Рішення

від 27.03.2019 по справі 753/18152/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18152/17

провадження № 2/753/3210/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Крамарчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Ар Груп до ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішень державного реєстратора та виділ майна в натурі, суд -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Ді Ар Груп звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішень державного реєстратора та виділ майна в натурі. Мотивуючи свої вимоги тим, що нежитлове приміщення № 387, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності ТОВ Ді Ар Груп , яке володіє 62/100 часткою, набутою на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2012 року, реєстраційний запис № 36250349, загальною площею 215, 4 кв м, та власності ОСОБА_3, який володіє 38/100 часткою, реєстраційний запис № 36250349. 16 травня 2014 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 5755393. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 13256049 від 22 травня 2014 року, підставою для виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 22 травня 2014 року Реєстраційною службою Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо володіння ОСОБА_3 уцілому вказаним майном, тобто розмір частки, яким він володіє доровнює одиниці. Зважаючи на вказану державну реєстрацію об єкт нежитлового приміщення № 387, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває не у спільній частковій власності ТОВ Ді Ар Груп , який володіє 62/100 часткою, та власності ОСОБА_3, який володіє 38/100 часткою, а у одноособовому володінні ОСОБА_3, що суперечить дійсності, оскілки ТОВ Ді Ар Груп як співвласник вказаного майна жодних дій по відчуженню своєї частки на користь ОСОБА_6 не вчиняв, згоди на виділ майна в натурі не надавав, договір про такий поділ не підписував, в судовому порядку спір про виділ такого майна у натурі не вирішувався, а тому вказана дія державного реєстратора - рішення за № 13256049 від 22 травня 2014 року порушили права позивача як співвласника вказаного нерухомого майна, яке просить скасувати. Окрім того, через неможливість погодити питання про володіння майном у праві спільної часткової власності, ТОВ Ді Ар Груп звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об єкта нерухомого майна в натурі, на підставі чого нотаріус вчинив вказану реєстраційну дію, проте остання була вчинена без згоди співвласника, що є порушенням п. 56 Порядку вчинення нотаріальних дій, яким передбачена обов язкова наявність договору співвласників про виділ у натурі частки із спільного майна, у зв язку із чим таке рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора за № 35297749 підлягає скасуванню, а реєстраційний запис № 2052025 - вилученню з державного реєстру. Оскільки ТОВ Ді Ар Груп та ОСОБА_6 є співвласниками нежитлового приміщення, й вирішити питання про виділ майна у натурі у позасудовому порядку не виявляється можливим, тому просить виділити ТОВ Ді Ар Груп у натурі 62/100 частини нежитлового приміщення № 387, загальною площею 215, 4 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Висновку експерта щодо технічної можливості поділу об єкта нерухомого майна в натурі від 18 квітня 2017 року за № 2017/708.

В судовому засіданні представник представник позивача ОСОБА_7, діючий на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру від 11 січня 2019 року (а.с.221), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задоволенти уцілому, посилаючись на права співвласника у праві спільної часткової власності.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9, діюча на підставі ордеру про надання правової допомоги від 08 січня 2019 року (а.с.227, 228-229),в судовому засіданні позовні вимоги визнача частково, не заперечуючи щодо виділу частки майна, якою вілодіє позивач, із права спільної часткової власності, в решті вимог просила відмовити за безпідставністю та недоведеністю вимог.

Представник відповідача Головного територіального управління юстиції у м. Києві Субота О.В., діюча на підставі довіреності від 05 лютого 2019 року (а.с.235), позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, вважаючи, що державним реєстратором у відповідності до чинного законодавства вчинені реєстраційні дії.

Відповідачі - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з явивились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності вказаних відповідачів, на підставі наявних у справі доказів та за погодженням сторін.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення № 387, загальною площею 347, 70 кв м , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності ТОВ Ді Ар Груп , яке володіє 62/100 часткою (а.с.12), набутою на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2012 року, реєстраційний запис № 36250349 (а.с.12), та власності ОСОБА_3, який володіє 38/100 часткою, реєстраційний запис № 36250349.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Сторони в судовому засіданні погодили обопільність згоди на виділ частки майна, якою полодіє ТОВ Ді Ар Груп , у натурі.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно спірних правовідносин й відповідно до Висновку експерта Міжрегіонального експертно-правового центру щодо технічної можливості поділу об єкта нерухомого майна в натурі від 18 квітня 2017 року за № 2017/708, встановлено, що виділ майна, належного ТОВ Ді Ар Груп в натурі - 62/100 частини нежитлового приміщення № 387 , загальною площею 215, 4 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є технічно можливим (а.с. 29, 30), й такий виділ погоджений сторонами в ході розгляду справи, що є підставою для задоволення такої позовної вимоги.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будівлі в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будівлі відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого/нежитлового будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого/нежитлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Проте, не всі вимоги є обгрутнованими та доведеними. Так, вимога позивача про скасування рішень державного реєстратора не може бути задоволеною з підстав невірно обраного способу захисту порушеного права. Позивачем ставиться вимога про скасування рішень державного реєстратора, при цьому вимога про визнання таких рішень незаконними не пред явлена. Й, з урахування принципу диспозитивності, передбаченої ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

При цьому, суд з урахуванням положення п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, зважаючи на обраний спосіб захисту порушеного права, неодноразово повертався та з ясовував питання щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, проте останній погодив правильність обраного ним способу захисту порушеного права, не вбачаючи підстав для уточнення позовних вимог.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України).

Зважаючи на спірні правовідносини, відповідно до п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зважаючи на положення п. 2 ч.1 ст. 19 ЦПК України, за яким визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами, положення п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України, за яким способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, й відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч.2 ст. 245 КАС України).

Відповідно, для того, щоби скасувати акт індивідуальної дії, його необхідно спочатку визнати протиправним (незаконним), й оскільки така вимога позивачем не ставиться при вимозі про скасування такого акту індивідуальної дії, вона підлягає відмові у задоволенні, як вимога, яка не забезпечена правильно обраним способом захисту порушеного права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеної норми процесуального закону з відповідача має бути стягнуто 1 600 грн. 00 коп. - судового збору за одну вимогу не майнового характеру.

На підставі вищевикладеного, ч. 1 ст. 364 ЦК України, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України , ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, п.2 ч.1 ст. 19, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Ар Груп до ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішень державного реєстратора та виділ майна в натурі, - задовольнити частково .

Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю Ді Ар Груп , код ЄДРПОУ - 37258505, в натурі 62/100 частини нежитлового приміщення № 387 загальною площею 215, 4 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об єкта нерухомого майна в натурі від 18 квітня 2017 року за № 2017/708.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ді Ар Груп , код ЄДРПОУ - 37258505, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Після набуття чинності рішення надіслати його копію до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації дитини для виконання.

СУДДЯ: