Рішення

від 28.03.2019 по справі 590/1241/18

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 590/1241/18

Провадження № 2/590/24/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 березня 2019 року Ямпільський районний суд

Сумської області

в складі :головуючого судді - Бондарчук Я.П.

за участю секретаря судового засідання - Кубрак В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТ АВТО (код ЄДРПОУ 41956941, місцезнаходження: провул. Руслана Лужевського, б.14, корп.6, офіс 5, м. Київ, 03039) про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто про визнання договору фінансового лізингу №01093, укладеного 23.08.2018 року між ТОВ Некст Авто та ОСОБА_1 недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 37200 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №01093 від 23.08.2018 року. Позивач вважає укладений договір фінансового лізингу недійсним на підставі ст.18 ЗУ Про захист прав споживача , крім того, відповідач надавав фінансову послугу відповідачу без відповідної ліцензії, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч.1 ст.227 ЦК України. Також позивач зазначав, що договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди та купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки оспорюваний договір не посвідчений нотаріально, він є недійсним на підставі ст.220 ЦК України.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 02.10.2018 року року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання на 15.11.2018 року.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 19.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, відзиву на позовну заяву не надав. Суд, за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п.41) (заява N 3236/03) наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст.ст.223, 280-281 ЦПК України суд ухвалив судове засідання провести у відсутності сторін, в порядку заочного розгляду, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 23.08.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Некст Авто був укладений договір фінансового лізингу №01093, згідно якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.7 Договору було передбачено, що предметом фінансового лізингу є автомобіль Tiggo 3 fl. Договір не був посвідчений нотаріально (а.с.16-30).

На виконання умов даного Договору позивач згідно квитанції №0.0.1116882893.1 від 23.08.2018 року вніс кошти в сумі 14000 грн. на рахунок ТОВ Некст Авто , відповідно до квитанції №0.0.1116868106.1 від 23.08.2019 року позивач вніс на рахунок відповідача відповідно до договору 14000,00 грн; відповідно до квитанції №0.0.1116899493.1 від 23.08.2019 року позивачем на рахунок відповідача внесено 9200,00 грн. на виконання умов вище згаданого договору (а.с.31).

Заявою від 27.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору №01093 від 23.08.2018 року та повернення грошових коштів (а.с.32).

Листом від 14.09.2018 року №29 відповідач повідомив позивачу, що за умовами договору фінансового лізингу №01093 від 23.08.2018 року позивачу підлягають поверненню сплачена ним комісія в розмірі 10888,20 грн. та авансові платежі в сумі 724,80 грн. (а.с.33).

Відповідно до п.1.6 договору фінансового лізінгу №01093 предмет лізінгу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.7.4 ст.7 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.7.5 ст.7 даного договору; комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до п.12.1 Договору №01093 лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.6 та 4.1 та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договор за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з читким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та визначення реквизитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. В такому випадку лізингоодержувач повертає 30% сплаченої комісії за організацію договору.

Відповідно до п.8.2 Договору №01093 фінансового лізінгу передбачено, що на момент укладання данного договору попередній розмір щомісячного лізингового платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 228,09 євро 09 центів, згідно з обмінним куросом евро до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору, що відповідно становить 7561,25 грн. 25 коп. у гривневому еквіваленті на дату укладання цього договору, згідно з обінним курсом євро до української гривні. У видаку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобов'язані підписати новий додаток №1 до даного договору, виходячи з остаточної вартості.

Відповідно до п.4.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів, починаючи з наступного дня з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: - Комісія за організацію договору, авансового платежу, у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу, на умовах, викладених у п.7.4 ст.7 даного договору, з урахуванням умов, викладених у п.1.6 ст.1 даного договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення.

Суд вважає, що в договорі нечітко визначенні лізингові платежі, які мав сплачувати позивач. Крім того в п.9.1 зазначено про те, що викупна вартість, за якою придбаває у власність автомобіль визначається Лізингодавцем. Пунктом 9.3 Договору набуття права власності пов'язується із сплатою Лізингоодержувачем всіх платежів, передбачених цим договором, в повному обсязі та витрат, які зазнав чи міг зазнати Лізнгодавець у зв'язку із переходом права власності щодо предмету Лізингу.

Предмет лізингу взагалі не був переданий позивачу, що є порушенням його прав, як споживача.

Отже, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договорі несправедливих умов.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли заміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимог споживача договір може бути визнано недійсним у цілому (ч.ч. 5, 6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Аналізуючи зміст спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що позивач не отримав інформацію щодо істотних умов договору, які передують укладенню договору, зокрема, відносно предмету лізингу та відносно відповідальності за договором, які є несправедливими для нього, як споживача фінансових послуг, адже лізингодавець відповідно до умов договору може не виконувати свої зобов'язання щодо передачі предмету лізингу та при цьому ніякої матеріальної відповідальності за це не несе, а лізингоодержувачу при розірванні договору фінансового лізингу за умови невиконання своїх зобов'язань лізингодавцем не має права на отримання всієї суми, яку сплатив на користь лізингодавця, і в цьому разі всупереч принципу добросовісності договору наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією ВСУ в постановах № 6-3020цс15 від 11.05.2016 року, № 6-65цс16 від 11.05.2016 року та 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Судом встановлено, що укладений спірний договір у порушення вимог чинного законодавства не був нотаріально посвідчений, внаслідок чого він є нікчемним, отож суд не повинен визнавати його недійсним, бо він є таким вже в силу закону.

Окрім того, згідно пункту 5 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , послуга фінансового лізингу є фінансовою послугою.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суду не надано ліцензії відповідачем, наданої йому для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства. Так як цей правочин є нікчемним, він не підлягає визнанню недійсним з інших підстав.

За приписами ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Так як на виконання умов договору лізингу, який є нікчемним, в силу наведених вище правових норм, позивачем, згідно із квитанціями №0.0.1116882893.1 від 23.08.2018 року, №0.0.1116868106.1 від 23.08.2019 року, №0.0.1116899493.1 від 23.08.2019 року було сплачено кошти в сумі 37200,00 грн. на рахунок відповідача, то ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відносини з приводу укладення та виконання лізингових договорів регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", норми якого не передбачають настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при пред'явленні даного позову звільнений від сплати судового збору із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., у зв'язку із тим, що задоволена позовна вимога про застосування наслідків нікчемного правочину.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТ АВТО (код ЄДРПОУ 41956941, місцезнаходження: провул. Руслана Лужевського, б.14, корп.6, офіс 5, м. Київ, 03039) про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТ АВТО (код ЄДРПОУ 41956941, місцезнаходження: провул. Руслана Лужевського, б.14, корп.6, офіс 5, м. Київ, 03039) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) грошові кошти в розмірі 37200,00 грн., сплачені ОСОБА_1 на виконання договору фінансового лізингу №01093, укладеного 23.08.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТ АВТО (код ЄДРПОУ 41956941, місцезнаходження: провул. Руслана Лужевського, б.14, корп.6, офіс 5, м. Київ, 03039) на користь Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01602, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ): 26255795, судовий збір в розмірі 704,80 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 28.03.2019 року.

Суддя Я.П. Бондарчук