Рішення

від 22.03.2019 по справі 925/104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/104/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (адвокати) за довіреностями;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат;

від третьої особи: ОСОБА_2 адвокат, представник ТОВ "ТД "Альфа Корм";

за участі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" (с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область) про стягнення 476 178,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 476 178,99 грн., з яких: 404 333,45 грн. основного боргу за премікси для курки, 20 216,67 грн. пені, 12 096,77 грн. як 3 % річних, 39 532,10 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 та Договору відступлення права вимоги (цесії) № 15563 від 20.09.2018.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфа Корм", який є стороною договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 .

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю через їх безпідставність, незаконість укладення договору цесії, неправильність розрахунків позивача, про що надано відзив на позов ( а.с. 90-91).

Представник третьої особи підтримує точку зору позивача.

В судовому засіданні 22.03.2019 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке:

18.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфа Корм" (далі - Постачальник, третя особа у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" (далі- Покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки № ПТКЗ-063/2017 (а.с. 29-32) у відповідності до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити премікси для промислової та племінної курки і молодняка ( п.1.1. договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставки кількість Товару, який поставляється відповідно до договору, визначається Сторонами у товарних накладних та заявках Покупця на кожну партію Товару. Заявки можуть подаватись усно, письмово, а також у довільній формі з зазначеним асортименту, кількості та датою поставки.

За умовами п. 4.2. договору розрахунки за поставлений товар повинні бути проведені шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів після розвантаження товару.

Судом встановлено, що третьою особою ТОВ "Торговий дім "Альфа Корм" було поставлено на користь ТОВ "Перше травня Комбікормовий завод" премікс КМ КН 0,5% (ЛК) на загальну суму 770 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1046 від 27.12.2017 (а.с. 34), товарно-транспортною накладною № 2060 від 27.12.2017 (а.с. 35-36) та довіреністю № 505 від 22.12.2017 ( а.с. 37).

Таким чином, Відповідач повинен був провести повний розрахунок за поставлений товар до 22.01.2018.

Як стверджує Позивач, Відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений товар, а тому на день подачі позову заборгованість відповідача складає 404 333,45 грн. Доказів про проведення розрахунку за товар у більшій сумі відповідачем суду не подано.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України. Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наявними у справі доказами судом також встановлено, що 20.09.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфа" (далі - Цедент, третя особа по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" (далі - Цесіонарій, позивач по справі) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 15563, у відповідності до якого Цедент відступає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові на суму 404 333 (чотириста чотири тисячі триста тридцять три) грн. 45 коп. та зобов'язаний сплатити Цеденту суму грошових коштів в розмірі і в строки, визначені умовами цього договору (п.1. договору).

За умовами цього договору цесії Позивач стає новим кредитором і має право вимагати від відповідача сплати на свою користь залишку боргу в сумі 404 333 (чотириста чотири тисячі триста тридцять три) грн. 45 коп. за зобов'язанням, яке виникло між Відповідачем та ТОВ "Перше травня комбікормовий завод" (відповідач по справі) на підставі договору поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 (п. 2 договору цесії).

У відповідності до п. 3 договору цесії, Позивач набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов'язку останнього, що виникло на підставі:

Договору поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017, що підтверджується видатковою накладною № ТДА 00001038 від 22.12.2017 на суму 770 000,00 грн. ( право вимоги відступається в сумі 404 333,45 грн.).

До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що визначене в п. 2 цього договору та існує на момент укладення цього Договору у зв'язку з не проведенням Боржником розрахунків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).

Згідно зі ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Позивачем надано для огляду в судовому засіданні оригінали договору поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 з видатковою накладною № ТДА 00001038 від 22.12.2017, товарно-транспортною накладною від 27.12.2017 № 2060 та довіреністю № 505 від 22.12.2017 на отримання товару. Отже слід вважати, що первісний та новий кредитор належним чином обмінялися оригіналами документів, які засвідчують боргові вимоги.

Повідомлення про відступлення права вимоги від 20.09.2018 року відповідачу направлено позивачем в установленому порядку (а.с. 25-27), однак залишок боргу за товар відповідач не сплатив ні первісному ні новому кредитору.

Згідно пунктів 3, 5 Договору цесії від 20.09.2018 до позивача переходить право на стягнення залишку заборгованості за товар в сумі 404 333,45 грн. в обсязі та на умовах, що існує на момент укладення цього договору у зв'язку із не проведенням боржником розрахунків. Також до позивача переходять всі права які забезпечують виконання обов'язків боржника, а ат корж право на стягнення всіх штрафних санкцій за період дії договору поставки, в т.ч. пені, 3% річних, індексу інфляції.

Оскільки строк виконання зобов'язання по проведенню повного розрахунку за товар закінчився для відповідача 22.01.2018, доказів про сплату залишку боргу в сумі 404 333,45 грн. у справу не подано, докази припинення зобов'язання за договором поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 відсутні, то з відповідача на користь позивача підлягають до примусового стягнення кошти в сумі 404 333,45 грн. залишку основного боргу за товар.

З посиланням на п. 6.4. Договору поставки, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню 20 216,67 грн. за період прострочки з 23.01.18 по 12.07.2018. Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 6.4. договору поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

Також, як встановлено судом, в п. 5 договору цесії передбачено, що до Цесіонарія переходять всі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника, а також право на стягнення всіх штрафних санкцій за весь період дії Договору поставки, в тому числі пені, 3% річних, індексу інфляцій та судового збору.

За період з 23.01.2018 по 12.07.2018 на суму боргу в розмірі 404 333,45 грн. позивач правомірно нарахував 63 463,73 грн. пені, яку слід обмежити сумою в розмірі 20 216,67 грн., яка складає 5% від суми залишку боргу (404333,45 грн).

Отже, розрахунок пені (а.с. 11) позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про неправильний обрахунок початку періоду прострочення зобов'язання з 23.01.2018, в той час як його слід обраховувати з 20.01.2018.

Сплив 15ти банківських днів для проведення розрахунку від дати поставки товару 27.12.2017 припадають на 18 січня 2018 року, однак позивач має право починати проводити обрахунки пені з 23.01.2018 або з будь-якої іншої пізнішої дати, які знаходяться внутрі періоду нарахування пені, на який позивач має право. Сама дата початку обрахунку з 23.01.2018 в противагу 20.01.2018 (як наполягає відповідач), взагалі не порушує права боржника.

Доказів сплати пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 20 216,67 грн. пені за період з 23.01.18 по 12.07.2018.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо порушення позивачем річного строку позовної давності на стягнення пені, виходячи з такого:

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України позивач розрахував пеню в межах шестимісячного періоду з моменту виникнення права на пеню, який триває з 19 січня по 19 липня 2018 року. Стягнути пеню позивач просить лише за частину цього періоду з 23.01.2018 по 12.07.2018 (а.с. 11).

Позовну заяву датовано 21 січня 2019 року, її здано на пошту для відправки суду 23.01.2019 (а.с. 38), а отримано судом 25.01.2019 (а.с. 4).

У відповідності до роз'яснення п. 4.4.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Нарахування пені проводиться за кожний день прострочення зобов'язання, а тому і обрахунок строку позовної давності щодо стягнення пені проводиться по кожному дню її нарахування.

Отже, строк позовної давності для стягнення пені починаючи з 23.01.2018 року (як визначив позивач) позивачем не пропущено.

Позивач також просить стягнути з відповідача 39 532,10 грн. як інфляційні втрати та 12 096,77 грн. як 3% річних із простроченої суми боргу до сплати.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Даний вид стягнення нараховується на прострочене грошове зобов'язання незалежно від того, чи передбачено таке нарахування за договором, оскільки обов'язок боржника відшкодувати кредитору 3% річних та інфляційні втрати за його вимогою визначено законом.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у договорі цесії повинні бути передбачені всі види відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання у виді пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки суд враховує, що даний договір передбачає право Нового кредитора на стягнення цих платежів, обрахунок яких випливає із прострочення умов договору поставки № ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017.

За розрахунками позивача (а.с. 11), за період з лютого 2018 року по січень 2019 року загальна сума інфляційних втрат на суму несплаченого боргу 404 333,45 грн. у відповідача складає 39 532,10 грн., а 3% річних - 12 096,77 грн. за період з 23.01.2018 по 21.01.2019.

Розрахунок перевірено судом за програмою Ліга-закон і після перерахунку за відповідні періоди сума 3% річних складає 12 096,77 грн., а інфляційних втрат лише 37 345,57 грн.

З приводу доводів відповідача про незаконне укладення між позивачем та третьою собою Договору відступлення права вимоги (цесії) № 15563 від 20.09.2018, судом встановлено таке:

За умовами п. 9.1 та 11.2. договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 сторони цього договору погодили, що будь-які матеріали, інформація, відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без письмової згоди іншої сторони крім випадків, коли така передача пов'язана з одержанням відповідних дозволів, документів для виконання умов договору, або сплати податку чи інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України. Сторони домовилися, що за порушення цього пункту винна сторона повинна відшкодувати добросовісній стороні всі понесені останньою збитки. Жодна із сторін не має права передавати обов'язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Виходячи із прямого змісту цих пунктів, позивач та третя особа мали право укласти договір цесії (відступлення права вимоги), бо такий вид договору передбачений чинним законодавством та передбачає передачу від первісного до нового кредитора всіх первинних документів, які засвідчують право вимоги.

Відповідач не надав суду доказів, що він стягнув з третьої особи збитки за неправомірну передачу позивачу будь-якого матеріалу, інформації, відомостей, що стосуються цього договору поставки, а тому слід вважати, що відповідач не довів порушення третьою собою у справі п. 9.1. договору поставки.

Пункт 11.2. договору поставки забороняє сторонам передавати свої обов'язки за цим договором, в той час як третя особа передала за договором цесії позивачу свої права вимоги, а тому порушення п. 11.2. цього договору не відбулося.

Несплачуючи кошти за товар на користь позивача, як нового кредитора, відповідача порушує його права і заперечення відповідача про відсутність порушення суд відхиляє.

Доводи про те, що договір цесії від 20.09.2018 фактично є договором факторингу і цим порушуються права відповідача, суд відхиляє, оскільки таку обставину іншим судовим рішенням не встановлено.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач не доказав суду, в чому полягає порушення його прав, якщо залишок коштів за товар із санкціями за прострочення сплати ним буде сплачено на користь позивача як нового кредитора, а не на користь третьої особи як первісного кредитора.

Доводи відповідача про те, що поставлений товар був неякісним і від нього загинула велика кількість курей, не є аргументом для того, щоб позивач та третя особа не мали права укласти між собою договір цесії. Цей договір цесії ніяким чином не перешкоджає відповідачу стягнути з третьої особи збитки за неякісний товар по договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 і падіж курей.

Отже, на підставі оцінки доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем доведена правомірність заявлених позовних вимог.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не подано, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 404 333,45 грн. основного боргу за премікси для курки, 20 216,67 грн. пені, 12 096,77 грн. як 3 % річних, 37 345,57 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 та Договору відступлення права вимоги (цесії) № 15563 від 20.09.2018.

В решті вимог у позові слід відмовити через неправильний обрахунок інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 7 142,69 грн. повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

Оскільки позивач не подав доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. і не просив їх стягнути ні у позовній ні в окремій заяві з процесуальних питань, то вказані кошти до стягнення з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" (ідентифікаційний код 36330229, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область вул. Центральна, 2 к. 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бонус" (ідентифікаційний код 40904740, м. Київ, вул. Козацька, 120/4) -- 404 333,45 грн. основного боргу за премікси для курки, 20 216,67 грн. пені, 12 096,77 грн. як 3 % річних, 37 345,57 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки №ПТКЗ-063/2017 від 18.04.2017 та Договору відступлення права вимоги (цесії) № 15563 від 20.09.2018 та 7 142,69 грн. на відшкодування судових витрат.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 28 березня 2019

Суддя Н.М. Спаських