Рішення

від 28.03.2019 по справі 922/3436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3436/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2", 03680, АДРЕСА_1, код 37982944 про стягнення коштів, розірвання договору та повернення майна за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю №07 від 04.01.2019

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області 13.12.2018 надійшла позовна заява Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) до ТОВ "Гарант ОСОБА_2" (відповідач) в якій позивач просить суд:

- стягнути з ТОВ "Гарант ОСОБА_2" заборгованість з орендної плати в розмірі 4 745,18 грн., пеню та штраф в розмірі 1 651,47 грн.;

- розірвати договір оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ «Гарант ОСОБА_2» ;

- зобов'язати ТОВ «Гарант ОСОБА_2» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни нежитлового приміщення будівлі учбово-спортивного корпусу (блок Г), загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2, що перебуває на балансі Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 5644-Н від 11.12.2013 державного окремо індивідуально визначеного майна: частину стіни нежитлового приміщення будівлі учбово-спортивного корпусу (блок Г), загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2, що перебуває на балансі Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 17.12.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2019 було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17.12.2018 року, місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне:

11.12.2013 р. РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) було укладено з ТОВ Гарант ОСОБА_2 (орендар) договір оренди № 5644-Н, відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни нежитлового приміщення будівлі учбово-спортивного корпусу (блок Г), загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2, що перебуває на балансі Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 11.06.2013 р. і становить за незалежною оцінкою 8 300,00 грн. Мета оренди була визначена пунктом 1.2. договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н: розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами.

В подальшому майно за договором оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 11.12.2013 р., підписаного сторонами.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 11.12.2013 р. до 11.11.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Окрім цього, п. 10.4. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну дії договору оренди подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря.

Як стверджує позивач, та що вбачається з матеріалів справи, в період з 11.11.2016 р. і станом на сьогоднішній день жодною із сторін договору оренди не заявлено про намір закінчення терміну дії договору. Отже, станом на сьогоднішній день державне майно за спірним договором продовжує перебувати в користуванні відповідача.

Дані обставини не були спростовані й відповідачем під час розгляду справи.

Орендна плата згідно п. 3.1. договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2013 р. - 103,33 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н).

Пунктом 3.3. спірного договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6 вищезгаданого договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - 50% .

Відповідно до п. 3.7. цього договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. спірного договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Положеннями договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н (п.п. 5.1. - 5.15. договору) встановлено, що орендар взяв на себе певні зобов'язання. Зокрема, відповідно до п. 5.3. вказаного договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші обов'язки, тобто у Відповідача виникло зазначене зобов'язання саме із договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н.

Однак обов'язки, передбачені зазначеним договором, зокрема п. 3.6 та п. 5.3, Орендар не виконував в повному обсязі, орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з червня 2014 року по вересень 2018 року утворилась заборгованість перед орендодавцем з орендної плати у сумі 4 745,18 грн.

За невиконання умов п. 3.6. та п. 5.3. вказаного договору та за умовами п.п. З.7., 3.8. договору, Відповідачу була нарахована пеня та штраф за період з 16.10.2017 р. по 16.10.2018 р. у сумі 1 651,47 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1, 3 ст. 19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Стаття 229 ГК України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завданні невиконанням зобов'язання.

Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

При цьому, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. З ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

ТОВ Гарант ОСОБА_2 упродовж тривалого часу порушує умови договору, орендну плату за користування державним майном вносить несвоєчасно та не в повному обсязі.

Частиною 3 статті 291 ГК України, частиною 2 статті 651. статтею 783 ЦК України передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ПК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, РВ ФДМУ по Харківській області вважає обґрунтованими позовні вимоги про розірвання договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Положеннями п. 5.10. спірного договору встановлено, що орендар у разі припинення або розірвання договору зобов'язаний повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженого з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання - передавання, погодженим з орендодавцем (п. 10.9. договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н).

РВ ФДМУ по Харківській області було направлено відповідачу попередження (листи від 13.04.2016 р. № 43-1912) щодо наявності заборгованості за невиконання умов договору оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н та необхідності її погашення, яка залишена відповідачем без задоволення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями: 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" (03680, АДРЕСА_1, код 37982944) на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337) заборгованість з орендної плати за договором № 5644-Н выд 11.12.2013 в розмірі 4 745,18 грн., пеню та штраф в розмірі 1 651,47 грн.

Розірвати договір оренди від 11.12.2013 р. № 5644-Н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" (03680, АДРЕСА_1, код 37982944) та Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" (03680, АДРЕСА_1, код 37982944) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно: частину стіни нежитлового приміщення будівлі учбово-спортивного корпусу (блок Г), загальною площею 2,16 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2, що перебуває на балансі Харківського педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, та повернути майно балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" (03680, АДРЕСА_1, код 37982944) на користь Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337) 5 286,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Регіональне Відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м-н Театральний, 1, код 23148337)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант ОСОБА_2" (03680, АДРЕСА_1, код 37982944).

Повне рішення складено "29" березня 2019 р. р.

Суддя ОСОБА_1