Рішення

від 21.03.2019 по справі 200/13298/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. Справа№200/13298/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, Мар'їнського управління ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем при винесенні спірних рішень не враховано приписи пункту 9-3 розділу VIII Закону України № 2464, відповідно до якого платники податків які розташовані на території населених пунктів де проводилась антитерористична операція звільняються від виконання обов'язків, визначених ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Також, посилаючись на Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , який набрав чинності 15.10.2014 року, зазначає, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються. Крім того просить суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області надати відповідь на скаргу від 18.05.2018 щодо прийнятого спірного рішення, на яку він не отримав відповіді. Просив позовні вимогу задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в яких останній зазначає, що оскаржуване позивачем рішення є законними та прийнятими на підставі вимог чинного законодавства, оскільки позивач несвоєчасно подав звіт з єдиного внеску. Також, зазначив, що с.Успеніка Мар'їнського району Донецької області не входить до переліку населених пунктів визначених Постановою Кабінетом Міністрів де проводиться АТО. Крім того, зазначив, що відповідь на скаргу щодо прийнятого спірного рішення позивачу надано не було, тому, що останній звернувся у порушення вимог п.14 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме не до ДФС України, а до ГУ ДФС України в Донецької області. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 03 грудня 2018 року позовну заяву фізичної особи підприємця залишена без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено засідання на 17 січня 2019 року.

17 січня 2019 року судове засідання було відкладено до 12 лютого 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року було прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2019 року.

21 лютого 2019 року підготовче засідання було відкладено до 27 лютого 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справи до судового розгляду по суті 21.03.2019 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, був повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКФОПП НОМЕР_2, місцезнаходження: 85650, Донецька обл., Мір'їнський район, с.Успенівка, вул. Центральна, буд. 11, що підтверджується наявним в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Мар'їнського управління ГУ ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 25.04.2018 року складено відповідний акт.

За результатами проведеної перевірки було встановлено несвоєчасне подання позивачем звітності, чим порушено п.4 ч.2 ст.6 Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування .

На підставі акт перевірки начальником Мар'їнського управління ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення № НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 170 грн.

18.05.2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС України в Донецькій області зі скаргою на прийняте спірне рішення начальником Мар'їнського управління ГУ ДФС у Донецькій області, втім відповіді не отримав. Зазначена обставина визнається сторонами отже не є спірною.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Згідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), зокрема частиною третьої зазначеної статті передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

На підставі пункту 7 частини одинадцятої ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Разом з цим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ( далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014р.

На час прийняття відповідачем спірних рішень, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Тобто, аналізуючи вищевикладене, сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як було встановлено у судовому засіданні місцезнаходження позивача: село Успенівка Мар'їнського району Донецької області, яке зазначено в вищезазначеному переліку. Крім того, м.Мар'їнка, де позивач знаходиться на податковому обліку також входить до вищезазначеного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску, позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Таким чином, в силу положень абзацу 3 пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовна вимога про скасування рішення № НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 170 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання надати позивачу відповідь на звернення від 18.05.2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПКУ).

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПКУ, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПКУ).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 ПКУ).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 ПКУ).

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 ст. 56 ПКУ, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 ст. 56 ПКУ (п. 56.9 ст. 56 ПКУ).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку.

Суд не приймає доводи ГУ ДФС України в Донецькій області щодо порушення позивачем п.14 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в частині не надіслання позивачем скарги до податкового органу вищого рівня - ДФС України, оскільки спірне рішення приймалось начальником Мар'їнського управління ГУ ДФС, тому саме Головне управління ДФС в Донецькій області, є органом вищого рівня.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання надати позивачу відповідь на його звернення від 18.05.2018 року підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 710,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 1193525993.1 від 22.11.2018.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 710,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення НОМЕР_1 від 08 травня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 170 грн.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області надати позивачу відповідь на скаргу від 18.05.2018 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на користь ОСОБА_2 (РНОКФОПП НОМЕР_2; 85650, Донецька обл., Мар'їнский район с.Успенівка, вул. Центральна, буд11) судовий збір у розмірі 710 ( сімсот десять гривень) 80 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 березня 2019 року.

Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.