Рішення

від 29.03.2019 по справі 910/690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2019Справа № 910/690/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави

до Товариства з обмеженою відповідальністю Від души

про стягнення 103 130,19 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Від души про стягнення 102 130,19 грн заборгованості за договором поставки № 14 від 13.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 14 від 13.08.2018 в частині оплати поставленого товару.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 28.01.2018 відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2019 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 21.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Від души не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Від души (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави (позивач, постачальник) було укладено договір поставки №14 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах, встановлених даним договором, продовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Асортимент, загальна кількість та ціна товару, який поставляється згідно даного договору, визначається у видаткових накладних. Підписання специфікацій до даного договору сторони визнають необов'язковим, але за бажанням покупця сторони оформляють специфікації на весь асортимент товару (п. 1.2 договору).

Загальна ціна договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору (п. 2.1 договору).

Покупець зобов'язується оплачувати кожну поставлену партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Партією товару вважається товар переданий покупцю по одній накладній (п. 2.2 договору).

Покупець має право оплатити за товар шляхом попередньої оплати. В такому разі оплата відбувається на підставі рахунку-фактури наданим постачальником, і поставка товару оплаченого таким шляхом відбувається протягом 7 (семи) робочих днів з часу отримання постачальником попередньої оплати (п. 2.3 договору).

Форма оплати товару - безготівковий розрахунок на банківські реквізити постачальника. Покупець повинен, в платіжних документах, посилатися на видаткову накладну та/або на реквізити даного договору. У разі відсутності посилання на рахунок, постачальник зараховує оплату за товар, який був поставлений по даті раніше (п. 2.4 договору).

Постачальник поставляє товар на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка 21, на умовах DDP - склад покупця, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Строк поставки призначається постачальником згідно його транспортних можливостей та умов розрахунків, якщо інше не було узгоджено сторонами, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з часу отримання замовлення покупця на поставу товару за допомогою електронної пошти vid.dyshu@gmail.com (е-mail постачальника) (п. 3.1 договору).

Прийняття товару за кількістю здійснюється у відповідності з інструкцією Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю , затвердженою постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965, та за якістю - у відповідності з Інструкцією Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю , затвердженою постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 (п. 3.2 договору).

Претензії по кількості, якості товару покупець заявляє безпосередньо в момент його отримання шляхом складання акту про приймання товару (п. 3.3 договору).

Право власності на товар та ризик його випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання останнім видаткових накладних (п. 3.4 договору).

Передача товару здійснюється постачальником уповноваженому представнику покупця на підставі доручення на отримання кожної партії товару або кільцевого доручення (Додаток -№ 1 до даного договору) (п. 3.7 договору).

Зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином накладної та/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів. Якщо видаткова накладна скріплена печаткою покупця, зразок якої проставлений на договорі, або в додатку № 1, товар вважається таким, що прийнятий належним чином, навіть у тому випадку, якщо покупцем постачальнику не надавалося доручення на отримання товару, або в кільцевому дорученні відсутній або відрізняється зразок підпису матеріально-відповідальної особи покупця (п. 3.8 договору).

Факт підписання видаткової накладної покупцем і відповідне прийняття товару підтверджує узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни поставленого товару (п. 3.9 договору).

Позивачем зазначається, що на виконання умов договору поставки № 14 від 13.08.2018 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 89 635,80, що підтверджується видатковими накладними № 1247 від 06.09.2018 на суму 26 301,60 грн, № 1218 від 04.09.2018 на суму 38 225,28 грн, № 1180 від 27.08.2018 на суму 17 143,20 грн та № 1149 від 17.08.2018 на суму 7 965,72 грн.

Як вказує позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, зокрема, неоплаченими залишилися поставки товару за видатковими накладними № 1247 від 06.09.2018 на суму 26 301,60 грн, № 1218 від 04.09.2018 на суму 38 225,28 грн, № 1180 від 27.08.2018 на суму 17 143,20 грн. Загальна сума неоплаченого товару складає 81 670,08 грн.

Також позивачем зазначено, що видаткові накладні зі сторони відповідача підписані не були, оскільки постачальник поставляв товар покупцю за допомогою послуг ТОВ Нова Пошта , відповідно до договору № 200969 від 16.03.2018.

Позивач звернувся з листом від 23.10.2018 № 23/10 до перевізника ТОВ Нова Пошта , який здійснює поставку (перевезення, доставку) товару позивача, з проханням надати оригінали експрес-накладних, де міститься підпис особи яка одержала вантаж та надати оригінали (копії в разі наявності) довіреностей виданих одержувачем - ТОВ Від Души , на ім'я осіб уповноважених отримувати вантаж.

ТОВ Нова Пошта листом від 19.11.2018 вих. №18848 надало наступні копії документів: експрес-накладну № 2040099268445 від 27.08.2018 з довіреністю виданою ТОВ Від души від 27.08.2018; експрес-накладну № 2040098352927 від 17.08.2018 з довіреністю виданою ТОВ Від души від 20.08.2018, експрес-накладну № 20400100051881 від 04.09.2018 з підписом отримувача - Дубіна Віталій.

Таким чином позивач вважає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт отримання відповідачем товару на загальну суму 81 670,08 грн по видаткових накладних № 1247 від 06.09.2018 на суму 26 301,60 грн, № 1218 від 04.09.2018 на суму 38 225,28 грн, № 1180 від 27.08.2018 на суму 17 143,20 грн

Листом від 24.10.2018 позивачем на адресу відповідача були направлені оригінали видаткових накладних на поставлений товар №№ 1149, 1180, 1218, 1247 з проханням повернути останні підписані на адресу позивача. Крім того, постачальник просив покупця сплатити наявну у нього заборгованість.

Покупець підписані накладні не повернув, борг не сплатив, відповіді на вимогу не надав.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Від души 81 670,08 грн суми основного боргу, 8 706,03 грн тридцять відсотків річних, 1 805,87 грн інфляційних втрат та 9 948,21 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору поставки № 14 від 13.08.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Від души (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави (позивач, постачальник), суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.2 договору визначено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну поставлену партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Партією товару вважається товар переданий покупцю по одній накладній.

В підтвердження поставки товару на загальну суму 81 670,08 грн позивачем надані видаткові накладні № 1247 від 06.09.2018 на суму 26 301,60 грн, № 1218 від 04.09.2018 на суму 38 225,28 грн, № 1180 від 27.08.2018 на суму 17 143,20 грн

Вказані видаткові накладні не підписані представниками покупця, оскільки поставка товару здійснювалася за допомогою послуг ТОВ Нова пошта .

З листа ТОВ Нова Пошта від 19.11.2018 № 18848 вбачається, що 27 серпня 2018 року по експрес-накладній № 20400099268445, ТОВ Українська компанія кави здійснило відправлення вантажу з м. Дніпро в м. Київ для ТОВ Від Душиі . Відправник вантажу по експрес-накладній № 20400099268445 від 27 серпня 2018 року дав представнику ТОВ Нова Пошта вантаж кількістю 20 місць, заявленою вагою 53 кг., оголошеною вартістю 1000,00 грн, з описом відправлення Кава . Зазначене відправлення було видано 28 серпня 2018 року отримувачу за накладною, який в установленому порядку підтвердив свою особу.

06 вересня 2018 року по експрес-накладній № 20400100486385, ТОВ Українська компанія кави здійснило відправлення вантажу з м. Дніпро в м. Київ для ТОВ Від Души . Відправник вантажу по експрес-накладній № 20400100486385 від 06 вересня 2018 року надав представнику ТОВ Нова Пошта вантаж кількістю 20 місць, заявленою вагою 200 кг, оголошеною вартістю 2000,00 грн, з описом відправлення Кава . Зазначене відправлення було видано 07 вересня 2018 року отримувачу за накладною, який у встановленому порядку підтвердив свою особу.

04 вересня 2018 року по експрес-накладній № 20400100051881, ТОВ Українська компанія здійснило відправлення вантажу з м. Дніпро в м. Київ для ТОВ Від Души . Відправник вантажу по експрес-накладній № 20400100051881 від 04 вересня 2018 року надав представнику ТОВ Нова Пошта вантаж кількістю 1 місце, заявленою вагою 408 кг., оголошеною вартістю 200,00 грн, з описом відправлення Палети . Зазначене відправлення було видано 05 вересня 2018 року отримувачу за накладною, який у встановленому порядку підтвердив свою особу.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії податкових накладних на поставлений відповідачу товар та докази реєстрації останніх в Державній фіскальній службі України.

Крім того, умовами п. 5.2.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний повернути постачальнику другий оригінальний екземпляр видаткової накладної, завіреної підписом і печаткою покупця, а також надати доручення на отримання товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару. У випадку неотримання продавцем вищезгаданих документів товар вважається прийнятим постачальником відповідно до видаткової накладної.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що листом від 24.10.2018 позивачем на адресу відповідача були направлені оригінали видаткових накладних на поставлений товар №№ 1149, 1180, 1218, 1247 з проханням повернути останні підписані на адресу позивача. Крім того, постачальник просив покупця сплатити наявну у нього заборгованість. Покупець підписані накладні не повернув, борг не сплатив, відповіді на вимогу не надав.

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні та експрес-накладні ТОВ Нова Пошта є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини постачання позивачем відповідачу товару згідно умов договору поставки, який визначений позивачем як підстава позову та порушення його умов.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки становить суму у розмірі 81 670,08 грн.

Також позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача 30 % річних у розмірі 8 706,03 грн та 1 805,87 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику 30 % річних за кожен день прострочення.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 30% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 30% річних та інфляційних втрат суд встановив, що позовні вимоги про стягнення 30 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 357,31 грн, а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню у розмірі 1 805,87 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути пеню у розмірі 9 948,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим з відповідача на корить позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 9 948,21 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Від души (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 21, код ЄДРПОУ 42049305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська компанія кави (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, 2, код ЄДРПОУ 39429904) суму основного боргу у розмірі 81 670,08 грн, 8 357,31 грн тридцять відсотків річних, 1 805,87 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 914,44 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.