Рішення

від 22.03.2019 по справі 386/918/18

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/918/18

Провадження № 2/386/41/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 10 вересня 2018 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2013 року померла його тітка ОСОБА_3 (рідна сестра його батька ОСОБА_4), після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки №91, площею 2 га., яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Заповіт ОСОБА_3 на склала, спадкоємців з першої по четверту чергу не має, а позивач являється єдиним спадкоємцем п'ятої черги. Позивач вказує, що він вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але після подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу та роз'яснено право звернутися до суду з відповідним позовом. Позивач зазначає, що право власності на земельну ділянку підтверджується Розпорядженням Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17.04.2012 за №170-р та Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яку замовляла ОСОБА_3, але у зв'язку зі смертю не встигла до кінця реалізувати своє право. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.ст. 328, 386, 392, 1223, 1268, 1273, 1297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої до суду 19.11.2018, позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку №91, площею 2 га., яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що залишилась після смерті ОСОБА_3, яка померла 12.08.2013.

Ухвалою суду від 11.09.2018 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

27 грудня 2018 року у справі проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати в його відсутність, не заперечує проти позову.

Враховуючи норми ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 серпня 2013 року в с. Троянка Голованівського району Кіровоградської області померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії І-ОЛ №175696, виданого 13.08.2013 виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 10).

Згідно копії рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 13.10.2014, яке надрало законної сили 23.10.2014, позивач є племінником ОСОБА_3 (а.с. 17).

Як вбачається з копії Державного акту на право постійного користування землею, серії КР №0015, виданого 30.03.2001 ОСОБА_2 сільською радою Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 належало право постійного користування земельною ділянкою площею 2 га. для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 18).

За життя ОСОБА_3 звернулась до Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, у зв'язку з чим, Розпорядженням від 17.04.2012 №170-р голови адміністрації ОСОБА_5, ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2 га., в тому числі по угіддях - 2 га., що віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, в межах раніше наданої в постійне користування земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства за №91 на території ОСОБА_2 сільської ради (а.с. 16).

Згідно наданої позивачем копії з технічної документації, ОСОБА_3 14.02.2013 звернулась до Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" із заявою про розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 19-28).

За заявою ОСОБА_3 Кіровоградською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" виготовлено технічну документацію, яка розглянута відділом Держземагенства у Голованівському районі Кіровоградської області, про що 17.04.2013 зроблено висновок про можливість надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області при умові додержання наявних обмежень її використання, а саме: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержання природоохоронних умов та екологічної безпеки землекористування; додержання встановлених меж земельної ділянки (а.с. 22).

15 березня 2013 року між ОСОБА_3, техніком-землевпорядником Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" ОСОБА_6, власниками суміжних земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та головою ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_10 складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки та акт про здачу межових знаків на зберігання (а.с. 23-24).

17 квітня 2013 року відділом Держземагенства у Голованівському районі Кіровоградської області здійснено висновок про склад, повноту і якість технічної документації та про внесення змін в земельно-облікові документи.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3521487700:02:000:0083, відомості про яку внесено до реєстру на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Кіровоградської регіональної філії ДП "ЦДЗК" від 14.02.2013, право власності на зазначену земельну ділянку не зареєстровано (а.с. 69-73).

Згідно копії постанови приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_11 від 12.02.2016, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документ (а.с. 31).

Відповідно довідки приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_11 від 19.09.2018 №389/01-16, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №53351210 від 19.09.2018 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №53351222 від 19.09.2018, після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу за заявою позивача, інших спадкоємців немає, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 42-44).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

За частиною першою ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час оформлення ОСОБА_3 технічної документації і до її смерті) (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно норм частин 1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частин 1, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з положеннями, наведеними у ч. 1 ст. 4-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на час оформлення ОСОБА_3 технічної документації і до її смерті), рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень було визначено ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на час оформлення ОСОБА_3 технічної документації і до її смерті), частиною першою якої встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України зазначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Нормами статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за життя 30.03.2001 отримала право на постійне користування земельною ділянкою, площею 2 га. для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, після чого, скориставшись правом на безоплатну передачу їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, звернулась до Голованівської райдержадміністрації із заявою, яка була задоволена.

Однак, після отримання розпорядження Голованівської райдержадміністрації, після виготовлення відповідної технічної документації, ОСОБА_3 не звернулась до відповідного органу в порядку ст. 123 ЗК України, звідси - такий орган не приймав рішення на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 за її життя зареєстровано не було, а тому на момент смерті вона не мала права власності на земельну ділянку, площею 2 га. для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, а лише мала право на постійне користування такою земельною ділянкою.

У зв'язку з наведеним, у позивача відсутнє право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у вигляді права власності на земельну ділянку, площею 2 га. для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. слід покласти на останнього. Відповідач не заявляв про стягнення судових витрат з позивача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. сплачені позивачем покласти на останнього.

Місце проживання позивача ОСОБА_1: с. Журавлинка Голованівського району Кіровоградської області, вул. Садова, 36, поштовий індекс 26531; РНОКПП НОМЕР_1.

Місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 сільської ради Голованівського району Кіровоградської області: с. Троянка Голованівського району Кіровоградської області, вул. Центральна, 25, поштовий індекс 26530; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00433532.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 29 березня 2019 року.

Суддя Гарбуз О. С.