Рішення

від 20.03.2019 по справі 140/2715/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2715/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Волиньліспром до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньліспром (далі - ТзОВ Волиньліспром , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 216 798 грн 75 коп., в тому числі, за податковими зобов'язаннями на 3 373 439 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 843 359 грн 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Волиньліспром , податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, з питань, викладених в запереченні від 26 жовтня 2018 року (вх. № 185080/10 від 30 жовтня 2018 року) на акт планової документальної перевірки № 22070/14-03/34122317 від 18 жовтня 2018 року . Перевіркою встановлено: заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 3 373 439 грн 00 коп., в тому числі за 2015 рік на 351 359 грн 00 коп., за 2016 рік - 682 621 грн 00 коп., за 2017 рік - 1 531 932 грн 00 коп., за І квартал 2018 року на 428 384 грн 00 коп., півріччя 2018 року - 807 527 грн 00 коп. (ІІ квартал - 379 143 грн 00 коп.); здійснення товариством розрахунків готівкою між собою, підприємцями та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами понад граничну суму розрахунків готівкою, установлених пунктом 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями), яка була чинна на момент вчинення правопорушення, та пунктом 6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року № 148.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Перевіркою визнані фіктивними господарські операції на суму 18 938 200 грн 00 коп., фактично здійснені ТзОВ Волиньліспром з 45 фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності. Усі ці підприємці є платниками єдиного податку 2 групи.

ТзОВ Волиньліспром сформовані відповідні витрати, виходячи з вартості придбаних лісоматеріалів та лісосировини у фізичних осіб-підприємців, оскільки витрати є реально понесеними і призвели до збільшення доходу підприємства.

Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарно-матеріальних цінностей продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Про відсутність чи дефектність первинних документів внаслідок їх неналежного оформлення в акті перевірки не зазначено.

Водночас, позивач вказує на те, що відсутність у контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Крім того, зазначає, що кошти, які виплачувалися підприємством готівкою через касу були не за товари (роботи, послуги), а як повернення фінансової допомоги, що надавалася фізичною особою раніше для підтримки діяльності підприємства.

З наведених підстав, позивач вважає, що висновки контролюючого органу в акті перевірки не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно.

У відзиві на позов представник відповідача його вимог не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що з фактів зафіксованих в акті перевірки від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317, вбачається, що за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року ТзОВ Волиньліспром задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 72 143 761 грн 00 коп. Перевіркою відображення у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення експортних операцій із реалізації пилопродукції з деревини для дерев'яного покриття підлоги, дошки дубової, виробів столярних та ін. Перевіркою повноти визначення задекларованих ТзОВ Волиньліспром показників у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року встановлено їх заниження на загальну суму 4 517 859 грн 00 коп.

У рядку 02 декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року задекларовано 5 163 847 грн 00 коп. Перевіркою повноти декларування показників рядка 02 декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року встановлено їх заниження на загальну суму 18 741 326 грн 00 коп.

У зв'язку з відсутністю первинних документів (накладних, актів виконаних робіт, договорів, рахунків фактур, банківських виписок, тощо), під час перевірки неможливо було встановити, які саме витрати були понесені, а також їх зв'язок з господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

Таким чином, вказує, що перевіркою встановлено неправомірне включення позивачем до складу витрат вартості придбаних лісоматеріалів та лісосировини у фізичних осіб-підприємців фінансово-господарські операції з якими перевіркою визнані як такі, що містять ознаки нереальності, та, відповідно позивач не мав права відображати такі операції, як операції з придбання пиломатеріалів у складі витрат.

Враховуючи вищенаведене, ГУ ДФС у Волинській області вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 216 798 грн 75 коп. законним та такими, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Просить в задоволенні позову відмовити.

У поданих до суду представником позивача письмових поясненнях та представником відповідача поясненнях на відповідь на відзив учасники справи підтвердили власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві та письмових запереченнях проти позову, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 30 серпня 2018 року по 26 вересня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Волиньліспром з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 жовтня 2018 року № 22070/14-03/34122317, яким встановлено наступні порушення: заниження податку на прибуток на загальну суму 3 672 056 грн 00 коп., в тому числі за 2015 рік на 353 790 грн 00 коп., за 2016 рік - 750 561 грн 00 коп., за 2017 рік - 1 759 104 грн 00 коп., за І квартал 2018 року на 447 118 грн 00 коп., півріччя 2018 року - 808 601 грн 00 коп. (ІІ квартал - 361 483 грн 00 коп.); валютна виручка за експортний товар по договору № 07/2017 від 05 червня 2017 року надійшла з порушенням термінів розрахунків в частині 200,00 Євро; здійснення розрахунків готівкою між собою, підприємцями та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами понад граничну суму розрахунків готівкою.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки від 18 жовтня 2018 року № 22070/14-03/34122317.

Згідно з наказом ГУ ДФС у Волинській області від 08 листопада 2018 року № 3969 та у зв'язку з поданням заперечень від 26 жовтня 2018 року (вх. № 185080/10 від 30 жовтня 2018 року) на акт планової документальної перевірки від 18 жовтня 2018 року № 22070/14-03/34122317, посадовими особами контролюючого органу проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ Волиньліспром з питань, викладених у запереченнях, про що складено акт від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Волиньліспром , податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, з питань, викладених в запереченні від 26 жовтня 2018 року (вх. № 185080/10 від 30 жовтня 2018 року) на акт планової документальної перевірки № 22070/14-03/34122317 від 18 жовтня 2018 року .

Перевіркою встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 135.1 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 373 439 грн 00 коп., в тому числі за 2015 рік на 351 359 грн 00 коп., за 2016 рік - 682 621 грн 00 коп., за 2017 рік - 1 531 932 грн 00 коп., за І квартал 2018 року на 428 384 грн 00 коп., півріччя 2018 року - 807 527 грн 00 коп. (ІІ квартал - 379 143 грн 00 коп.);

- пункту 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями), яка була чинна на момент вчинення правопорушення, пункту 6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року № 148, а саме: здійснення розрахунків готівкою між собою, підприємцями та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами понад граничну суму розрахунків готівкою.

На підставі акту перевірки від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317 ГУ ДФС у Волинській області 03 грудня 2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 216 798 грн 75 коп., в тому числі, за податковими зобов'язаннями на 3 373 439 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 843 359 грн 75 коп.

Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 03 грудня 2018 року за № НОМЕР_1, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу..

Згідно із статтею 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (справи № 826/15653, № 805/2316/16-а), від 19 вересня 2018 року (справа № 2а-2104/12/1370) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються при вирішенні цієї справи.

Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на прибуток стало непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання лісоматеріалів та лісосировини у фізичних осіб-підприємців протягом січня 2015 року - червня 2018 року.

В акті перевірки від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення відсутній систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень позивачем норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. В акті не викладено жодних обставин діяльності платника податків ТзОВ Волиньліспром , які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, хоча такі факти повинні бути викладені в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем до суду надано копії карток-рахунків по контрагентах, накладних на отримання лісосировини, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень.

Надані ТзОВ Волиньліспром документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій по придбанню лісоматеріалів та лісосировини у контрагентів.

Крім того, в справі наявні докази використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що не спростовано контролюючим органом.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про те, що контрагенти позивача не мали необхідних трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Не можуть бути прийняті в якості доказу і твердження відповідача про безтоварність господарських операцій ТзОВ Волиньліспром з його контрагентами з огляду на таке.

Зокрема, у акті перевірки позивача контролюючий орган вказує на те, що з метою відпрацювання постачальників було направлено службового листа до оперативного управління ГУ ДФС у Волинській області № 99/14-02-14 від 05 жовтня 2018 року. Згідно із отриманими відповідями за № 1588/03-20-21-07-04 від 18 жовтня 2018 року та за № 1780/03-20-21-07-02 від 16 листопада 2019 року оперативним управлінням ГУ ДФС у Волинській області в ході здійснення супроводу планової документальної виїзної перевірки ТзОВ Волиньліспром здобуто інформацію, яка може свідчити про фіктивність контрагентів вказаного підприємства. Зокрема, відповідно до наявних відомостей ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - матері ФОП ОСОБА_12 фінансово-господарської діяльності не здійснюють, вони надали особисті документи особам, котрі зареєстрували суб'єктів господарювання та здійснюють від імені вказаних підприємців діяльність. Відповідно до пояснення ФОП ОСОБА_13, остання а грошову допомогу надала власний паспорт громадянина України та код для реєстрації підприємства. ОСОБА_13 зазначала, що участі у реєстрації підприємця не брала, документи не готувала та не підписувала, а також повідомила, що фінансових операцій з ТзОВ Волиньліспром не здійснювала.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 810/6308/13-а.

При цьому, в даному випадку контролюючим органом не лише не надано вироку суду по контрагентах позивача, а навіть не надано доказів відкриття кримінального провадження, а тому наявні в матеріалах справи пояснення взагалі не можуть тягнути жодних правових наслідків для позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірної поведінки при здійсненні господарської діяльності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року за № НОМЕР_1 прийняте відповідачем необґрунтовано, а тому його слід скасувати як протиправне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 28 листопада 2018 року №25287/14-03/34122317 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року за № 001465140.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 63 251 грн 98 коп.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 03 грудня 2018 року за №0014651403.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волиньліспром (44101, Волинська область, Ратнівський район, селище міського типу Ратне, вулиця Серпнева, будинок16, код ЄДРПОУ 34122317) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) 63 251,98 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року.