Рішення

від 20.03.2019 по справі 460/2593/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2019 року м. Рівне №460/2593/18 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" (далі - ТОВ "КЛМЗ", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, без належної уваги перевірено надані ТОВ "КЛМЗ" первинні та інші документи та протиправно зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Техлогістика" для ТОВ "КЛМЗ", у зв'язку з відсутністю факту (джерела) їх законного виробництва в обіг та відповідно, нереальність їх одержання саме від вказаного контрагента. Вказує, що позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента та здійснювати контроль їх діяльності, так само як і не може нести відповідальність за порушення його контрагентом своїх зобов'язань, кримінального та/або податкового законодавства. ТОВ "КЛМЗ" категорично заперечує проти висновку відповідача про те, що податковий кредит з податку на додану вартість начебто сформовано позивачем за рахунок документального оформлення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у джерел, які не відповідають документально оформленим, за рахунок використання документів контрагентів, які фактично не могли і не здійснювали поставку товарно-матеріальних цінностей, адже жодних належних доказів на підтвердження з боку ТОВ "КЛМЗ" безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей немає. Фактичні обставини та первинні документи, що були надані відповідачу для перевірки, повною мірою засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. З огляду на відсутність в діяльності ТОВ "КЛМЗ" порушення вимог податкового чи іншого законодавства, - відсутні будь-які законні підстави для нарахування згідно повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403, податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача виявлено порушення останнім п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Зазначає, що у видаткових накладних, у графі отримав зазначено лише підпис директора ОСОБА_3, відомості про наявність довіреності на отримання ТМЦ відсутні, чим порушено п.23 Порядок складання первинних документів наказу ТОВ КЛМЗ Про облікову політику підприємства від 04.01.2016р. №1/1/2016, яким зазначено, що у видатковій накладній виписаній постачальником в графі отримав при доставці покупцем ставить підпис водій-експедитор, який приймає товар на складі постачальника. При цьому довіреність виписується на водія-експедитора або іншу особу, яка на підставі довіреності отримує ТМЦ. Крім того, до перевірки не представлено документів (наказ на відрядження, авансові звіти тощо), що підтверджують відрядження директора ТОВ КЛМЗ ОСОБА_3 до м. Києва для проведення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Техлогістика . Аналізом наданого до перевірки подорожнього листа службового легкового автомобіля встановлено, що відсутні дані в графах Час у наряді , Розрахунок зарплати водієві . Крім того, подорожній лист не підписано бухгалтером, оскільки реквізит підпис не заповнений, що не дає підтвердити зазначені у подорожньому листі витрати пального та кількість витраченого часу в рейсі до м. Києва водія ОСОБА_4 Укладені договори позивачем з ТОВ Техлогістика за червень-серпень 2017 року не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет, та укладені для документального оформлення нереальних господарських операцій з одержання ТМЦ у ТОВ Техлогістика . З підстав наведених у відзиві, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.03.2018 №721/17-00-14-03, виданого Головним управлінням ДФС у Рівненській області від 08.11.2017 №1825, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, згідно наказу Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 30.03.2018 №1066, в період з 02.04.2018 по 05.04.2018, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "КЛМЗ" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Техлогістика" (код ЄДРПОУ 39497005) за червень-серпень 2017.

За результатами перевірки складено акт від 13.04.2018 №1012/17-00-14-03/38623245 (далі - Акт перевірки), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 509 128грн., в т. ч.:

- за червень 2017 року на суму ПДВ 77 000 грн.

- за липень 2017 року на суму ПДВ 134 432 грн.

- за серпень 2017 року на суму ПДВ 297696 грн. (а.с.14-31, т.1).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 763 692,00 грн., з яких 509 128,00 грн. - за основним зобов'язанням та 254 564,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403)(а.с.34).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV від 16.07.1999), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 ст.1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 також визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 даного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідними та достатніми підставами для включення платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

Так, в обґрунтування підставності прийняття податкових повідомлень-рішень контролюючий орган зазначає, що у видаткових накладних, у графі отримав зазначено лише підпис директора ОСОБА_3, відомості про наявність довіреності на отримання ТМЦ відсутні, чим порушено п.23 Порядок складання первинних документів наказу ТОВ КЛМЗ Про облікову політику підприємства від 04.01.2016р. №1/1/2016, яким зазначено, що у видатковій накладній виписаній постачальником в графі отримав при доставці покупцем ставить підпис водій-експедитор, який приймає товар на складі постачальника. При цьому довіреність виписується на водія-експедитора або іншу особу, яка на підставі довіреності і є ТМЦ. Крім того, до перевірки не представлено документів (наказ на відрядження, авансові звіти тощо), що підтверджують відрядження директора ТОВ КЛМЗ ОСОБА_3 до м. Києва для проведення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Техлогістика .

Аналізом наданого до перевірки подорожнього листа службового легкового автомобіля встановлено, що відсутні дані в графах Час у наряді , Розрахунок зарплати водієві . Крім того, подорожній лист не підписано бухгалтером, оскільки реквізит підпис не заповнений, що не дає підтвердити зазначені у подорожньому листі витрати пального та кількість витраченого часу в рейсі до м. Києва водія ОСОБА_4

Аналізом наданих до перевірки подорожніх листів вантажного автомобіля встановлено, що відсутні дані в графах кількість годин , час в наряді , що не дає можливості підтвердити кількість витраченого часу в рейсі до м. Києва та у зворотному шляху водія ОСОБА_5 та необхідну відстань і час для навантаження та перевезення вантажу.

У товарно-транспортній накладній від 29.06.2017 №290602 вказано, що товар отримав водій/експедитор ОСОБА_4 Проте до перевірки не представлено документів, що підтверджують відрядження водія ОСОБА_4 до м. Києва для проведення господарської з отримання фрезерного верстата ТОВ Техлогістика .

У товарно-транспортних накладних виписаних в липні 2017 року від імені ТОВ КЛМЗ вказано, що товар отримав водій/експедитор ОСОБА_5 Проте до перевірки не представлено документів, що підтверджують відрядження водія ОСОБА_5 до м. Києва для проведення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, товарно-транспортні накладні виписані на одну видаткову накладну від 19.07.2017 №190711, що не відповідає фактичним відомостям про вантаж, який зазначений в товарно-транспортних накладних до перевезення.

У товарно-транспортних накладних виписаних в серпні 2017 року від імені СПД ОСОБА_6 вказано, що товар отримав водій/експедитор ОСОБА_6 Проте до перевірки не представлено документів (довіреностей від ТОВ КЛМЗ ), що підтверджують право СПД ОСОБА_6 на проведення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Техлогістика . В графах про час прибуття, вибуття та простою відсутні дані, що не дає можливості підтвердити кількість витраченого часу в рейсі до м. Києва та у зворотному шляху та необхідну відстань і час для навантаження та перевезення вантажу. Крім того, вищевказані товарно-транспортні накладні виписані на видаткові накладні, де вага товарів для перевезення не відповідає вантажопідйомності автомобіля.

Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Перш за все, необхідно звернути увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

Наявними у матеріалах справи доказами та актом перевірки підтверджується, що позивачем було укладено договори поставки з ТОВ "Техлогістика" та надано до перевірки відповідні документи на підтвердження реальності господарських операцій по таких договорах (т.1 а.с.14-114).

Зокрема, як встановлено судом 29.06.2017 у м. Київ, між позивачем (покупцем) та ТОВ "Техлогістика" (постачальником) укладено Договір постачання №62/17, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується, відповідно до умов Договору, передати у власність Покупця товар, а саме фрезерний верстат із ЧПК СФА.1212.СТ.М.Ш-3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із п.3.2. Договору датою продажу є дата отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною, підписаною сторонами. Доставка товару здійснюється автотранспортом Покупця згідно умов даного Договору (п.3.3 Договору).

Пунктом 4.3 цього Договору визначено, що загальна вартість Договору становить 462 000,00грн.

За приписами п.5.1 цього Договору, на підставі рахунка на оплату Покупець проводить попередню оплату товару, а протягом наступних 10 банківських днів решту суми (т. 1 а.с.35).

Також, 19.07.2017 у м. Київ, між позивачем (покупцем) та ТОВ "Техлогістика" (постачальником) укладено Договір постачання №74/17.

Умовами п.1.1. Договору зазначено, що Постачальник зобов'язується, відповідно до умов Договору, передати у власність замовника товар, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно із п.3.2. Договору датою продажу є дата отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною, підписаною сторонами. Доставка товару здійснюється автотранспортом Покупця згідно умов даного Договору (п.3.3 Договору).

Пунктом 4.3 цього Договору визначено, що загальна вартість Договору становить 2 593 000,00грн.

За приписами п.5.1 цього Договору, на підставі рахунка на оплату Покупець проводить попередню оплату товару, а протягом наступних 10 банківських днів решту суми (т. 1 а.с.39).

На виконання умов зазначеного договору постачання №74/17 від 19.07.2017, ТОВ ТЕХЛОГІСТИКА передано, а ТОВ КЛМЗ прийнято та частково оплачено товарно-матеріальні цінності, зокрема:

- глину вогнетривку;

- глину формувальну бентонітову порошкоподібну активовану П1Т1КА;

- графіт ГЛ-1;

- графітову крихту;

- феромарганець;

- вироби зі сталі б/в;

- вироби з чавуну б/в.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відповідно до укладених договорів постачання між позивачем ТОВ КЛМЗ та ТОВ "Техлогістика" щодо купівлі фрезерного верстата із ЧПК СФА.1212.СТ.М.Ш-3 та вищенаведених товарно-матеріальні цінності, позивачем надані суду видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, які укладені на виконання умов договорів.

Поміж тим, суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявні докази транспортування товарно-матеріальних цінностей із пункту навантаження м. Києва до пункту розвантаження смт. Квасилів, що стверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Транспортування товарів здійснювалося згідно орендованого позивачем автомобіля - вантажного самоскида КАМАЗ ВК5365ВМ, підтвердження чого є укладений Договір оренди автомобіля №010517-А від 01.05.2017 між ТОВ КЛМЗ (орендарем) та ТОВ СОТІК АГРО (орендодавцем)(т. 1 а.с.59).

Поміж тим, 03.04.2017 позивач (замовник) уклав Договір про надання послуг із СПД ОСОБА_6 (виконавець), згідно якого виконавець зобов'язувався організувати доставку автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату(т. 1 а.с.56).

Також отримання придбаних у ТОВ "Техлогістика" товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією Журналу реєстрації в'їзду і виїзду автотранспорту розпочатого 04 січня 2017 року, згідно записів якого, судом встановлено факт завезення на територію ТОВ КЛМЗ придбаних у контрагента ТОВ "Техлогістика" товарно-матеріальних цінностей протягом липня-серпня 2017 року (т. 1 а.с. 192-193).

Суд зазначає, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Техлогістика" є первинними в розумінні Закону України від 16.07.1999 №996-XIV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, містять усі необхідні реквізити.

Досліджені судом документи відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальників до покупця - позивача у справі товарів, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій.

Також такі документи відповідають вимогам Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про дефектність деяких первинних документів, які полягають у зазначенні неповної інформації (відсутності відомостей про наявність довіреності на отримання ТМЦ, документів, що підтверджують відрядження директора ТОВ КЛМЗ ОСОБА_3, даних в графах часу наряді розрахунок зарплати водієві , відрядження водія ОСОБА_4 до м. Києва та ін.), оскільки у даних первинних документах вказані достатні відомості для ідентифікації учасників операції, як це вимагає чинне законодавством, а саме - ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV.

Суд звертає увагу на те, що учасниками спірних операцій були юридичні особи і у всіх видаткових накладних наведено інформацію про таких осіб - вказано найменування, коди, місцезнаходження підприємств-учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагентів на реальне виконання умов укладених договорів поставки слугує й факт здійснення часткових розрахунків за придбану продукцію. Факти часткової оплати не заперечуються відповідачем.

Тому, на переконання суду, акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів бухгалтерського обліку приписам Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, Податкового Кодексу України тощо.

Так, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, при дослідженні питання реальності конкретної господарської операції слід брати до уваги особливості та умови її здійснення, в тому числі і ті, що закріплені у договорі.

Відсутність наказу, що підтверджує відрядження директора ТОВ "КЛМЗ" та відрядження водіїв для отримання ТМЦ в м. Київ, та будь-яких інших документів, враховуючи підтвердженість господарських операцій іншими документами, на думку суду, також не може вважатися самостійною і достатньою ознакою відсутності здійснення господарської операції.

Поміж тим, відповідачем залишено поза увагою той факт, що додатковим підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій по договорах з ТОВ Техлогістика за червень-серпень 2017 року та рух активів також є: відомості про рух документів по надходженню товарів по регістрах, картка рахунку 1521 (оприбуткування фрезерного верстата), картка рахунку 201; акт звіряння взаємних розрахунків ТОВ КЛМЗ з ТОВ ТЕХЛОГІСТИКА за період з 01.06.2017 р. по 03.04.2018 р.; вимога накладна на отримання сировини; акт звіряння взаємних розрахунків ТОВ КЛМЗ з ТОВ СОТІК-АГРО за липень 2017 р.; картка рахунку 631 по ТОВ ТЕХЛОГІСТИКА за період червень-грудень 2017 року; картка рахунку 631 по СПД ОСОБА_6 за серпень 2017 р.; картка рахунку 631 по ТОВ СОТІК-АГРО за період липень-серпень 2017 року (т. 1 а. с. 70-81, 82, 93-98, 237).

Суд також відхиляє твердження відповідача, що вага товарів для перевезення вказана в ТТН, не відповідає вантажопідйомності автомобіля ЗИЛ-ММЗ ВК 0617ВТ, який зазначений в ТТН як засіб перевезення вантажів, оскільки як ствердив представник позивача у судовому засіданні та не спростовано жодним доказом відповідача, ТТН виписувалися на перевезення певної партії ТМЦ, які відправлялися у декілька етапів.

Також, суд зазначає, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлятися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 04.04.2018 справа №810/4751/13-а. Відповідно до ч.5 ст.241 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, без жодних обґрунтованих підстав та доказів відповідач посилається на відсутність контрагента позивача - ТОВ Техлогістика за місцем державної реєстрації, наявність матеріалів кримінального провадження по зазначеному підприємстві з організації злочинної схеми сприяння в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, відсутності основних засобів для здійснення господарської операції і т. д.

Так, суд враховує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які внесені до ЄДР вважаються вірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом в період червня - серпня 2017 року.

Жодних інших доказів (свідчень посадових осіб господарюючих суб'єктів, заключень експертиз щодо підписання первинних документів не уповноваженими особами, тобто підробки документів, тощо) в рамках такої кримінальної справи відповідачем надано не було.

Також суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007.

Зокрема в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, суд дійшов висновку, що твердження сформовані відповідачем у акті перевірки щодо укладення договорів позивачем з ТОВ Техлогістика за червень-серпень 2017 року не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет, та здійснення безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання ТМЦ у ТОВ Техлогістика - не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином, з наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів вбачається, що рух активів все ж таки мав місце. Натомість, твердження Головного управління ДФС у Рівненській області жодним чином не спростовує обставин, які стосуються реальності господарських операцій позивача.

Тому суд вважає безпідставними зазначені вище твердження відповідача, оскільки доказів надходження матеріалів кримінальних проваджень до суду та прийняття судом за результатами їх розгляду будь-якого процесуального рішення на підтвердження фактів умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах службовими особами ТОВ "Техлогістика", відповідачем надано не було.

Що стосується застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно із податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403, то суд також вказує наступне.

За приписами п.123.1ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тоді як пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 цього Кодексу визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу (п.57. ст.57 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403 в частині, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним зобов'язанням - підлягає скасуванню, то сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 254 564,00 грн., визначена на основі основного зобов'язання теж підлягає скасуванню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 №0003871403, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 11 455,38 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 414 від 11.10. 2018 (а. с. 2).

Чатиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо обгрунтування та сплати судових витрат, які пов'язані із розглядом справи на суму 1057,20 грн., то заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод", у цій частині, залишено без розгляду.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 04.05.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" (код ЄДРПОУ 38623245, вул. Богдана Хмельницького, 19, смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, 35350) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 11455 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 березня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.