Ухвала

від 22.03.2019 по справі 752/5247/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5247/19

Провадження №: 6/752/525/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 року року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в:

у березні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання останнім своїх зобов'язань за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2/359/1719/2016 від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 61 000,00 грн., обґрунтоване ухиленням ОСОБА_2 від виконання останнього, а також безрезультатністю вжитих заходів виконавчого провадження.

Приватний виконавець для розгляду подання не з'явився.

Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що вказане подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С.О. перебуває виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2/359/1719/2016 від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 61 000,00 грн.

29.11.2018 року приватним виконавцем на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57817265, котрою боржника було зобов'язано подати приватному виконавцю декларацію про доходи та майно.

Дана постанова була направлена сторонам до відома.

Відповідно до реєстру поштових відправлень постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику на адресу, зазначену у виконавчому документу, а саме: АДРЕСА_1, однак, остання повернулась не врученою за закінченням строку зберігання.

29.11.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Записи внесено до Єдиного реєстру обтяження рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику на праві власності нерухоме майно не належить.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України боржник пенсію не отримує, не працює, відкритих рахунків в банківських установах не має.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві та Київської області боржнику на праві власності автотранспортні засоби не належать.

Згідно відповіді Держпродспоживслужби за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми не зареєстровані.

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше) акцій приватних акціонерних товариств та (5 відсотків і більше) публічних акціонерних товариств, відсутній.

03.12.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження, до відома, та до банківських установ, до виконання.

Згідно відповідей з банківських установ боржника кошти на рахунках відсутні.

03.12.2018 року, 04.12.2018 року, 04.01.2018 року, 15.01.2019 року на адресу боржника, АДРЕСА_1, направлено виклик приватного виконавця, яким зобов'язано останнього з'явитись до виконавця та надати пояснення, щодо не виконання рішення суду, однак, згідно відмітки на почтовому конверті боржнику лист вручено не було у зв'язку з закінченням строку зберігання.

04.12.2018 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, але провести виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт.

31.01.2019 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1. Двері квартири відчинила ОСОБА_4 та повідомила, що боржник в квартирі не проживає. Місце знаходження боржника їй не відоме.

Згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської Ради Київське міське бюро технічної інвентаризації квартира за адресою: АДРЕСА_1, боржнику на праві власності не належить.

Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві боржник за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстрований.

Перевіркою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_2 є засновником ПП Поліметалсервіс , код ЄДРПОУ 42317703, та ТОВ АРМА ЛТД код ЄДРПОУ 42331670.

15.02.2019 року на адресу боржника: АДРЕСА_2, направлено виклик приватного виконавця, яким зобов'язано останнього з'явитись до виконавця.

05.03.2019 року на адресу приватного виконавця надійшло пояснення боржника ОСОБА_2, що є підтвердженням, що боржник обізнаний щодо рішення суду, але умисно його не виконує.

Згідно відповіді Державної міграційної служби України боржник ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.08.2017.

Станом на момент написання подання боржником рішення суду, борг не сплачено, декларація про доходи та майно боржника фізичної особи боржником не надано.

Боржник проігнорував законні вимоги приватного виконавця, жодної інформації про майно, на яке можливо звернути стягнення відповідно до вимог Закону для виконання виконавчого документа та пояснень про причини невиконання рішення суду боржник, не надав.

Матеріали виконавчого провадження містять достатні докази обізнаності боржника, щодо відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України

У своєму Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної силі утверджує авторитет держави як правової.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Іммобільяре Саффі проти Італії наголошував, що право на звернення до суду, гарантовані статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними і нести шкоду стороні у провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 1-4 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну прикордонну службу України на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Отже, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України Про виконавче провадження та ст. 441 ЦПК України. Враховуючи наведені норми, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З матеріалів справи вбачається факт умисного ухилення боржником ОСОБА_2 від виконання власних боргових зобов'язань у виконавчому провадженні з примусового виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2/359/1719/2016 від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 61 000,00 грн.

Оскільки боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, про що об'єктивно свідчать наявні матеріали подання, суд вважає, що останнє підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 441 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Встановити тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту виконання ним своїх зобов'язань у ВП № 57817265 щодо примусового виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2/359/1719/2016 від 17.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 61 000,00 грн.

Виконання ухвали покласти на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя В.С. Хоменко