Рішення

від 27.03.2019 по справі 280/5570/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року о 10 год.41 хв.Справа № 280/5570/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Таксі

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Таксі (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 23399,31 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 29.01.2019.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкладено підготовче засідання на 20.02.2019.

В підготовчому засіданні 20.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.03.2019.

27.03.2019 судом закрито підготовче провадження у справі та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті в цей же день.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Господарським кодексом України та зазначає, що відповідно до поданого відповідачем ОСОБА_3 про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювала у відповідача, за звітний період склала 8 осіб, у зв'язку з чим середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 1 особу. Зазначає, що відповідно до інформації отриманої з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві ТОВ Транс-Таксі складала за період з січня по грудень 2017 року 8 одиниць, у тому числі тільки з вересня по грудень 2017 року на підприємстві працювала особа з інвалідністю. Позивач вказує, що середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця за звітний період склала 0 осіб, що менше ніж встановлено законодавством.

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що протягом першого кварталу 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача складала 3 особи, за шість місяців 2017 року - середньооблікова кількість штатних працівників склала 6 осіб, за 9 місяців -7. У травні 2017 року у зв'язку зі збільшенням обсягів у виробничій діяльності та плануванням збільшення кількості працівників, відповідач планував прийняти на роботу інваліда. Зазначає, що 29.05.2017 директором ТОВ Транс-Таксі видано наказ №1 Про створення вакансії для працевлаштування інваліда , яким було створено вакансію для працевлаштування інваліда та внесено зміни до штатного розпису. Вказує, що на виконання вимог зазначеного наказу та у відповідності до приписів Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , розпочинаючи з травня 2017 року, відповідач протягом 2017 року подавав до Південного центру зайнятості звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Відповідач зазначає, що 11.08.2017, згідно з наказом №03/08-к, на посаду водія автотранспортного засобу було прийнято ОСОБА_4, якому 11.09.2017, відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії, встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням (терміном до 01.10.2018 року). Наказом №02/09-к Про переведення ОСОБА_4 був переведений на посаду менеджера(управителя) з персоналу. Представник відповідача, вказує, що зважаючи на вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, застосування штрафних санкцій є необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.02.2018 відповідач на виконання вимог чинного законодавства до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності в Україні , у кількості 1 особа.

Відповідно до рядка 02 звіту за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача фактично за рік становить 1 особа.

Листом від 21.11.2018 №03-636/1748 позивач повідомив відповідача, що згідно інформації, наданої ГУ ПФУ в Запорізькій області, протягом 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників на ТОВ Транс-Таксі склала 8 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників осіб з інвалідністю визначається лише протягом 4 місяців (вересень - грудень включно). Отже згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників (наказ Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005 року) середньооблікова кількість працюючих осіб з інвалідністю протягом зазначеного періоду на товаристві дорівнює 0.

У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 20368,75 грн. та нараховано пеню в розмірі 3030,56 грн.

Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Так, Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 8 осіб, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, у відповідача складає 1 особа.

При цьому, виходячи з системного аналізу положень статті 19 Закону №875, обов'язок щодо працевлаштування особи з інвалідністю виникає у роботодавця після перевищення середньооблікової чисельності штатних працівників у 7 осіб, а у разі якщо працює від 8 до 25 осіб, то для особи з інвалідністю виділяється одне робоче місце.

З наданого до матеріалів адміністративної справи листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.11.2018 №21855/05, судом встановлено, з до травня 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ Транс-Таксі не перевищувало 7 осіб, а з травня 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ Транс-Таксі склала 9 осіб та до грудня 2017 включно не зменшувалась нижче 8 осіб (а.с.8-9).

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів протягом 2017 року становила 0 осіб замість 1-ї.

Разом з тим, статтею 18 Закону №875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 18-1 Закону №875 інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 №70 (далі - Порядок №70) встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.3 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно пункту п.2.1 Порядку №316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, виходячи з наведеного, відповідач згідно чинного законодавства зобов'язаний щомісяця надавати центру зайнятості адміністративні дані щодо наявності вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН.

Отже, враховуючи те, що саме з травня 2017 року кількість працюючих співробітників ТОВ Транс-Таксі перевищило 7 осіб, то саме з зазначено місяця у відповідача виник обов'язок щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Судом встановлено, що 29.05.2017 року директором ТОВ Транс-Таксі видано наказ №1 Про створення вакансії для працевлаштування інваліда , яким було створено вакансію для працевлаштування особи з інвалідністю та внесено зміни до штатного розпису.

На виконання вимог цього наказу та у відповідності до приписів Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , розпочинаючи з травня 2017 року відповідач подавав до Південного центру зайнятості звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Так, в матеріалах адміністративної справи міститься лист Запорізького міського центру зайнятості від 25.01.2019 №404/10-20, в якому зазначено, що за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року ТОВ Транс-Таксі (ЄДРПОУ 35924304) надавало звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , які містили інформацію про вільні робочі місця для інвалідів за професією водій автотранспортних засобів (а.с.64). Також, зазначено, що ТОВ Транс-Таксі протягом 2017 року приймало участь в заходах центру зайнятості присвячених працевлаштуванню інвалідів.

Більш того, в матеріалах справи містяться звіти форми 3-ПН за період травень - грудень 2017 року, які надавались відповідачем до центру зайнятості.

Також, судом встановлено, що 11.08.2017 згідно з наказом №03/08-к на посаду водія автотранспортного засобу було прийнято ОСОБА_4, якому 11.09.2017 відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням (терміном до 01.10.2018 року). 12.09.2017 наказом №02/09-к Про переведення ОСОБА_4 був переведений на посаду менеджера(управителя) з персоналу.

З аналізу норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону №875.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

У відповідності до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За результатами судового розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вживались дії щодо працевлаштування у 2017 році осіб з інвалідністю, що зумовлює відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

А відтак, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Таксі (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, код ЄДРПОУ 35924304) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.03.2019.

Суддя І.В. Новікова