Рішення

від 26.03.2019 по справі 300/117/19

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/117/19

Провадження № 2/300/62/2019

26.03.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Вотьканича В.А. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

учасники справи:

позивач - АТ КБ Приватбанк ,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача- Мишанич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань у смт Воловець цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк , позивач) подало вказаний позов до суду посилаючись на те, що 21.08.2015 року відповідач звернувся до нього з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від цієї ж дати. Ця заява, за твердженням позивача, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і відповідачем ОСОБА_4 про надання банківських послуг (далі - ОСОБА_4). Відповідно до умов ст. 207, 634, 638, 639 та 642 Цивільного кодексу України, АТ КБ Приватбанк вважає, що підписанням вказаної заяви доводиться укладення між сторонами договору в письмовій формі та ознайомлення відповідача з його умовами. На підставі вказаної заяви ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 300 (триста) гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначив, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, а тому з посиланням на умови Договору та статті 509, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 617, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 16.12.2018 року на загальну суму 11 903,38 гривень, яка складається: заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2935,95 гривень, заборгованість пені становить 7924,41 гривень, штраф (фіксована частина) в сумі 500 гривень, а штраф (процентна складова) 543,02 гривень та сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн. забезпечення розгляду справи. В підтвердження обставин, на які позивач посилався, як на підставу для задоволення позову, ним додано до позовної заяви письмові докази: розрахунок заборгованості за заборгованості, копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг .

Відповідач позовні вимоги не визнав. Представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив на позов, у якому вона покликалася на незаконність застосування пені і штрафу за прострочення виконання зобов'язання та просила застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності за № 8332-К-Н-О, в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій просила справу розглядати у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

21.08.2015 року ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку (а.с.8). Відповідно до цієї заяви відповідач погодився, що він разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. В анкеті заяві зазначено, що ОСОБА_3 ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згідний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua, а також зобов'язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг та регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на вказаному сайті.

Суд погоджується з позицією позивача, що вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до АТ КБ Приватбанк за отриманням банківських послуг. Водночас суд констатує, що ця заява не містить переліку послуг, які ОСОБА_3 бажав отримати від банку.

Статтею 47 ЗУ Про банки і банківську діяльність визначено, що до банківських послуг відносяться зокрема: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Окрім вказаних послуг, які належать до фінансових, банки також можуть надавати послуги щодо діяльності: з інвестицій; випуску власних цінних паперів; випуску, розповсюдження та проведення лотерей; зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Даний перелік банківських послуг не є вичерпним.

Суд констатує, що з анкети-заяви неможливо встановити на отримання яких саме банківських послуг було волевиявлення ОСОБА_3 Анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на: прохання відповідача отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту та розмір відсотків за користування кредитом, підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачем певної кредитної картки, а відтак вказана заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору.

Суд установив, що письмові докази: витяг з Тарифів Банку (а.с.9) та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.10-24) також не містять підтвердження того, що між сторонами було укладено кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Надані позивачем докази не підтверджують досягнення між сторонами згоди щодо предмету договору.

Отже, суд констатує, що наявними в матеріалах справи не доводиться факт укладення кредитного договору.

Фактично єдиним письмовим доказом, в якому міститься інформація щодо отримання відповідачем кредитних коштів, нарахування на них відсотків та неустойки є Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.08.2015 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 16-12-2018 року (а.с.5-7). В розумінні суду, цей доказ є належним позаяк містить інформацію, яка входить до предмету доказування в цій справі. Надаючи оцінку вказаному доказу суд констатує, що розрахунок не відповідає вимогам пункту 5.23 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), оскільки не містить належного підпису особи-підписанта. Зокрема в розрахунку відсутні назва посади особи-підписанта та її ініціали і прізвище. Розрахунок не містить посилань на первинні документи, в підтвердження факту здійснення відображених в них операцій.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Постанови правління Національного Банку України від 4 липня 2018 року N 75 Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

При вирішенні питання про застосування норми процесуального закону, якою регламентується питання допустимості доказів, відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц.

Відтак суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок не відповідає критерію допустимості.

Суд констатує, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження укладення кредитного договору та жодного належного і допустимого доказу, яким би доводились факти отримання відповідачем кредитних коштів. Водночас, саме вказані фактичні обставини в даній справі належать до предмету доказування.

Суд не застосовує в даній справі норми статті 207, частини першої статті 634, частини другої статті 638, частини другої статті 639 та частини другої статті 642 Цивільного кодексу України, на які покликався позивач, як на підставу задоволення позову, в зв'язку з тим, що наявними в справі доказами не доводиться факт укладення кредитного договору в письмовій формі з визначеним предметом договору, як і не доводиться факт оферти щодо конкретного предмету та його акцепту.

Суд не застосовує статті 526, 527 та 530 Цивільного кодексу України, якими регламентовано порядок виконання зобов'язань, оскільки позивачем не доведено, у встановленому законом порядку, факту виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами.

З вказаних підстав суд не застосовує і норми статей 509, 526, 610, 617, 629 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України а також норми Умов та правил надання банківських послуг, на які посилався позивач.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні заяви представника відповідача щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного. Відповідно до статті 526 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З вказаних норм слідує, що судом може бути застосовано позовну давність тільки у випадку встановлення факту порушення права чи законного інтересу. Оскільки в даному випадку позовні вимоги не доведені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами - підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

В зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з підстав недоведеності позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд:

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.08.2015 року в розмірі 11 903 (одинадцять тисяч дев'ятсот три) гривні 38 копійок, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 26.03.2019р.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець смт. Воловець, вул. Канора, буд. 2, Воловецького району Закарпатської області, паспорт серії ВО 164689, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Головуючий Вотьканич В.А.