Рішення

від 18.03.2019 по справі 910/16761/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2019Справа № 910/16761/18

За позовом Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровичв-Барського, б. 2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Реконструкція" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; 03040, м. Київ, провулок Ужгородський. 7, офіс 201)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північний офіс Державної аудиторської служби України (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18)

Про стягнення 12 857, 47 грн

Суддя Бондаренко Г. П.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Реконструкція" (далі - відповідач) про стягнення 12 857, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ-Реконструкція" взятих на себе зобов'язань за договором проведення ремонтних робіт № 58/16-У від 08.08.2016, що виразилося у завищенні відповідачем вартості будівельних робіт та завданні позивачу матеріальної шкоди (збитків) на суму 12 857, 47 грн. (з ПДВ), що підтверджується Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства "Укравтогаз" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" № 08-30/750 від 15.08.2017. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 12 857, 47 грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 762, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 залишено позовну заяву Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Реконструкція" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача;подання письмового обґрунтування необхідності залучення третьої особи - Північного офісу Держаудитслужби; подання до суду належним чином оформлених письмових доказів відповідно до ст. 91 ГПК України.

02.01.2019 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/16761/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північний офіс Державної аудиторської служби України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи судом та про право відповідача подати відзив та право третьої особи подати пояснення на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А та місцезнаходження третьої особи, а саме: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18.

Як вбачається із поштових повідомлень про вручення поштового відправлення наявних в матеріалах справи поштові відправлення 0103049161429 та 0103049161402, якими була направлена ухвала суду від 16.01.2019 відповідачу та третій особі відповідно, були вручені представникам відповідача та третьої особи 23.01.2019.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Чвстиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 08.08.2016 між позивачем, як замовником за умовами договору, та відповідачем, як підрядником за умовами договору, було укладено договір № 58/16-У на проведення ремонтних робіт (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується у 2016 році виконати роботи з ремонту приміщень, зазначені в кошторисній документації (додаток № 1) та даному договорі (далі за тестом - роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

В п. 1.2. договору сторони погодили, що об'єкт, на якому провадяться роботи (далі - об'єкт): адміністративна будівля ДП Укравтогаз . Адреса розташування об'єкта: м. Київ, вул. Григоровича - Барського, 2.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт за узгодженням сторін, згідно з державними будівельними нормами, що оформляються відповідною додатковою угодою (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договору, і становить 315 839, 94 грн у тому числі ПДВ 52 639, 99 грн.

У разі необхідності виконання додаткових робіт, уточнення договірної ціни буде здійснюватись шляхом оформлення додаткової угоди, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.2. договору).

В статті 4 договору сторони узгодили порядок здійснення оплати. Так, згідно з п. 4.1., 4.3. договору замовник проводить попередню оплату підряднику на підставі рахунку - фактури у розмірі 50 % вартості витратних матеріалів протягом 90 календарних днів з дати заявки на початок проведення ремонтних робіт, оплата у розмірі 100 % вартості виконаних робіт та решта за витратні матеріали змовника проводиться протягом 60 календарних днів з дня підписання замовником відповідних актів приймання виконаних робіт та на підставі відповідного рахунку - фактури підрядника.

За умовами п. 4.2. договору замовник зобов'язаний підписати подані підрядником акти приймання робіт, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 15 робочих днів з дня одержання цих актів.

В п. 5.1. договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується якісно і у повному обсязі виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє протягом року.

Всі зміни та доповнення до договору, згідно з п. 13.3. договору, повинні бути зроблені в письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною договору повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) № 379 за листопад 2016 року на суму 235 363, 06 грн, № 386 за грудень 2016 року на суму 65 469, 70 грн, №391 за грудень 2016 року на суму 15 001, 06 грн та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за листопад та грудень 2016 року відповідачем виконані, а позивачем прийняті виконані відповідачем роботи на загальну суму 315 839, 94 грн.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати складені та підписані з боку позивача та відповідача без зауважень за заперечень.

Платіжними дорученнями № 899 від 25.08.2016 на суму 90 000, 00 грн, № 1309 від 17.10.2016 на суму 25 195, 10 грн, № 1786 від 28.11.2016 на суму 120 167, 96 грн, № 1957 від 26.12.2016 на суму 65 469, 70 грн, № 1958 від 26.12.2016 на суму 15 001, 06 грн на виконання умов договору (в порядку визначеному умовами договору) замовником було перераховано на рахунок підрядника 315 839, 94 грн.

Вказане свідчить про повне виконання сторонами їх зобов'язань за договором.

В серпні 2017 року на адресу позивача надійшов лист від Північного офісу Держаудитслужби "Про усунення виявлених порушень" (вих. № 26-08-14-14/8458 від 29.08.2017).

Згідно вказаного листа, Північним офісом Держаудитслужби було проведено ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності Дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за період з 01.04.2015 по 31.03.2017 та складено акт ревізії фінансово - господарської Дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за період з 01.04.2015 по 31.03.2017 № 80-30/750 від 15.08.2017, в якому встановлено, що проведеними контрольними обмірами приміщень адміністративної будівлі підприємства встановлена невідповідність фактичних обсягів виконаних робіт з обсягами робіт, відображеними в актах виконаних робіт, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 12, 9 тис. грн, які оплачені ДП Укравтогаз у повному обсязі, чим порушено вимоги п. 6.4.3. ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 Правила визначення вартості будівництва та завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму. З огляду на зазначене Північний офіс Держаудитслужби вимагав опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства.

Згідно наявного в матеріалах справи акта ревізії фінансово - господарської Дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України за період з 01.04.2015 по 31.03.2017 № 80-30/750 від 15.08.2017 в ході проведення ревізії, з метою підтвердження достовірності об'ємів виконаних робіт по поточному ремонту приміщень адміністративної будівлі ДП Укравтогаз , виконаних ТОВ АТ - Реконструкція у листопаді - грудні 2016 рку по договору від 08.08.2016 № 58/16-У в присутності представників підрядника та представника Північного офісу Держаудитслужби, проведено контрольні обміри вищезазначених ремонтних робіт, за результатами яких встановлено завищення об'ємів виконаних робіт на загальну суму 12 857, 47 грн. Складені відповідні акти розбіжностей.

В вересні 2017 року позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № 2170-01/08 від 08.09.2017) з вимогою відшкодувати 12 857, 47 грн матеріальних збитків за перевищення вартості робіт по ремонту котельні.

Оскільки відповідач не сплатив на користь позивача суму коштів у розмірі 12 857, 47 грн, що становить вартість невиконаних робіт, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 12 857, 47 грн збитків завданих порушенням договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд відзначає, що факт виконання відповідачем обумовлених договором робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що в свою чергу спростовує доводи позивача стосовно невиконання обумовлених вказаним договором робіт.

Позивачем, в свою чергу, не надано доказів, як б підтверджували обставини, викладені в листі Північного офісу Держаудитслужби вих. № 26-08-14-14/8458 від 29.08.2017, актах розбіжностей за результатами контрольних обмірів, акті ревізії № 08-30/750 від 15.08.2017, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог.

Положеннями ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Таким чином, підписавши договір, сторони погодили всі істотні умови договору та взаємні зобов'язання.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини .

Отже, відповідач, визначаючи вартість робіт, що надані за договором здійснював підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. При укладанні договору обидві сторони договору визнали вартість робіт, що підлягала виконанню за договором економічно вигідними та обґрунтованими, про що свідчить факт укладання договору.

Здача - приймання робіт за договором відбулася в листопаді - грудні 2016 року, про що сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт. Під час прийняття виконаних підрядних робіт позивач, як замовник акту про виявлені недоліки не складав, про наявність недоліків та необхідність їх виправлення відповідачу не повідомляв. І доказів іншого матеріали справи не містять.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі, і договір був виконаний обома сторонами, про що свідчать акт виконаних будівельних робіт та проведена позивачем оплата таких робіт. При цьому, при прийнятті робіт виконаних за договором позивачем не було заявлено ні про порушення обсягу виконаних робіт, ні про недоліки виконаних робіт.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання укладеного між сторонами договору недійсним матеріали справи не містять.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Спір у даній справі виник, у зв'язку із тим, що як стверджує позивач, відповідачем порушено умови договору № 58/16-У на проведення ремонтних робіт від 08.08.2016, а саме не виконано частину обумовлених в договорі робіт на загальну суму 12 857, 47 грн (оплачених позивачем), чим завдано позивачу збитків на відповідну суму.

У якості доказу невиконання робіт за вказаним вище договором позивач посилається на лист Північного офісу Держаудитслужби, акт ревізії, а також на акти розбіжностей за результатами контрольних обмір обсягів фактичного виконаних робіт по договору.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктами 12, 13 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (п. 15 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

З урахуванням наведених вище положень Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", результати перевірки Північного офісу Держаудитслужби можуть бути підставою для вжиття органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Враховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що об'єктивно підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі робіт та імперативність положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на результати аудиту як на підставу для стягнення збитків за порушення умов договору є необґрунтованими.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведеній в постанові № 3-69гс12 від 22.01.2013, відповідно до якої стверджується, що виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Таким чином, лист Північного офісу Держаудитслужби, акти розбіжностей за результатами контрольних обмірів та акт ревізії не є підставою виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача з відшкодування 12 857, 47 грн та не підтверджує порушення відповідачем умов договору щодо не виконання обумовлених договором робіт на загальну суму 12 857, 47 грн.

Встановлені органом державного фінансового контролю факти щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження порушення відповідачем умов договору, що є необхідною умовою для настання такого виду відповідальності, як стягнення збитків.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровичв-Барського, б. 2, ідентифікаційний код 36265925) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ-Реконструкція" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; 03040, м. Київ, провулок Ужгородський, буд. 7, офіс 201, ідентифікаційний код 38987173) про стягнення 12 857, 47 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровичв-Барського, б. 2, ідентифікаційний код 36265925).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.03.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко