Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2019 р. № 520/11853/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.
за участі:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Центр професійної підготовки водіїв» до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Центр професійної підготовки водіїв» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просило суд:
- визнати дії щодо складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № ХК2631/296/НП/АВ від 02.11.2018 року та складання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на ПП Центр професійної підготовки водіїв штрафу у розмірі 2122110 грн. протиправними;
- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на ПП Центр професійної підготовки водіїв штрафу у розмірі 2122110 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. та судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення штрафу, на думку позивача, підлягає скасуванню.
Відповідач, Головне управління Держпраці в Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці в Харківській області винесено наказ №01.01-07/1536 від 05.10.2018 року про проведення заходу державного контролю.
На підставі наказу №01.01-07/1536 від 05.10.2018 року було оформлено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об'єкту відвідування № 01.01-94/02.03/2768 від 05.10.2018 року.
Працівниками Головного управління Держпраці в Харківській області проведено заходи державного контролю відносно ПП «Центр професійної підготовки водіїв» .
За результатом інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК2631/296/НП/АВ від 02.11.2018 року та припис №ХК2631/296/НП/АВ/П від 02.11.2018 року.
Згідно висновків акту інспекційного відвідування ПП «Центр професійної підготовки водіїв» встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, 19 працівників було допущено до роботи без укладення трудової договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ми органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечені формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску і загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі висновків акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року (далі по тексту - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 5 квітня 2007 року (далі по тексту - Закон України №877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Тобто, у своїй діяльності ГУ Держпраці у Харківській області керується Законом України №877-V з особливостями зазначеними в частині п'ятій статті 2 вказаного Закону.
Так, Закон України №877-V містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Також, на Держпраці та її територіальні органи покладено обов'язок відповідно до Порядку № 295 здійснювати заходи державного контролю у формі інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно з п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Так, згідно ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 8 Порядку № 509 визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
При прийнятті оскаржуваної постанови відповідач виходив з того, що ПП «Центр професійної підготовки водіїв» працівників допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.
Судом встановлено, що позивач уклав договори підряду (цивільно-правові договори) з наступними особами: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 Договори укладені щодо надання послуг за програмою підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів.
Крім того, до суду надано акти виконаних робіт до вищевказаних договорів підряду на виконання робіт.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Законодавство не встановлює ніяких обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.
Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів недійсності цивільно-правових договорів укладених позивачем з фізичними особами.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.
Так, відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.
Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, за наявності ознак, характерних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.
При цьому, відповідач не навів жодних доказів на підтвердження своїх висновків, що особи, з якими були укладені договори цивільно-правового характеру, отримували саме заробітну плату, а не винагороду за виконану роботу за договором цивільно-правового характеру.
За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ПП «Центр професійної підготовки водіїв» працівників допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на Приватне підприємство «Центр професійної підготовки водіїв» штрафу у розмірі 2122110 грн. підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій щодо складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № ХК2631/296/НП/АВ від 02.11.2018 року та складання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на ПП Центр професійної підготовки водіїв штрафу у розмірі 2122110 грн. протиправними, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище, приписами чинного законодавства Головному управлінню Держпраці у Харківській області надано право на складання таких актів індивідуальної дії, як акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю та постанови про накладення штрафу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Держпраці у Харківській області щодо складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та складання постанови про накладення штрафу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії щодо складання акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № ХК2631/296/НП/АВ від 02.11.2018 року та складання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на ПП Центр професійної підготовки водіїв штрафу у розмірі 2122110 грн., задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просив суд стягнути сплачений судовий збір та витрати на надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, позивачем в порушення вказаних приписів КАС України, не надано до суду жодних доказів на підтвердження понесених витрат у справі саме Приватним підприємством «Центр професійної підготовки водіїв» .
За відсутності доказів на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги позивачем по справі, суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, судовий збір у розмірі 29910, 65 грн. підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачів по справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Центр професійної підготовки водіїв» (64200, Харківська обл., Балаклійський р-н., м.Балаклія, пл. ім. В.Й. Казмірука, буд.13А) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 40) про визнання протиправними дії та скасування рішення - задовольнити частково.
Скасувати постанову Головного управління держпраці у Харківській області №ХК2631/296/НП/АВ/П/ТД-ФС від 27.11.2018 року про накладення на Приватне підприємство «Центр професійної підготовки водіїв» штрафу у розмірі 2122110 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 40) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Центр професійної підготовки водіїв» (код ЄДРПОУ 40414985, 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н., м.Балаклія, пл. ім. В.Й. Казмірука, буд. 13А) сплачений судовий збір в сумі 29910 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 65 коп.
У стягненні інших судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 01.04.2019 року.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2019 |
Оприлюднено | 02.04.2019 |
Номер документу | 80834519 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Бабаєв А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні