Рішення

від 29.03.2019 по справі 916/257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/257/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" (65117, м. Одеса, вул. Затонського, буд. 7)

до відповідача 2: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

про стягнення 72 236,13 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

06.02.2019р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" та ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.10.2017р. в розмірі 72 236,13 грн (48909,95 грн. - заборгованість за кредитом; 7 739 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 8 000 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 7 587,18 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов кредитного договору, укладеного ТОВ "Фасад Інжиніринг" з АТ КБ "Приватбанк" шляхом підписання 27.10.2017р. заяви про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг", в частині повернення кредитних коштів, відсотків та комісії.

Заявляючи вимоги до ОСОБА_1, позивач зазначив про укладання 27.10.2017р. між ним та відповідачем 2 договору поруки №POR1509109546143, предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору від 27.10.2017р.

Ухвалою суду від 11.02.2019р. відкрито провадження у справі № 916/257/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "13" березня 2019 р. о 11:00.

Приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання 13.03.2019р. представників сторін, а також необхідність додаткового дослідження доказів, судом оголошено перерву до 29.03.2019р. об 11:20, про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача у судові засідання не з'явився, просив розглянути справу без виклику сторін (а.с.41). Враховуючи, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України дана справа віднесена до малозначних справ, суд вважає за можливе в порядку ст. 252 Господарського процесуального кодексу України здійснити розгляд справи за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44-48), у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

Відповідач 2, ОСОБА_2, про час та місце судових засідань повідомлявся також належним чином шляхом надсилання ухвал суду на визначену позивачем у позовній заяві адресу, у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Приймаючи до уваги, що ухвала про відкриття провадження у справі відповідачем 2 була отримана, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.49), а надіслані відповідачу 1 ухвали були повернуті до суду з відміткою поштової установи „за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.55-62), а також визнання судом явки сторін необов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (а.с.21-22).

Зі змісту вказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач-1 приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua , прийняв на себе зобов'язання, зазначені в цих умовах та уклав кредитний договір.

Крім того, зміст укладеного договору дає підстави вважати останній договором приєднання. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За таких обставин, укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 27.10.2017р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.3.2.8.1. зазначених Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання послуги „КУБ" (далі заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі „Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

У відповідності до п.п. 3.2.8.2 Умов розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн.

31.10.2017р. на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти у розмірі 200 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника (а.с.30).

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п.п.3.2.8.3.1.3 Умов).

У відповідності до п.п.3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3. Умов клієнт зобов'язався оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2, а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.5.5. Умов клієнт зобов'язався сплатити банку проценти згідно з п.п.3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах, а саме: 2% в місяць від початкового розміру кредиту. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

Підпунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

За умовами п.3.2.8.9.3 Умов сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов). Пунктом 1.3. заяви встановлено строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 28.01.2019 року (а.с.29 з оборотом) за кредитом у сумі 48909,95 грн., заборгованості за процентами у сумі 7739 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 8000 грн., вважає його вірним та обґрунтованим.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач 1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" станом на 28.01.2019 року рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 48909,95 грн., погашення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 7739 грн. та з погашення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 8000 грн.

Як встановлено судом, 27.10.2017р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (нова назва АТ КБ "Приватбанк") (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №POR1509109546143 (надалі - договір поруки) (а.с.36-37), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Фасад Інжиніринг" (боржник) за угодами приєднання до: 1.1.1 розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4,0% від суми кредиту щомісяця, а також кредиту у розмірі, що вказаний у Угоді 1.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору. Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою 1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2019р. позивачем на адресу відповідачів було направлено повідомлення за №30.1.0.0/2 ІGLODKUB03QT5 (а.с.38) про наявність заборгованості на необхідність відповідного погашення.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла станом на 26.10.2018 року перед позивачем за відповідно ходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" щодо солідарного стягнення з відповідачів 48909,95 грн. заборгованості за кредитом, 7 739 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 000 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.8.10.1 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Так, з посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачам до сплати пені у розмірі 7 587,18 грн, у зв'язку з порушенням з боку відповідачів грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 7 587,18 грн. нарахованої по 28.01.2019р. з урахуванням положень п. 3.2.8.10.3 Умов, вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.10.2017р. у сумі 48909,95 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, у сумі 7 739 грн, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 8 000 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 7 587,18 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" (65117, м. Одеса, вул. Затонського, буд. 7, код ЄДРПОУ 38110771) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.10.2017р. в розмірі 48 909 /сорок вісім тисяч дев'ятсот дев'ять/ грн 95 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, в розмірі 7 739 /сім тисяч сімсот тридцять дев'ять/ грн, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 8 000 /вісім тисяч/ грн, пеню у сумі 7 587 /сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім/ грн 18 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Інжиніринг" (65117, м. Одеса, вул. Затонського, буд. 7, код ЄДРПОУ 38110771) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 960 /дев'ятсот шістдесят/ грн 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 960 /дев'ятсот шістдесят/ грн 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 березня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська