Постанова

від 28.03.2019 по справі 484/4954/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.03.19

22-ц/812/527/19

Справа № 484/4954/18 Головуючий суду першої інстанції Маржина Т.В.

Провадження № 22-ц/812/527/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2019 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, під головуванням судді Маржиної Т.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 15 січня 2019 року, за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) про стягнення суми.

Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року є власником земельної ділянки площею 4,84 га, яка знаходиться в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Відповідач користувався цією земельною ділянкою на підставі договору оренди, який було укладено 01 листопада 2005 року строком на 50 років її батьком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 лютого 2018 року договір оренди було розірвано з підстав систематичної невиплату орендної плати.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 листопада 2017 року було задоволено її позов до ТОВ Агрофірма Корнацьких про стягнення орендної плати за 2015-2016 роки, яке було виконано в примусовому порядку 13 грудня 2017 року. Орендну плату за 2017 рік на день подачі позову відповідачем не сплачено.

Відповідно до умов договору оренди у випадку несвоєчасної сплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, ОСОБА_3 зазначала, що у зв'язку з тим, що рішення суду про розірвання договору оренди землі набрало законної сили лише в серпні 2018 року, отже відповідач використав належну їй земельну ділянку в цьому сільськогосподарському році, а тому на її користь з відповідача також підлягає стягненню орендна плата за 2018 рік.

З огляду на ці обставини ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача пеню за весь період прострочення виплати орендної плати у розмірі 15 556 грн. 38 коп., а також орендну плату за 2017-2018 роки в сумі 8 019 грн., а всього 23 575 грн. 38 коп.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст. 279 ЦПК України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи.

30 листопада 2018 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування позовної давності, мотивована тим, що позовна заява подана у листопаді 2018 року, а тому перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за прострочення виплати орендної плати за період 2015-2017 років скінчився.

З такою заявою ОСОБА_3 не погодилася, оскільки оренду плату за 2015-2016 роки вона отримала лише 13 грудня 2017 року, а за 2017-2018 роки не отримала взагалі, що свідчить про те, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з дати виплати орендної плати.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2019 року позов ОСОБА_3 до ТОВ Агрофірма Корнацьких про стягнення суми, задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за 2015-2017 роки в сумі 15 556 грн. 38 коп., невиплачену орендну плату за 2017-2018 роки в сумі 8 019 грн., а також на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 704 грн. 80 коп.

Вирішуючи спір суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача з дати сплати орендної плати за 2015-2016 роки за судовим рішенням, тобто з 13 грудня 2017 року.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ТОВ Агрофірма Корнацьких звернулося з апеляційною скаргою, де, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача не підлягали задоволенню у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду з вказаним позовом. Відповідач вважав, що обрахування позовної давності необхідно визначити з 3 грудня 2015 року, коли за рішенням суду до позивача перейшло право власності на земельну ділянку у порядку спадкування після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Агрофірма Корнацьких з 2005 року.

Отже, позивач просила стягнути пеню за прострочення виплати орендної плати починаючи з 2015 року, позовна заява подана у листопаді 2018 року, тобто позовна давність про стягнення пені за прострочення виплати орендної плати за період 2015- 2017 роки сплинула.

Позивач ОСОБА_3 правом надати відзив на апеляційну скаргу у порядку визначеному ст. 360 ЦПК України не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом 01 листопада 2005 року між батьком позивача - ОСОБА_4 та відповідачем був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 50 років.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 грудня 2015 року за ОСОБА_3 визнано право власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв'язку з несвоєчасною виплатою орендної плати, з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь ОСОБА_3 рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області суду від 06 листопада 2017 року було стягнуто орендну плату за 2015-2016 роки у сумі 6 017 грн. 84 коп., які були виплачені позивачу 13 грудня 2017 року.

Отже, судом першої інстанції було зроблено висновки про те, що ТОВ Агрофірма Корнацьких не виконує покладені на нього договором оренди зобов'язання щодо своєчасної виплати орендної плати у зв'язку з чим підлягає сплаті пеня за порушення зобов'язань за цим договором та початок перебігу позовної давності за цими правовідносинами розпочався з дати виплати боргу по орендній платі, а саме з 13 грудня 2017 року.

Між тим такі висновки суду, на переконання колегії суддів, не ґрунтуються на нормах матеріального права та районний суд дійшов до них з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Умовами договору оренди землі сторони визначили, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси. Щомісячний розмір орендної сплати складає (з урахуванням податкового податку, який сплачується відповідно до вимог законодавства) фіксовану грошову суму у розмірі 840 грн. (п. 9 Договору).

Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

За положеннями п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Отже договором передбачено строк виконання зобов'язання щодо виплати орендної плати, а саме 20 грудня того року, за яким здійснюється розрахунок, а відтак строк виплати орендної плати за 2015 рік, визначено до 20 грудня 2015 року, за 2016 рік відповідно до 20 грудня 2016 року та за 2017 рік - до 20 грудня 2017 року.

Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені), яка встановлюється в один рік.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, а отже можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки у договорі оренди землі сторонами визначено строк виконання зобов'язання, то перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином право позивача на отримання пені за порушення зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати, тобто перебіг позовної давності розпочався у 2015 році з 21 грудня 2015 року, за 2016 рік відповідно з 21 грудня 2016 року та за 2017 рік - з 21 грудня 2017 року.

При зверненні до суду 31 жовтня 2018 року з вказаним позовом позивач зазначала, що оскільки орендна плата за 2015-2016 роки виплачена відповідачем тільки 13 грудня 2017 року, а за 2017 року взагалі не виплачена, то вважає, що позовна давність не сплинула.

Проте, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як вбачається з матеріалів справи судовим рішення від 03 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 15 грудня 2015 року позивач стала власником орендованої земельної ділянки, а отже була обізнана з договором оренди та мала право на отримання орендної плати до 20 грудня 2015 року, а у разі її невиплати з 21 грудня 2015 року на отримання пені та саме з цієї дати починається перебіг річного строку позовної давності на виплату пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором, який закінчується 21 грудня 2016 року. Водночас з цієї дати починається перебіг річного строку для стягнення пені за прострочене зобов'язання по виплаті орендної плати за 2016 рік та закінчується відповідно 21 грудня 2017 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, та з яким погодився районний суд за час прострочення орендної плати розмір пені становить 15 556 грн. 38 коп., а саме:

- орендна плата за 2015 рік - 3 341 грн. 54 коп. (750 днів) х 0,3% = 7 515 грн.;

- орендна плата за 2016 рік - 4 009 грн. 50 коп. (365 днів) х 0,3% = 4 387 грн. 30 коп.;

- орендна плата за 2017 рік - 4 009 коп. 50 коп. (з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2018 року) х 0,3% = 3 654 грн. 08 коп.

Між тим з огляду на приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за 2015-2016 роки не можуть бути задоволені з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

В частині стягнення пені за несвоєчасну виплату орендної плати за 2017 рік, то в цій частині колегія суддів погоджується з рішенням районного суду, що позовна давність до цих правовідносин не застосовується, оскільки до 20 грудня 2017 року орендна плата не була виплачена, а позивач звернулася до суду 30 жовтня 2018 року, тобто в межах річного строку. Розмір суми пені за цей період відповідачем не оспорюється.

Таким чином рішення районного суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог.

Доводи апеляційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань щодо заперечень в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за 2017-2018 роки, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу між сторонами судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Так ОСОБА_3 просила суд стягнути на її користь кошти в загальному розмірі 23 575 грн. 38 коп., а її вимоги задоволені у розмірі 11 673 грн. 08 коп., тобто на 49,51% від заявлених вимог, то з урахуванням сплаченого нею при подачі позову судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., на користь останньої з відповідача підлягає стягненню 348 грн. 95 коп. Також ТОВ Агрофірма Корнацьких за подачу апеляційної скарги, яка задоволена частково, сплачено 1 057 грн. 20 коп. судового збору, а тому з ОСОБА_3 на користь ТОВ Агрофірма Корнацьких підлягає стягненню судовий збір у розмірі 533 грн. 78 коп. Однак шляхом перезаліку витрат судового збору, що підлягають стягненню, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 184 грн. 83 коп. ( 533.78 - 348.95) судових витрат.

Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2019 року в частині стягнення пені та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких місцезнаходження якого Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Секретарка, вул. Леніна, 35-а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340, на користь ОСОБА_3, місце проживання якої АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, пеню за порушення строків виплати орендної плати, визначених договором оренди землі від 01 листопада 2005 року, за 2017 рік у розмірі 3 654 ( три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких 184 грн. 83 коп. судових витрат.

В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 29 березня 2019 року.