Рішення

від 25.03.2019 по справі 285/1616/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 285/1616/18

провадження у справі № 2/0285/165/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.;

сторони по справі: позивач - ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3, представник - ОСОБА_4,

розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

07.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та після уточнення позовних вимог, просила, у силу ст. 391 ЦК України та 103 ЗК України, постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути створені перешкоди у вигляді сміття, залишеного ним на її земельній ділянці, що розташована по вул. Чернишевського, 8 в м. Новоград-Волинський, шляхом зібрання та вивезення на інше місце, яке б відповідало нормам закону та принципу добросусідства. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та понесені судові витрати (а.с.2-3,65).

14.05.2018 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, постановлено розгляд справи по суті проводити у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату проведення першого судового засідання (а.с.12).

21.08.2018 року в адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Вказував на те, що дійсно він використовував земельну ділянку біля будинку відповідача, яку особисто прибрав після збору урожаю у 2015 році. Хто засмітив дану земельну ділянку будівельним сміттям йому невідомо. Зазначає, що представник відповідача вже тривалий час шукає будь-які можливості вступити з ним та його родиною у конфлікти. Остаточно відносини між ними зіпсувалися після того, коли було скасовано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказував на те, що моральної шкоди відповідачу не завдавав (а.с.30-36).

22.10.2018 року до суду надійшло заперечення на відзив на позовну заяву (а.с.52).

14.11.2018 року в адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (а.с.65-73).

18.12.2018 року у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, які просив задовольнити. Пояснив, що відповідач, засмітив земельну ділянку, яка належить його дочці, позивачу у справі, по вул. Чернишевського, 8 в м. Новоград-Волинський Житомирської області, сміттям після збору урожаю та будівельним сміттям із зломів шиферу та частин шин. Вказував на те, що ці обставини були встановлені під час розгляду справи про притягнення відповідача до відповідальності з цього приводу.

Відповідач у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, пояснив, що після збору урожаю у 2015 році на спірній земельній ділянці він її особисто прибрав, при цьому йому невідомо хто засмітив її будівельним сміттям. Вже тривалий час має конфлікт із представником позивача з цього приводу.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 є сусідом позивача та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що представник позивача ОСОБА_2 звертався у 2015 році до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області щодо засмічення земельної ділянки біля будинку позивача (а.с.4).

27.09.2016 року мало місце винесення Адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Новоград-Волинської міської ради Житомирської області постанови у справі про адміністративне правопорушення № 201, відповідно до якої відповідача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Згідно постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2017 року у справі № 285/3600/16-а скасовано постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Новоград-Волинської міської ради № 210 від 27.09.2016 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП (а.с.5-6).

На підтвердження права власності на спірну земельну ділянку представником позивача надав копію Державного акта на право власності на земельну ділянку, при цьому його оригіналу для звірки даної копії не подав.

Із змісту наданої копії Державного акту на право власності на земельну ділянку слідує, що Новоград-Волинська міська рада Житомирської області передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0519 га, місце знаходження: вул. Чернишевського № 8 в м. Новоград-Волинський; цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 1811000000:00:014:0141.

Разом з тим, встановлено, що згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2014 року у справі № 285/3209/14-ц, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: вул. Чернишевського, 8 у м. Новоград-Волинський Житомирської області.

Із ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 17.04.2018 року у справі № 285/3209/14-ц слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2014 року.

25.06.2018 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, а затим в ухвалі від 26.11.2018 року у справі № 285/3209/14-ц постановив: касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17.04.2018 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Відтак, станом на день розгляду справи по суті рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2014 року у справі № 285/3209/14-ц , яким визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: вул. Чернишевського, 8 у м. Новоград-Волинський Житомирської області, не скасоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1 ст. 76 ЦК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Зі змісту ст. 391 ЦК України сліду, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням того, що рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2014 року у справі № 285/3209/14-ц, яким визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1, площею 0,0519 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: вул. Чернишевського, 8 у м. Новоград-Волинський Житомирської області, не скасоване, суд приходить до висновку, що, у розумінні ст. 391 ЦК України та 103 ЗК України, права власності позивача не порушені.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд не вдається до детальної відповіді на кожен аргумент позивача, оскільки тільки власник земельної ділянки, у розумінні ст. 391 ЦК України та 103 ЗК України, має право звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у її користуванні (володінні) та відновленні свого порушеного права власності.

Суд звертає увагу позивача на ту обставину, що для розв'язання даного спору їй необхідно вирішити питання оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки державний акт на спірну земельну ділянку визнаний недійсним, і тоді скористатися способом захисту свого порушеного права власності, передбаченого ст. 391 ЦК України та 103 ЗК України.

Оскільки судом не встановлено порушення права власності позивача, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім'я) сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: 11701, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1;

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: 11701, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Чернишевського, 6, РНОКПП - НОМЕР_2.

Дата складення повного судового рішення - 29.03.2019 року.

Головуюча - суддя: А.В.Михайловська