Постанова

від 20.03.2019 по справі 1640/2608/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 р.Справа № 1640/2608/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.10.18 року по справі № 1640/2608/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа Полтавська обласна рада

про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Полтавська обласна рада про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" (с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37700, код ЄДРПОУ 31707344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частини відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції частково дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ "ТЦЗ" зареєстроване як юридична особа 29.04.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії якого наявна у матеріалах справи /а.с. 9-10/.

Державною службою геології та надр України на підставі наказу від 12.03.2015 №47 видано ТОВ "ТЦЗ" спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 6053, мета користування надрами: видобування суглинків, придатних для виробництва цегли керамічної цегли, назва родовища: Плехівське родовище /а.с. 14/.

23.11.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вх. №19-17383/0/1-17 від 26.12.2017), про надання погодження гірничого відводу на Плехівське родовище суглинків в Оржицькому районі Полтавської області /а.с. 40/.

За результатами розгляду вказаного звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надіслано позивачу лист від 24.01.2018 №561/0/26-18, яким останнього повідомлено, що порушене у зверненні питання не відноситься до повноважень Головного управління /а.с. 41-42/.

Не погодившись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не вирішення питання про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоди з рішенням про надання гірничого відводу згідно заяви від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 та зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду. Позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоду з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи із змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративних судів, останній не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004 року, «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи и державної влади.

Зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоду з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" від 26.12.2017 року № 19-17383/0/1-17 про надання згоди з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" згоду з рішенням про надання гірничого відводу на території Плехівського родовища суглинків Оржицького району Полтавської області є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦЗ" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року по справі № 1640/2608/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 29.03.2019 року