вимогам діючого закону, та не породжує правових наслідків, а тому, не може бути застосоване при розгляді даного спору.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва, Верховний Суд зазначив, що суду у цій справі належить встановити наступні обставини, а саме чи мав об'єктивну можливість відповідач укласти договір страхування орендованого майна у зв'язку з відсутністю у нього примірника додаткової угоди про продовження дії Договору на 2 роки 364 дні, а також, чи звертався орендодавець до орендаря з вимогами застрахувати об'єкт оренди. Крім того, також суду слід було надати оцінку доводам відповідача про те, що ні статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ні умовами Договору не передбачено наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти для використання орендованого майна, як істотної умови договору оренди.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між позивачем-2 та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 ЦК України та параграфу 5 ГК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.

За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/4026/17 за позовом Приватного позашкільного навчального закладу "Український сувенір" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання підписати договір оренди, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено наступне:

"на виконання Розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 №455 Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та Приватним позашкільним навчальним закладом "Український сувенір", окрім питання продовження строку дії Договору №193, було досягнуто згоди стосовно інших істотних умов договору оренди та погоджено викласти Договір оренди №193 в новій редакції. Такі домовленості, за твердженням позивача, були оформлені Додатковою угодою від 20.08.2014 про внесення змін до Договорів оренди від 01.12.2004 №192, 193, а відповідні умови оренди викладено в Договорі №487 від 20.08.2014.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 - 2.3 Договору №487 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 20.08.2014 (копія якого наявна в матеріалах справи; надалі - Договір №487) орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол від 08.07.2014 №3 п.1.1.25) та згідно з розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2014 №455 передає, а орендар приймає в постійну та погодинну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Кошиця, 9-А, для здійснення освітньої діяльності. Об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 272,75 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №5). Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №3).

Орендодавцем спірного майна за Договором №487 виступає Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, а Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації є балансоутримувачем відповідного комунального майна.

Як свідчать обставини справи, Договір №487 від 20.08.2014 підписано представниками орендаря - Приватного позашкільного навчального закладу "Український сувенір" та балансоутримувача - Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Орендодавцем - Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (відповідачем) проект Договору №487 підписано не було."

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, в матеріалах даної справи (т. 3 а.с. 80) наявний акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача-2 в період з 01.02.2013 по 01.03.2016 від 16.06.2016 № 031-30/718, яким, зокрема, встановлено наступне:

"Також до ревізії надано викладений в новій редакції Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.08.2014 №487, який зареєстровано управлінням освіти в книзі реєстрації договорів оренди.

Відповідно до Договору № 487, Орендар приймає в постійну та погодинну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 272,75 кв.м. за адресою: вул. Кошиця, 9-А для здійснення освітньої діяльності. Термін дії договору - 19.08.2017.

Відповідно Додатків № 1 та 1-1 до Договору № 487, постійна орендована площа - 129,4 кв.м., погодинна орендована площа - 143,35 кв.м. (орендований час в місяць - 400 год.), орендна ставка - 6 %.

Також до вказаного договору надано Додаток № 2 (розрахунок комунальних послуг орендарями, Додаток № 3 (акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.08.2014), Додаток № 4 (розрахунок компенсаційних витрат на утримання підприємства (експлуатаційних витрат).

При цьому, Додаткова угода від 20.08.2014 б/н, Договір № 487 та додатки до нього скріплені печаткою та підписані лише зі сторони Балансоутримувача (управління освіти) та орендаря (ППНЗ Український сувенір .

Печатка та підпис Орендодавця - голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відсутні.".

Так, п. 5.3. договору визначено, що орендар зобов'язується застрахувати на користь орендодавця орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством.

В свою чергу, положеннями статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, передбачено, що орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Відтак, момент страхування чітко пов'язаний із наявною між сторонами угодою про оренду майна, тому твердження прокурора про те, що відповідач не здійснив страхування майна, як на підставу для розірвання договору, є безпідставним, оскільки саме дії орендодавця, а саме: відмова від підписання додаткової угоди про продовження строку оренди за договором стала причиною неможливості укладення відповідачем договору страхування, враховуючи неможливість надання страховику документу, який підтверджує користування відповідачем орендованими приміщеннями на законних підставах.

Крім того, звернення позивачів до відповідача із вимогою застрахувати об'єкт оренди матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

В свою чергу, ні приписами статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ні умовами Договору не передбачено наявності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти для використання орендованого майна, як істотної умови договору оренди.

Враховуючи приписи ст. 651 ЦК України та системного аналізу норм у сфері земельних правовідносин вбачається, що дострокове розірвання договору оренди можливе на вимогу однієї зі сторін в разі такого невиконання своїх обов'язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не було порушено істотної умови Договору у вигляді як відсутності ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, так і у вигляді відсутності укладеного договору на страхування об'єкту оренди за Договором, а вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди за укладеним між позивачем-2 та відповідачем Договором задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою від розірвання такого Договору, в задоволенні якої судом вірно відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів прокурора (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 у справі №910/17012/15.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 у справі №910/17012/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 у справі №910/17012/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17012/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.03.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко