Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/13252/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2019Справа № 910/13252/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув в відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Громадської організації "Європейський розвиток України" (59200, Чернігівська обл., м. Вижниця, вул. Гагаріна, буд. 11, кв. 6)

до Громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф. 9)

про розірвання договору

за участю представників сторін

від позивача: Дерновський А.В.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 27.03.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Європейський розвиток України" подала на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю досягти згоди між позивачем та відповідачем щодо приведення договору про надання благодійного гранту від 21.03.2014 у відповідність з обставинами щодо його розірвання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13252/18 та призначено підготовче засідання на 09.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 07.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.01.2019.

28.01.2019 розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/216 від 08.02.2019 у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., матеріали судової справи № 910/13252/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/13252/18 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2019 суд прийняв справу № 910/13252/18 до свого провадження та призначив підготовче судове засідання на 06.03.2019.

У судовому засіданні 06.03.2019 суд на місці закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 27.03.2019.

У судовому засіданні 27.03.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення судового засідання не направив, про причини відсутності не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 06.03.2019, яка була повернена на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 березня 2014 року між Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (благодійник, відповідач) та Громадською організацією "Європейський розвиток України" (бенефіціар, позивач) був укладений договір про надання благодійного гранту.

Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору благодійник надає бенефіціару безповоротну фінансову цільову допомогу у грошовій формі для використання у строки та з метою, обумовленою цим договором. Сума гранту становить 500 000,00 грн., яка має бути використана бенефіціаром з метою, обумовленою розділом 2 цього договору - до 01.10.2014.

Згідно з п. 2.1 договору грошові кошти, що надаються за цим договором, передаються бенефіціару з метою виконання робіт по реалізації проекту "Розробка та реалізація програми створення нових робочих місць у містах Добропілля Донецької області та Бурштин Івано-Франківської області, а саме: для створення Фонду розвитку підприємництва та подальше надання благодійної допомоги для фінансування запуску проектів, необхідних для територіального розвитку та створення нових робочих місць, виконання підготовлених проектів, спрямованих на створення нових робочих місць, переведення створеної інфраструктури в режим роботи для подальшого сталого територіального розвитку.

Сторони визначили, що грошові кошти, що передаються бенефіціару, мають бути використані останнім на виконання мети, зазначеної у цьому договорі (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.2 договору якщо використання гранту за призначенням виявиться неможливим, використання його за іншім призначенням можливе лише за письмовою згодою благодійника у формі офіційного листа, підписаного уповноваженим представником благодійника та скріпленого печаткою благодійника.

Бенефіціар зобов'язаний використати грошові кошти, що надійдуть на його поточний рахунок до 01.10.2014 р. та надати благодійнику заключний звіт про цільове використання гранту впродовж 20 календарних днів з дати завершення реалізації проекту (п. 3.2.3 договору).

Приписами п. 3.3.1 договору передбачено обов'язок благодійника перерахувати відповідну суму грошових коштів , що вказана у п. 1.3. договору, на поточний рахунок бенефіціара впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього договору.

У відповідності до пункту 4.1. договору грант передається благодійником бенефіціару у сумі 500 000,00 грн., шляхом безготівкового перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок бенефіціара, зазначений у цьому договорі.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов'язань (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" було надано позивачу грант на цілі, визначені пунктом 2.1 договору, у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів Громадської організації "Європейський розвиток України" за 11.09.2014.

Разом з тим, позивач свої зобов'язання щодо використання суми гранту за цільовим призначенням протягом строку, передбаченого договором, а саме до 01.04.2014, не виконав, заключний звіт про цільове використання гранту відповідачу не подав.

На початку грудня 2014 року відповідач звертався до позивача з претензіями щодо повернення коштів благодійного гранту по договору, у зв'язку з неможливістю його використання за призначенням, проте, дані претензії були залишенні без задоволення.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/21648/15 суд задовольнив позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" до Громадської організації "Європейський розвиток України" та стягнув з останнього грошові кошти (грант) у розмірі 500 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки грошові кошти (грант) за договором, які були надані бенефіціару з метою виконання робіт по реалізації Проекту Розробка та реалізація програми створення нових робочих місць у містах Добропілля, Донецької області та Бурштин, Івано-Франківської області , стягнуті у судовому порядку згідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/21648/15, то фактично є неможливим виконання позивачем зобов'язань за договором. Так, за твердженням позивача, банкрутство ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому було відкрито рахунок ГО "Європейський розвиток України" та на який перераховувались грошові кошти (грант) за договором від 21.03.2014, призвело до відсутності у позивача можливості скористатися цими коштами для виконання своїх зобов'язань за договором, що свідчить про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладені договору, та є підставою для розірвання договору про надання благодійного гранту від 21.03.2014.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання благодійного гранту від 21.03.2014, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача, що був відкритий у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", грошові кошти (грант) у розмірі 500 000,00 грн для цілей визначених у п. 2.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання Громадською організацією "Європейський розвиток України" умов договору, а саме в частині використання суми гранту за цільовим призначенням у строки, передбачені п. 1.4. договору, з останнього у судовому порядку, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/21648/15, було стягнуто на користь Громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" грошові кошти (грант) у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, вищезазначене рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/21648/15, що набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України.

За приписом частин другої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2018 позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору про надання благодійного гранту від 21.03.2014 (вих. № 1/09), про що свідчить опис вкладення у цінний лист №0100164622600 від 04.09.2018 та фіскальний чек № 4420 від 04.09.2018.

Враховуючи, що відповідачем у строки та у порядку передбаченому чинним законодавством України не було розглянуто пропозиції позивача щодо розірвання вищевказаного договору, останній звернувся до суду з відповідним позовом про розірвання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору повинно бути доведено наявність передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Суд зазначає, що за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Приписами ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами першою та другою статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, чинне законодавство України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Як вже було встановлено судом, позивач посилається на зміну істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме на банкрутство ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому було відкрито рахунок Громадської організації "Європейський розвиток України", на який відповідачем перераховувались грошові кошти (грант) для виконання позивачем умов договору від 21.03.2014.

Так, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230, "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Отже, з початку введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та по даний час, позивач не має можливості розпоряджатися коштами, які з моменту їх зарахування знаходяться на рахунку позивача, про що свідчать відповідні виписки по особовому рахунку останнього.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Судом встановлено, що сторони договору в момент укладення договору не могли знати та передбачити, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому відкрито рахунок позивача та на який перераховувались грошові кошти за договором у розмірі 500 000,00 грн., буде визнано неплатоспроможним і використання згідно умов договору отриманих грошових коштів буде неможливим.

Також, позивач не міг та наразі не має можливості усунути причини, які потягли за собою визнання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" неплатоспроможним банком, оскільки їх усунення не залежить від волі Громадської організації "Європейський розвиток України". На даний час позивач також не має можливості скористатись грошовими коштами (грантом), які знаходяться у банку.

Крім того, виконання умов договору, при відсутності у позивача можливості розпоряджатись коштами, які були виділені з метою виконання робіт з реалізації проекту, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки в такому випадку відповідач досягнув би мети договору, а позивач в свою чергу мав би виконувати роботи по реалізації проекту за власні кошти.

Поряд із наведеним, укладений між сторонами договір не містить умов про те, що позивач понесе ризики пов'язані зі зміною обставин, що не випливає також зі звичаїв ділового обороту.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про наявність чотирьох умов, визначених п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом підстав для розірвання спірного договору, а тому заявлені позовні вимоги Громадської організації "Європейський розвиток України" щодо розірвання договору про надання благодійного гранту від 21.03.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236- 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про надання благодійного гранту від 21.03.2014, укладений між Громадською організацією "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф. 9, ідентифікаційний код 37470641) та Громадською організацією "Європейський розвиток України" (59200, Чернігівська обл., м. Вижниця, вул. Гагаріна, буд. 11, кв. 6, ідентифікаційний код 36059326).

3. Стягнути з Громадської організації "Всеукраїнська асоціація консультантів з управління" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф. 9, ідентифікаційний код 37470641) на користь Громадської організації "Європейський розвиток України" (59200, Чернігівська обл., м. Вижниця, вул. Гагаріна, буд. 11, кв. 6, ідентифікаційний код 36059326) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят два) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.03.2019

Суддя Л. Г. Пукшин