Постанова

від 28.03.2019 по справі 815/2629/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/2629/15

адміністративне провадження №К/9901/38464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року (головуючий суддя Єфіменко К.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Романішин В.Л.) у справі №815/2629/15 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Бульвар до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Бульвар (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до департаменту Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації об'єкта житлової нерухомості - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

- скасувати рішення відповідача за №14128353 від 01 липня 2014 року;

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 13 листопада 2014 року НОМЕР_1.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що всупереч заборонам, встановленим відповідними ухвалами судів про забезпечення позову, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на самочинно збудовану будівлю. Наголошено на тому, що у період здійснення відповідних реєстраційних дій будівля не була добудована, що підтверджено актами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17 червня 2014 року та актами від 24 червня 2014 року, складеними позивачем з фотофіксацією подій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Держаного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської О.А. від 01 липня 2014 року №14128353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 Серія НОМЕР_4 від 13 листопада 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 21 травня 2014 року ОСББ Бульвар звернулось до Приморського суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14 частково задоволено вимоги, викладені у відповідній заяві, а саме: накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, заборонивши продавати її відчужувати, передавати в оренду під заставу. Накладено заборону ОСОБА_3, ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: м.Одеса, Чорноморська буд.1. Накладено заборону ОСОБА_3, ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам на оформлення дозвільної документації на будівництво об'єктів на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

11 червня 2014 року державним виконавцем Першого Приморського Відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 складено акти про виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову від 02 липня 2014 року у справі №522/11279/14-ц частково задоволено вимоги, викладені у відповідній заяві, а саме: накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:29:005:0030; зобов'язано ОСОБА_1 припинити будівництво на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2

ОСББ Бульвар зверталось зі скаргою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за наслідками якою останньою проведено перевірку. За результатами перевірки складено акт від 17 червня 2014 року, відповідно до якого встановлено порушення та відхилення забудовником від фактично затверджених у будівельному паспорті вимог.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за результатами виявлених порушень, скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062133371060 від 03 грудня 2013 року з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1, що підтверджується відповіддю від 29 липня 2014 року №01/11-3962.

19 червня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцію України зареєстровано декларація №ІV 142141700601 про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: за адресою: АДРЕСА_1.

26 червня 2014 року ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції була подана заява про реєстрацію права та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

01 липня 2014 року на підставі вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації Держаним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменською О.А. було прийнято рішення №14128353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок індексний НОМЕР_6 Серія НОМЕР_5 від 01 липня 2014 року.

28 жовтня 2014 року Департаментом ДАБІ в Одеській області була зареєстрована декларація про готовність об'єкту - житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська 1 до експлуатації за №ОД142143010536.

12 листопада 2014 року ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції була подана заява про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська, 1.

13 листопада 2014 року на підставі вказаної декларації про готовність об'єкта до експлуатації Держаним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Зайцем К.В. було прийнято рішення №17170137 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок індексний НОМЕР_3 від 13.11.2014 року.

Вважаючи протиправною реєстрацію права власності та видачу відповідного свідоцтва ОСОБА_1 у період дії відповідних судових рішень, ОСББ Бульвар звернулось до суду із позовом.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що з 11 червня 2014 року (складання державним виконавцем актів про виконання ухвали Приморського районного суду від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14) була реалізована судова заборона на вчинення будь-яких дій, в тому числі здійснення реєстрації приватної власності на нерухоме майно на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому суд вказав на те, що в подальшому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2014 року у справі №522/9032/14-ц визнано недійсним договір від 26 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію переходу права власності на вказану земельну ділянку до ОСОБА_1 Разом з тим, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій державного реєстратора щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, оскільки відповідні судові рішення на час їх вчинення до відповідача не надходили та заявником під час подання заяв про держану реєстрацію не подавались.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та додатково вказав на те, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято. Суд вказав, що такий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року (реєстраційний номер в ЄДРСР №56676686).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судами розглянуто справу за позовом особи, чиї права не були порушені, що було встановлено судом апеляційної інстанції в межах цивільної справи. Крім того, наголошено на пропуску позивачем строків звернення до суду з позовом, встановленим статтею 99 КАС України. Суд першої інстанції розглянув справу без належного сповіщення ОСОБА_1 про її розгляд. При цьому повернення повісток з відміткою за закінченням терміну зберігання не може бути підтвердженням належного сповіщення скаржника про відповідний розгляд справи. Зауважено, що суди без посилань на відповідні норми права висловили власну думку, що наявність арешту земельної ділянки забороняє і здійснення реєстрації права власності щодо будинку, який на ній розташовується. Суди залишили поза увагою те, що заборони на введення будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на нього не було, а заборона на оформлення дозвільної документації не є тотожною забороні реєстрації вже отриманої дозвільної документації. Скаржник також вказує на те, що питання скасування її майнових прав (в даному випадку, свідоцтва про право власності) має вирішуватись судами загальної юрисдикції.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

06 березня 2019 року заявником касаційної скарги подано заяву про скасування рішень судів попередніх інстанції та закриття провадження у справі № 815/2629/15. Вказана заява мотивована тим, що судова практика свідчить про те, що спори, що виникають з приводу реєстраційних дій відносно нерухомого майна, у тому числі і щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, мають розглядатись судами в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, суди, вирішуючи даний спір, виходили з того, що він є публічно-правовим, проте не врахували такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ОСББ Бульвар звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення щодо реєстрації об'єкта житлової нерухомості - житлового будинку та свідоцтва про право власності на такий будинок, оскільки реєстрація права власності за третьою особою - ОСОБА_1, відбулась за наявності судової заборони на вчинення будь-яких дій, в тому числі здійснення реєстрації приватної власності на нерухоме майно на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються речового права на спірне нерухоме майно, яке на думку позивача, набуто третьою особою у неналежний спосіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичною особою права власності на спірне майно і може впливати на майнові права та інтереси цієї особи, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, заявлений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підтвердження цієї позиції колегія суддів вказує на те, що ОСББ Бульвар звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з цивільним позовом (справа №522/9032/14-ц) до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Буракова О.І. про визнання договору недійсним, скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та державну реєстрацію праву власності на земельну ділянку.

Вказаний позов обґрунтовано тим, що ТОВ Бульвар було передано на баланс ОСББ Бульвар багатоквартирний житловий будинок, до прибудинкової території якого, на думку позивача, відноситься земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1. Оскаржуваним договором купівлі-продажу порушується охоронюваний законом інтерес ОСББ Бульвар , тобто прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, оскаржуючи реєстраційні дії державного реєстратора у цій адміністративній справі, позивач має на меті захист свого речового права на об'єкт реєстраційних дій (земельну ділянку площею 0,030 га за адресою: АДРЕСА_1), державну реєстрацію права власності на будівлю на якій позивач вважає проведеною з порушенням, що свідчить про належність цього спору до цивільної юрисдикції.

За правилами пункту першого частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами пункту десятого частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Зважаючи на наведене й враховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із захистом цивільних прав позивача у користуванні належним йому нерухомим майном.

Слід зауважити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №826/14180/17.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №815/2629/15 та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №815/2629/15 скасувати.

Провадження у справі № 815/2629/15 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду