Рішення

від 26.03.2019 по справі 914/192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 Справа №914/192/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Малюшевській І.Є.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФР. МЕЙЕРС ЗОН» , м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , м.Жидачів, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення 28 724,80 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ФР. МЕЙЕРС ЗОН» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення 28 724,80 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.02.2019 на 15:10 год. Ухвалою від 28.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.03.2019.

26.03.2019 представник позивача в судове засідання, що проводилося в режимі відеоконференції, з'явився , позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28 724,80 грн. та 17 083,66 судових витрат, в тому числі 3 842,00 грн. - судового збору.

26.03.2019 представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною у позовній заяві, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 05.02.2019 та від 05.03.2019, відзиву чи доказів погашення заборгованості на адресу суду не подав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 лютого 2018 року між ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН та ПАТ ЖЦПК було укладено Договір транспортного експедирування № 367 (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН (Експедитор) зобов'язалось за плату, за дорученням та за рахунок ПАТ ЖЦПК (Клієнт) виконати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з міжнародними та внутрішніми перевезеннями вантажів.

Відповідно до договору ПАТ ЖЦПК подало ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН заявку № 4 від 14.06.2018 на організацію перевезення вантажу (Папір для гофрирування в рулонах марка Б-0 , вага 28 тонн / 40НС, картон для пласких шарів гофрованого картону, вага 28 тонн /40НС).

Відповідно до п. 2.3.5 Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги Експедитора та відшкодовувати понесені ним витрати в результаті виконання цього Договору, в порядку визначеному Договором.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору при організації перевезення експортних вантажів Клієнт здійснює оплату послуг Експедитора на підставі виставленого рахунку, товаросупровідного документу та акту наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів після завантаження вантажу на борт судна в порту відправлення.

Відповідно до коносаменту № ОЕА0144061 від 18.07.2018 вантаж було завантажено на борт судна 18.07.2018 .

ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН виконало в повному обсязі свої зобов'язання з організації перевезення вантажів за заявкою від 14.06.2018 № 4 та направило ПАТ ЖЦПК 19.07.2018 відповідні коносамент, рахунок про оплату послуг та акт наданих послуг на суму 762 241,20 грн. Також у ПАТ ЖЦПК , як у вантажовідправника , наявна залізнична накладна щодо цього перевезення.

Таким чином, як зазначає позивач, зазначений рахунок за умовами п. 3.2.2 Договору мав бути оплачений не пізніше 30.07.2018. Натомість ПАТ ЖЦПК оплатило вказаний рахунок частинами з істотним порушенням строків оплати, чим допустило порушення своїх зобов'язань за Договором.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі договору транспортного експедирування № 367 від 19.02.2018.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги Експедитора та відшкодовувати понесені ним витрати в результаті виконання цього Договору, в порядку визначеному Договором.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору при організації перевезення експортних вантажів Клієнт здійснює оплату послуг Експедитора на підставі виставленого рахунку, товаросупровідного документу та акту наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів після завантаження вантажу на борт судна в порту відправлення.

Проте, відповідач в порушення умов договору в частині зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як встановлено судом, внаслідок неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним договором транспортного експедирування № 367 від 19.02.2018, позивачем нараховано втрати від інфляції в розмірі 3 082,58 грн., 3 % річних в розмірі 2 014,26 грн. та пеню в розмірі 23 627,96 грн., які на думку останнього слід стягнути з відповідача на користь ТзОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН .

Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.3. 1 договору у випадку прострочення клієнтом оплати експедитору варнтості послуг чи відшкодування витрат за цим договором клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 627,96 грн. за період з 30.07.2018 до 08.10.2018 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 2 014,26 грн. - три проценти річних нарахованих за період з 30.07.2018 до 08.10.2018 та інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 3 082,58 грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає що вказані нарахування проведено відповідно до чинного законодавства, а нарахована сума 3% річних та інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу на суму 28 724,80 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача доказів належного виконання зобов'язання не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФР. МЕЙЕРС ЗОН» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення 28 724,80 грн. підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем долучено до позовної заяви попередній розрахунок суми судових витрат з якого вбачається, що розмір судового збору за подання цього позову становить 3 842,00 грн . , вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 11 500,00 грн .

Відповідно до положень ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали готувалися адвокатом ОСОБА_2 відповідно до Ордеру серія ОД №363741, інтереси позивача в судових засіданнях, одне з яких проводилося в режимі відеоконференції, представляв адвокат ОСОБА_1 згідно з Ордером серія ОД №359832 .

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2017 між ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН (замовник) та Адвокатським обєднанням «МІТРАС» було укладено договір № 01/11 про надання правової допомоги .

11.01.2019 стронами укладено додаткову угоду № 3, відповідно до п.1 якої вартість послуг щодо надання правової допомоги у зв'язку з розглядом справи ТОВ ФР. МЕЙЕРС ЗОН до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних в суді першої інстанції становить 11 500,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт прийому-передачі наданих юридичних послуг від 06.03.2019, згідно якого Адвокатським об'єднанням МІТРАС було надано позивачу правову допомогу, загальна вартість яких скаладає11 500,00 грн.

Дані послуги були оплачені позивачем згідно виписки від 11.02.2019, копія якої долучена до справи.

В судовому засіданні 26.03.2019 представник позивача заперечив щодо дослідження судом обгрунтованості розрахунку витрат на правову допомогу в розмірі 11 500,00 грн., у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача, посилаючись на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України) .

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, проте, враховуючи відсутність представника відповідача у судовому засіданні та особливий правовий статус Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , щодо якого ухвалою господарського суду від 10.08.2016 року введено процедуру санації, суд вважає за доцільне дослідити співмірність розміру нарахованих адвокатських послуг.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Факт наявності двосторонньої домовленості позивача та Адвокатського об'єднання «МІТРАС» (на підставі Договору № 01/11 від 01.11.2017) щодо оплати вартості робіт (послуг) адвоката не зумовлює безумовного виникнення у відповідача, який не є стороною договору про надання правової допомоги, обов'язку з відшкодування усіх фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, так як на особу, що не є стороною правочину, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

При цьому, суд враховує, що саме такі критерії щодо судових витрат застосовує у своїй практиці Європейський суд з прав людини (п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» ; п. 80 Рішення у справі «Двойних проти України» ; п. 88 Рішення «Меріт проти України» ), яка, згідно з нормою ч. 4 ст. 11 ГПК України, є джерелом права.

Крім того, при розгляді цього питання суд дотримується правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, в якій зазначено що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою . Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269)

Як вбачається із матеріалів справи вона за своєю суттю не є складною, ціна позову невелика, а справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

Суд також враховує, що на момент розгляду заяви про відшкодування судових витрат, позивачем не подано розрахунку витрат на правову допомогу з детальним описом затраченного часу та із зазначенням вартості за виконану роботу погодинно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України.

В свою чергу, доданий позивачем ОСОБА_3 прийому-передачі від 06.03.2019 за Договором про надання правової допомоги, в якому вказано лише перелік виконаних робіт, також не є таким розрахунком, оскільки не містить вартості наданих послуг із розмежуванням по кожній із дій.

Враховуючи фактичні обставини та критерії розумності судових витрат, суд встановив наявність підстав для зменшення розміру певних витрат адвоката (які заявлено до стягнення з відповідача) , беручи до уваги предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг позивачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, та суд дійшов висновку, що обґрунтованими, розумними та співмірними є витрати адвоката (що надавав професійну правничу допомогу позивачу) у розмірі 7 000,00 грн. А також до стягнення з відповідача підлягають витрати за переклад коносаменту в розмірі 495,00 грн. та витрати на проїзд представника позивача для участі у судовому засіданні у розмірі 1 246,66 грн. - вартості залізничних квитків в обидві сторони, суми яких є обґрунтованими і підтверджені належними та допустими доказами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 842,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 15.01.2019 № 1601 .

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом , у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Так, згідно з пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно, судовий збір за даним позовом повинен становити 1 921, 00 грн., відтак суд вважає, що судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. є надмірно сплаченим і підлягає поверненню позивачу, за клопотанням останнього.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФР. МЕЙЕРС ЗОН» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення 28 724,80 грн. заборгованості - задовольнити повністю.

2 . Стягнути з відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вул. Фабрична,4; ідентифікаційний код 00278801) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФР. МЕЙЕРС ЗОН» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11; ідентифікаційний код 41143807) 23 627,96 грн. - пені, 3 082,58 грн. - втрат від інфляції, 2 014,26 грн. - 3 % річних, 8 741,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 921,00 грн. судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено 29 березня 2019 р.

Суддя Гутьєва В.В.