Рішення

від 01.04.2019 по справі 440/523/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/523/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1М.) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач, УСЗН Пирятинської РДА), про:

- визнання протиправними дії щодо відмови у видачі посвідчення інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ;

- зобов'язання видати посвідчення інваліда війни відповідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, якій встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зазначала, УСЗН Пирятинської РДА протиправно відмовлено їй у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджений у визначеному законом порядку. Вказувала, що підставою для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про причини інвалідності, а необхідність подання будь-яких інших документів, зокрема, щодо залучення особи до складу формувань Цивільного захисту, чинним законодавством не передбачено. Крім того, звертала увагу, що впродовж 2016 - 2017 року Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в своїх інформаційних листах (про участь у формуваннях Цивільної оборони) вказував на те, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф та стихійних лих, а громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/523/19, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.03.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позов (а.с. 48-48), у якому представник УСЗН Пирятинської РДА просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на позивача не поширюється дія пунктів 1, 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки ОСОБА_1 не надано доказів безпосереднього залучення до складу формувань Цивільного захисту під час виконання обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Водночас, наявність у позивача інвалідності, що пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є підставою для надання їй пільг та компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено копією посвідчення серії А № 418964 та вкладки до нього № 613718 (а.с. 10).

Залученими до матеріалів справи копіями відрядного посвідчення № 50 від 25.08.1986 (а.с. 19), довідки від 10.09.1986 № 64 (а.с. 20), довідки № 39 (а.с. 25), табеля обліку робочого часу (а.с. а.с. 20 - 21, 27-28) підтверджено, що позивач була відряджена та дійсно приймала участь у ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - працювала поваром на КППіД "Діброва" у зоні особливого контролю у період з 26.08.86 по 11.09.86.

Під час повторного огляду 28.05.2009 позивачу безстроково встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 17/.

31.01.2019 позивач звернулась до УСЗН Пирятинської РДА із заявою про надання їй статусу та видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с. 12).

Листом від 07.02.2019 № 04-01/175 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі їй відповідного посвідчення. В обґрунтування зазначено, що в поданих документах відсутні дані про те, що ОСОБА_1 належала до військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу і захворювання, одержане під час виконання військової служби, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи або про те, що ОСОБА_1 була залучена до складу формувань цивільної оборони з посилання на наказ чи розпорядження штабу цивільної оборони. А тому дія пп. 1 та 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" не може бути поширена на вказану особу (а.с. 17).

Не погоджуючись із діями відповідача в частині відмови видати посвідчення інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі по тексту- Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у статті 7 Закону №3551-XII.

Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов'язкових умов:

1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони;

2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі по тексту - Положення №302).

Згідно з пунктом 2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Зі змісту вказаного Положення слідує, що факт отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Що стосується кола осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (надалі по тексту - ЦО), та доказів, якими підтверджуються такі обставини, суд зазначає наступне.

Наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, правом на отримання статусу ветерана війни (інваліда війни), законодавець у Законі №3551-XII та Положенні №302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги. Не визначено вказаними нормативно-правовими актами й переліку документів, що підтверджували б факт участі осіб у складі формувань ЦО.

З урахуванням викладеного, вказані обставини підлягають встановленню у кожному випадку індивідуально з урахуванням обставин справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувало все працездатне населення. А тому, на думку позивача, факт її участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є беззаперечним та вичерпним доказом залучення її до складу формувань Цивільної оборони.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

В той же час, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Так, пунктом дев'ятим, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину другу статті 7 Закону №3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 №1770-IV.

В пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 №1770-IV зазначено: "З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Є усі архівні документи на підтвердження цих фактів.

Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Пояснити це можна лише тим, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння інвалідів-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до інвалідів війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.

За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Враховуючи не чисельність цієї категорії інвалідів, а також вимоги Бюджетного кодексу України, витрати на зазначені пільги пропонується включити до видатків Державного бюджету України на 2004 рік та ввести в дію цей Закон з 1 січня 2004 року".

Тобто, до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.

Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись.

Метою внесення відповідних змін до Закону №3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам ("інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів") тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров'я були співрозмірними.

Таким чином, право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

Отже, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.

Докази залучення позивача до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони у матеріалах справи відсутні та УСЗН Пирятинської РДА разом із заявою від 31.01.2019 не надавались.

Надані позивачем копії довідок про відрядження у Київську область до с. Діброва свідчать про направлення ОСОБА_1 для роботи поваром на КППіД "Діброва" та участь останньої у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 26.08.1986 по 11.09.1986, однак, відповідні довідки не містять відомостей про залучення позивача до формувань Цивільної оборони.

Відповідними довідками підтверджено факт відрядження позивача з основного місця роботи - об'єднання громадського харчування Пирятинського районного споживчого товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що копії документів, подані позивачем разом із заявою від 31.01.2019 до УСЗН Пирятинської РДА та які містяться в матеріалах даної справи, підтверджують статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що остання приймала участь у таких заходах. Однак, належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано.

Водночас, суд зауважує, що означена обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону №796-ХІІ).

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 27.02.18 у справі №368/1579/14, від 10.05.18 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.18 у справі №377/797/17, від 21.08.18 у справі №279/2285/16-а, від 18.10.188 у справі №753/12234/17.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилання позивача на інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідок Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (про участь у формуваннях ЦО) від 11.08.2017 №01.1-14/1295-3, то суд зазначає, що остання не має силу нормативно - правового акту та надана в індивідуальному порядку гр. ОСОБА_2 (а.с.29), та за висновком суду, що не протирічить, висновкам викладеним у вищенаведеній судовій практиці, не відповідає нормам чинного законодавства.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що з огляду на долучені позивачем документи до заяви, відповідач не мав правових підстав для встановлення позивачеві статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу".

Оскільки судом не встановлено протиправних дій відповідача стосовно позивача, а відтак і немає підстав зобов'язувати відповідача вчиняти певні дії.

А відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (вул. Цибаня, 13, м. Пирятин, Полтавська область,37000, рнокпп НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації (вул. Ярмаркова ,41, м. Пирятин, Полтавська область,37000, код ЄДРПОУ 03195174) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_3