Рішення

від 29.03.2019 по справі 904/346/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2019м. ДніпроСправа № 904/346/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРЕСТИЖ-ДНІПРО", м.Дніпро

про стягнення попередньої оплати та процентів в сумі 59 241,47 грн.

Суддя Красота О.І.

без участі представників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Віртуоз і Ко" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРЕСТИЖ-ДНІПРО" і просить суд стягнути попередню оплату в розмірі 53 200,01 грн. та 6 041,46 грн. - процентів та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач від Відповідача отримав рахунок-фактуру №СФ-0000532 від 20.06.2018р. на оплату товару на загальну суму 53 200,01 грн., факт оплати підтверджується платіжним дорученням №104 від 22.06.2018р., проте Відповідач товар не поставив, аванс не повернув.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.02.2019р. Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити в повному обсязі, оскільки Позивач не зазначає в позовній заяві строк (дату), який він вважає за строк поставки товару Відповідачем.

У Позивача відсутня обставина, яка підтверджує, що Відповідачем не передано товар у встановлений строк, а також відсутні підстави для пред'явлення вимог відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України.

Відповідач заперечує проти нарахування процентів, посилаючись на те, що строк поставки товару не настав, тому у Відповідача відсутнє прострочення поставки товару.

Також Відповідач вважає безпідставними вимоги Позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 1 500 грн.

27.02.2019р. Позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки від 19.02.2019р., враховуючи, що Позивач сплатив адвокату за надані послуги грошову суму в розмірі 1 500,00 грн. після подачі позову 19.02.2019р., доказ такої оплати не був поданий в установлений законом строк з об'єктивних причин.

22.03.2019р. Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач отримав рахунок-фактуру №СФ-0000532 від 20.06.2018 р. на оплату за труби сталеві холоднодеформовані в кількості 1,4 тонни на загальну суму 53 200,01 грн. (а.с.9).

Згідно вказаного рахунку Позивач сплатив Відповідачу попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 22.06.2018 р. в розмірі 53 200,01 грн. (а.с.10).

На суму 53 200,01 грн. Відповідач виписав та зареєстрував в Єдиному електронному державному реєстрі податкових накладних - податкову накладну №514 від 22.06.2018р. (а.с.13, 14).

Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату не повернув.

17.07.2018 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою вимогою №25 від 16.07.2018р. поставити товар (а.с.15-16), але Відповідач вимогу залишив без відповіді та без задоволення.

29.11.2018р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з письмовою вимогою про повернення попередньої оплати.

Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату не повернув, що і стало причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступних підстав.

Надані до справи докази, зокрема, рахунок-фактуру та платіжне доручення, свідчать про укладання між сторонами Договору поставки товару у спрощений спосіб.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями статті 693 цього Кодексу передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З обставин справи вбачається, що Відповідач у встановлений строк свого зобов'язання перед Позивачем по поставці товару не виконав, чим порушив умови укладеного між сторонами в спрощений спосіб договору та вимоги чинного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Позивач заявив вимоги про стягнення з Відповідача крім попередньої оплати в сумі 53 200,01 грн. процентів у сумі 6 041,46 грн, нарахованих за період з 22.06.2018р. по 01.02.2019р.

При цьому, в якості правової підстави нарахування вказаної суми процентів Позивач вказує ст. 536 ЦК України.

З урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що Позивачем належним чином доведено факт невиконання Відповідачем свого обов'язку по поставці товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача одержаної ним попередньої оплати в сумі 53 200,01 грн. є законними та обґрунтованими.

Позовні вимоги в частині стягнення 6 041,46 грн. процентів, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною першою статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При цьому, за змістом частини другої цієї статті розмір процентів за користування чужими грошовими коштами повинен встановлюватися договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб, так і нормами статті 693 Цивільного кодексу України, розмір процентів на суму своєчасно неповерненої попередньої плати не встановлений.

Тож, якщо договором поставки, законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошима не встановлено, застосування аналогії закону за ст.536 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення Відповідача судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 53 200,01 грн. - попередньої оплати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 1 500,00 грн. на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність , котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано Довіреність від 09.11.2018р. (укладений між Позивачем та адвокатом Скиба В.В.), договір про надання правої допомоги №30 від 09.11.2018р., ордер серії ДП №132/015 від 16.01.2019р., рахунок від 30.01.2019р., Акт виконаних робіт від 30.01.2019р. та банківську виписку від 19.02.2019р.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено співмірність даних, зазначених в Акті виконаних робіт, фактичним обставинам справи, незначну складність (з правової точки зору) справи, короткий термін розгляду справи (оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін), незначну ціну позову по цій справі.

Суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача 1 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.181, 265 Господарського Кодексу України, ст. ст.205, 207, 525-526, 530, 536, 610-612, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст.74, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПРЕСТИЖ-ДНІПРО" , (49033, м.Дніпро,вул.Краснопільська, буд.9, оф.506, ЄДРПОУ 39225246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" , (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольска, 11, оф.14, ЄДРПОУ 40199230) 53 200,01 грн. - попередньої оплати, 1 500,00 грн . - витрат на послуги адвокати та 1 725,09 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

29.03.2019р.

Повне рішення складено 29.03.2019