Справа № 177/2376/18
Провадження № 2/177/351/19
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне)
Іменем України
25 березня 2019 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Актив про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив суд визнати недійсним попередній договір № 0116 від 13.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Авто-Актив та стягнути з останнього кошти в розмірі 67000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що 13.09.2018 він уклав попередній договір № 0116 купівлі-продажу транспортного засобу з Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Актив .
Пунктом 1.1 попереднього договору передбачено, що сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому Попередньому договорі.
Пунктом 1.2 попереднього договору передбачено, що транспортний засіб, який Продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження Покупцеві за Основним Договором, та який являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: Марка ВАЗ, ОСОБА_2, рік випуску 2014, інші характеристики 1.6 МТ, комфорт, срібний+МРЕО+ГБО.
Пунктом 1.5 попереднього договору передбачено, що Сторони зобов'язуються укласти Основний Договір 13 вересня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього Договору.
Позивачем 13.09.2018 у повному обсязі виконані умови п. 2.1 цього Договору, а саме на розрахунковий рахунок відповідача перераховано кошти, у розмірі 67000,00 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ АБ Радабанк від 13.09.2018, а Продавець своїм підписом під цим Попереднім Договором підтверджує отримання таких коштів.
ОСОБА_1, протягом вересня - грудня 2018 року неодноразово було здійснено заходи, щодо укладання Основного Договору, однак відповідач постійно, умисно ухиляється від укладання основного договору.
Крім того, з метою захисту своїх прав, позивачем на адресу органів поліції в м. Дніпро подано заяву про скоєння службовими особами відповідача злочину , передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, його заява зареєстрована та по кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування.
У зв'язку із порушенням права позивача, як споживача, останній вимушений звернутися до суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до початку розгляду справи надав клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.27).
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили (а.с.21,26).
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вказані обставини дають суду право розглядати справу на підставі наявних доказів.
Зі згоди позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає вимогам ч.4 ст. 223, 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.09.2018 між сторонами укладено попередній договір № 0116 купівлі-продажу транспортного засобу, а саме автомобіля Марки ВАЗ ОСОБА_2,(а.с.7-9).
Пунктом 1.1 попереднього договору передбачено, що сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у цьому Попередньому договорі (а.с.7).
Пунктом 1.2 попереднього договору передбачено. що транспортний засіб, який Продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження Покупцеві за Основним Договором, та який являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: Марка ВАЗ, ОСОБА_2, рік випуску 2014, інші характеристики 1.6 МТ, комфорт, срібний+МРЕО+ГБО (а.с.7).
Пунктом 1.5 попереднього договору передбачено, що Сторони зобов'язуються укласти Основний Договір 13.09.2018, за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього Договору (а.с.7).
Відповідно до п. 1.6. попереднього Договору, продавець зобов'язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно та оплатити його вартість у сукупності 67000,00 грн. Право власності на майно переходить покупцю з моменту сплати повної вартості майна, зазначеної вище на підставі основного Договору.
Позивачем 13.09.2018 у повному обсязі виконані умови п. 2.1 цього Договору, а саме на розрахунковий рахунок відповідача перераховано кошти, у розмірі 67000.00 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ АБ Радабанк від 13.09.2018, а Продавець своїм підписом під цим Попереднім Договором підтверджує отримання таких коштів (а.с.10,11).
Згідно з п.3.4 договору, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.
Відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Зі змісту спірного договору випливає, що отримання автомобіля позивачем можливе за умови внесення коштів та за умови виконання зобов'язання відповідачем щодо придбання майна у третіх осіб, на що вказано в розділі 1 наведеного договору. Визначена дата укладення основного договору 13.09.2018, але в іншому підпункті цього попереднього договору вже вказана інша дата виконання своїх зобов'язань продавцем та термін укладення основного договору до 31.12.2019 року (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України , попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України , сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.
Позивач вказує, що виконав умови договору щодо сплати відповідачу грошових коштів та розраховував на укладення основного договору 13.09.2018.
Відповідач не повідомив причини невиконання ним укладеної угоди.
Згідно з ст. 203ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.
У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Пунктами 4 ч. 5 ст. 11; ч.ч. 1-2, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;
Враховуючи положення п. п. 2 п. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів № 5 від 12.04.1996 , умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.
Статтею 15 Закону України Про захист прав споживачів , передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
За положеннями ч. 1 ст. 216ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом встановлено що, позивачем на виконання умов укладеного між ним та відповідачем попереднього договору було сплачено 67000,00 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З огляду на викладене, суд вважає, що попередній договір № 0116 купівлі-продажу від 13.09.2018, укладений між позивачем та відповідачем, за відсутності майна, яке відповідач зобов'язується відчужити позивачу, ухилення відповідача від укладення основного договору та у зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, - належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ Авто-Актив на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 67000,00 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (за позовну вимогу майнового характеру та позовну вимогу не майнового характеру).
Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 82, 89, 141, 258-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Актив про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати недійсним попередній договір № 0116 купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 13.09.2018 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Актив .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Актив код ЄДРПОУ 42381915, юридична адреса 49000 м. Дніпро, вул. Європейська, 5, оф.504 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1 квартал, Криворізький район Дніпропетровська область, ІПН НОМЕР_1 - 67000(шістдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Актив код ЄДРПОУ 42381915, юридична адреса 49000 м. Дніпро, вул. Європейська, 5, оф. 504 на користь держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:
Суд | Криворізький районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 25.03.2019 |
Оприлюднено | 01.04.2019 |
Номер документу | 80794924 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Криворізький районний суд Дніпропетровської області
Суботіна С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні