Рішення

від 26.03.2019 по справі 920/250/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2019 Справа № 920/250/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 920/250/19

за позовом Керівника Конотопської місцевої прокуратури, м. Конотоп, в інтересах держави в особі позивача: Великосамбірської сільської ради Конотопського району Сумської області, с. Великий Самбір, Конотопський район, Сумська область,

до відповідача ОСОБА_1 кооперативу Чиста вода - Великий Самбір , с. Великий Самбір, Конотопський район, Сумська область,

про повернення нерухомого майна,

за участю представників:

позивача - не прибув

відповідача - не прибув

прокурор - Правдюк В.В. (службове посвідчення 049945 від 22.05.2018)

ВСТАНОВИВ :

14.03.2019 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить зобов'язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Великосамбірської сільської ради Конотопського району Сумської області водонапірні башт, артскважини та водопровідні сіті, що розташовані в с. Великий Самбір Конотопського району Сумської області.

Позивач у поданому до суду листі № 02-14/96 від 19.03.2019 позовні вимоги підтримав та просив суд розглядати справу без участі його представника.

Від відповідача до суду надійшов лист № 3 від 19.03.2019, у якому відповідач позов визнав повністю та просив проводити розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив суд задовольнити його.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Тому, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Звернення до суду прокурор обґрунтовує необхідністю вирішення суспільно значимого питання законності використання відповідачем комунального майна, призначеного забезпечувати населення послугами з водопостачання та водовідведення, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у використанні комунального майна без відповідної правової підстави (нотаріально посвідченого та державної реєстрації договору позички майна, що належить до комунальної власності), що призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб'єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов'язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Частиною 1 ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Разом з тим, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Великосамбірська сільська рада будь-яких заходів на усунення порушень під час користування майном комунальної власності до цього часу не вжила, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, на лист Конотопської місцевої прокуратури № 78-1127вих19 від 18.02.2019 Великосамбірська сільська рада листом № 02-14/59 від 20.02.2019 повідомила що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація спірного договору не проводилися.

З метою встановлення причин невжиття Великосамбірською сільською радою протягом тривалого часу заходів щодо усунення виявлених порушень та повернення комунального майна, Конотопською місцевою прокуратурою спрямовано до сільської ради лист № 78-1255вих19 від 22.02.2019. Проте, вказаний лист прокурора проігноровано. Станом на момент направлення позову до суду відповіді не надійшло, що свідчить про незацікавленість сільської ради сприяти усуненню виявлених прокурором порушень.

Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Великосамбірської сільської ради Сумської області лист № 78-1402вих19 від 04.03.2019 про намір звернутися до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу Чиста вода - Великий Самбір про повернення майна. Проте, на вказаний лист відповіді також не надійшло.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Великосамбірської сільської ради Конотопського району Сумської області. Відтак суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Судом встановлено, що рішенням 19 сесії 6 скликання Великосамбірської сільської ради Конотопського району Сумської області прийнято рішення від 07.02.2012 Про затвердження Положення про позичку майна комунальної власності Великосамбірської сільської ради , яким затверджено Положення про позичку майна комунальної власності по Великосамбірській сільській раді.

У подальшому на підставі рішення 19 сесії 6 скликання від 07.02.2012 Про передачу комунального майна водопостачання обслуговуючому кооперативу Чиста вода - Великий Самбір Великосамбірською сільською радою (далі - Позичкодавець) 10.02.2012 укладено з обслуговуючим кооперативом Чиста вода - Великий Самбір (далі - Користувач) договір № 1 позички майна, що належить до комунальної власності Великосамбірської сільської ради (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Позичкодавець передає, а Користувач приймає у строкове безоплатне користування наступне комунальне майно: водонапірна башта (центр) балансовою вартістю 9768,00 грн., водонапірна башта (центр) балансовою вартістю 10713,00 грн., артскважина (центр) балансовою вартістю 62218,00 грн., артскважина (центр) балансовою вартістю 30359,00 грн., сіті водопровідні (центр) 263908,00 грн., сіті водопровідні (центр) балансовою вартістю 203131,00 грн., сіті водопровідні до амбулаторії балансовою вартістю 209209,00 грн.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що він укладений на десять років та діє з 10.02.2012 до 10.02.2022 включно.

Відповідно до акту прийому-передачі від 10.02.2012 Великосамбірською сільською радою в безоплатне користування обслуговуючому кооперативу Чиста вода - Великий Самбір передані водонапірна башта (центр), водонапірна башта (центр), артскважина (центр), артскважина (центр), сіті водопровідні (центр), сіті водопровідні (центр), сіті водопровідні до амбулаторії, що розташовані в с. Великий Самбір Конотопського району, загальною балансовою вартістю 796306,00 грн.

У той же час, аналізуючи зміст вищевказаного договору вбачається, що він є неукладеним з огляду на наступне.

Статтею 827 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позички одна сторона безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні річ для користування протягом встановлено строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички між юридичними особами укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 цього Кодексу.

Статтею ст. 793 глави 58 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до пп. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будівлі - це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

За змістом пп. 14.1.238 п. 14.1 ст. 14 ПК України споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи вищевикладене, визначення будівлі або іншої капітальної споруди , співвідносяться з поняттям нерухомого майна .

Таким чином, водонапірні башти, артскважини та водопровідні сіті є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення. За таких обставин, зазначене майно слід вважати капітальними спорудами.

З урахуванням того, що предмет позички перебуває у комунальній власності, то спірні відносини мають бути вирішені з урахуванням вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема ст. 9 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності договори оренди об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, укладені на строк більш як три роки, підлягають нотаріальному посвідченню у встановленому порядку.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, укладений на строк більш як три роки, набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення в установленому законодавством порядку.

Крім того, норми ст. 794 глави 58 Цивільного кодексу України передбачають, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 637 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно листа Великосамбірської сільської ради від 20.02.2019 № 02-14/59 нотаріальне посвідчення та державна реєстрація спірного договору не проводилися.

Таким чином, враховуючи відсутність державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору він є неукладеним, а обслуговуючий кооператив Чиста вода - Великий Самбір користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Згідно з положеннями п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, тобто неукладений.

За змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 даного Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що спірне майно використовується обслуговуючим кооперативом Чиста вода - Великий Самбір без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню до комунальної власності територіальної громади в судовому порядку.

Відповідач проти повернення спірного майна територіальній громаді не заперечує, про що подав відповідну заяву до суду.

Законність та обґрунтованість позовних вимог встановлена судом у ході судового розгляду справи, а тому враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачем, прокурору за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 5972,30 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_1 кооператив Чиста вода - Великий Самбір (41664, Сумська область, Конотопський район, с. Великий Самбір, вул. Дептівська, 2; код ЄДРПОУ 37345021) повернути територіальній громаді в особі Великосамбірської сільської ради Конотопського району Сумської області (41664, Сумська область, Конотопський район, с. Великий Самбір, вул. Дептівська, 4; код ЄДРПОУ 04390995) водонапірні башти, артскважини та водопровідні сіті, що розташовані в с. Великий Самбір Конотопського району Сумської області.

Стягнути з ОСОБА_1 кооперативу Чиста вода - Великий Самбір (41664, Сумська область, Конотопський район, с. Великий Самбір, вул. Дептівська, 2; код ЄДРПОУ 37345021) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; ід. код 03527891; р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5972,30 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 29.03.2019.

Суддя ОСОБА_2