Постанова

від 27.03.2019 по справі 1640/3130/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року справа №1640/3130/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Зогаля О.М., представника відповідача Ікешової А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. (текст повного судового рішення складено 17 грудня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 1640/3130/18 (головуючий І інстанції суддя Є.О. Кисельова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Центр" до Головного управління ДФС у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Центр" (далі - позивач) 06.09.2018 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило зобов'язати відповідача вчинити дії із виключення з інтегрованої картки платника податків ТОВ СТС Центр від'ємного сальдо-авансового внеску податку на прибуток підприємства 11021000 30 Державний бюджет (00) податок на прибуток приватних підприємств в сумі 73 854, 51 грн. та пеню в сумі 4, 71 грн., як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті; зобов'язати відповідача вчинити дії із визнання авансового внеску податку на прибуток підприємства 11021000 30 Державний бюджет (00) податок на прибуток приватних підприємств в сумі 73 854, 51 грн. та пеню в сумі 4, 71 грн. безнадійним на підставі ст. 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 року № 577 з підстав настання строків давності, дії обставин непереборної сили та списати авансовий внесок податку на прибуток підприємства 11021000 30 Державний бюджет (00) податок на прибуток приватних підприємств в сумі 73 854, 51 грн. та пеню в сумі 4, 71 грн. як безнадійний; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-6, 90-92).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 1640/3130/18 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. безнадійним на підставі статті 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577 безнадійним з підстав настання строків давності, дії обставин непереборної сили, та списати авансовий внесок податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. як безнадійний.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку на прибуток ТОВ СТС-Центр шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від'ємного сальдо - авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн., як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 156-163).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що згідно даних ІС Податковий блок підприємством не сплачено податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток, самостійно визначені ним у податковій декларації з податку на прибуток № 9090650804 від 25.02.2014 року, у загальній сумі 73854, 51 грн.

Апелянт звертає увагу на те, що позивачу виданий Cертифікат із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пп. 100.4-100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, тобто наявність у позивача Cертифікату не є підставою для несплати податкових зобов'язань. Посилається на ст. 101 Податкового кодексу України, пп. 38.2 п. 38 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідні положення Кодексу та вказує на те, що станом на 15.11.2018 року товариство не змінювало місцезнаходження з території тимчасово непідконтрольній органам державної влади на іншу територію України.

Також, у разі скасування окремого податку та виключення кодів, передбачених для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток підприємств, жодною нормою законодавства не передбачено автоматичне списання узгодженої суми грошового зобов'язання платника податків та звільнення від обов' язку сплати податків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, проти задоволення якої заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ СТС-Центр є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.02.2006 за № 1 382 102 0000 007754, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та платником податку на додану вартість і з якого також вбачається, що підприємство з початку АТО і не теперішнього часу юридичну адресу і місце знаходження не змінювало (а.с. 7-8).

25 лютого 2014 року позивачем подано декларацію за 2013 рік з податку на прибуток підприємств, в якій самостійно визначено суму авансового платежу податку на прибуток у розмірі 73 854, 51 грн. (а.с. 110).

У червні 2014 року позивачем фактично припинено ведення господарської діяльності у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, що підтверджується наказом від 20.06.2014 № 12 (а.с. 42).

Починаючи з липня 2014 року ТОВ СТС-Центр звітність до податкового органу не подавалась, та лише 15.06.2018 позивачем до ГУ ДФС у Луганській області направлено податкову звітність за період: з 01.07.2014 по 31.05.2018 разом із документами в підтвердження настання для ТОВ СТВ-Центр обставин непереборної сили, зупинення ведення господарської діяльності та відсутності прибутку, заяву про вчинення дій із виключення з інтегрованої картки платника податків (а.с. 110-119).

Вказану звітність та документи прийнято відповідачем, що сторонами не заперечувалось.

02.04.2018 за вих. № 02 позивач просив надати акт взаємозвірки ТОВ СТС-Центр за податковими платежами та іншими податками (податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок) товариства станом на 21.06.2018, та окремо акт взаємозвірки за період з 21.06.2014 по 02.04.2018 (а.с. 10).

19 квітня 2018 року на вказаний вище лист відповідачем надано затребувану інформацію, а саме: акти звірки; копії останніх поданих декларацій за червень 2014 року та 2 квартал 2014 року; повідомлено, що за підприємством станом на 02.04.2018 обліковується заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 73859,22 грн. (а.с. 11).

24 квітня 2018 року відповідачем додатково на лист позивача від 02.04.2018 повідомлено, що станом на 23.04.2018 за даними ІТС Податковий блок податковий борг складає 73859,22 грн. з податку на прибуток (а.с. 12).

14 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прийняти податкові декларації з податку на прибуток за період: 01.07.2014 - 12.06.2018; декларації з податку на додану вартість за період: 01.07.2014 - 12.06.2018; виключити з інтегрованої картки платника податків ТОВ СТС-Центр (код ЄДРПОУ 34202011) заборгованість зі сплати авансового внеску податку на прибуток в сумі 73 854,51 грн., пеню у сумі 4,71 грн., як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті; визнати авансовий внесок податку на прибуток підприємств 1101100030 Державний бюджет (00) податок на прибуток приватних підприємств в сумі 73 854,51 грн., пеню у сумі 4,71 грн. безнадійним з підстав настання строків давності, дії обставин непереборної сили, списати його як безнадійний; на дату внесення змін до інтегрованої картки платника податків ТОВ СТС-Центр (код ЄДРПОУ 34202011) та списання заборгованості зі сплати авансового внеску податку на прибуток підприємств 1101100030 Державний бюджет (00) податок на прибуток приватних підприємств в сумі 73 854,51 грн., пеню у сумі 4,71 грн. надати довідку про відсутність заборгованості (а.с. 13- 14).

04 липня 2018 року позивачем повторно подано відповідачу заяву аналогічну змісту заяви від 14.06.2018 (а.с. 31).

Також, з матеріалів справи вбачається, що сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати від 31.05.2018 № 8146 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) акти тероризму на території міста Луганська Луганської області щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ СТС-Центр сплати податку на прибуток підприємств за період: 2014 рік - 2018 рік станом на 20.06.2014 (а.с. 40).

Із вказаним сертифікатом позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області з проханням визнати безнадійною та списати недоїмку, що виникла за спірний період.

З наданих відповідачем актів податку збору та платежу 11021000 30 Державний бюджет (00) податок на прибуток підприємств від 19.04.2018 № 111-12 за період: 01.01.2015 - 31.12.2015; № 125-12 за період: 01.01.2016 - 31.12.2016; № 158-12 за період: 01.01.2017 - 31.12.2017; № 207-12 за період: 01.01.2018 - 02.04.2018 від'ємним сальдо розрахунків з бюджетом (без врахування пені) зазначено суму - 73854, 51 грн., пеня - 4,71 грн.

При цьому про період нарахування заборгованості, про підстави нарахування штрафних санкцій та про визначення суми не повідомлено, рішень про застосування штрафних санкцій, вимог про наявність заборгованості позивач не отримував.

Предметом спору в даній справі є оскарження відмови податкового органу щодо визнання безнадійним та списання суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки), оскільки позивач вважає, що має право на визнання боргу безнадійним, а відмовою відповідача його право фактично порушується, що і стало підставою для звернення до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

За унормуванням пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податків на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Станом на період спірних правовідносин антитерористична операція, розпочата відповідно до вказаного вище Указу Президента України, не припинена.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Луганськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Луганськ.

У відповідності до статті 10 Закону № 1669-VІІ, протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За змістом частин 1-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Вищезазначеним Законом Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" доповнений статтею 14-1, відповідно до якого Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати від 31.05.2018 № 8146 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) акти тероризму на території міста Луганська Луганської області щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ СТС-Центр сплатити податок на прибуток підприємств за період: 2014 рік - 2018 рік станом на 20.06.2014.

Крім того, з 21.06.2014 року у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Луганськ наказом по підприємству № 12 ведення робіт, виробнича та господарська діяльність підприємства, нарахування заробітної плати припинено.

В свою чергу, податковий борг з авансового внеску податку на прибуток підприємства, що виник у платника податку, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 101 ПК України, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р. № 1844/24376 (далі - Порядок № 577).

У відповідності до п. 14.1.11 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

За приписками п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема:

101.2.3 податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4 податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

За підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 577 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від ,повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини;

Таким чином, діючим законодавством факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України (п.п.4 п. 2.1 розділу II Порядку).

Розділом IV Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформлюється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у червні та липні 2018 року звернувся до контролюючого органу із сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати щодо віднесення антитерористичної операції на території м. Луганськ Луганської області до форс-мажорних обставин, якими засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму на території міста Луганська Луганської області щодо обов'язку (зобов'язання) сплати податку на прибуток підприємства за 2014-2018 роки, станом на 20.06.2014 і впродовж до поточної дати місто Луганськ Луганської області перебуває під контролем незаконних формувань, які унеможливили його виконання у зазначений термін та просив визнати безнадійним і списати борг, що виник у ТОВ СТС-Центр в період з 2014 - 2015 роки зі сплати авансового внеску податку на прибуток в сумі 73854,51 грн., також списати його з особового рахунку позивача; виключити нараховану заборгованість з вказаного податку з обліку по особовому рахунку ТОВ СТС-Центр , надати довідку про відсутність заборгованості.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Крім того, факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є загальновідомим.

Частиною ч. 3 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

З аналізу наведеного слідує, що надання особою сертифікату Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є достатньою підставою для визнання безнадійними та списання податкового боргу ТОВ СТВ-Центр , а тому відмова контролюючого органу щодо визнання безнадійним та списання суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) є неправомірною.

Посилання відповідача на те, що відлік строку давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому пункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу, оскільки позивачем станом на 01.01.2017 не змінено місцезнаходження з території, що була тимчасово окупована та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, на іншу територію України, судом визнаються необгрунтованими з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом раніше, позивачем 25.02.2014 подано декларацію зі сплати авансового внеску податку на прибуток у сумі 73854,51 грн.

Статею 101 Податкового кодексу України визначено поняття безнадійного богу.

Статтею 102 цього Кодексу окреслено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.п. 38.2 п.10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України: зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми свідчить, що на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження, відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Таким чином, даною нормою чітко визначено, що відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Тобто, відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, у разі незастосування заходів стягнення, передбачених статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Суд вказує на те, що предметом спору в межах цієї справи є не стягнення податкового боргу, а саме оскарження відмови податкового органу щодо визнання безнадійним та списання суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки), тому положення статті 102 Податкового кодексу України розповсюджуються на дані правовідносини, та враховуючи те, що контролюючим органом протягом 1095 днів не визначено суми грошового зобов'язання до платника податків з дати самостійно визначеної позивачем у декларації суми податку, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. є безнадійним на підставі статті 101, 102 Податкового кодексу України.

Крім того, п. 38 внесено до Податкового кодексу України Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 року, тобто через 12 місяців після скасування авансового внеску з 01.01.2016 року.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації у частині виключення кодів, передбачених для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток підприємств, Державною казначейською службою України 06.10.2015 здійснено закриття рахунків з обліку надходжень до бюджетів авансових внесків з податку на прибуток підприємства, і 06.10.2015 на виконання цього наказу здійснено злиття карток по ККДБ 11021000 (податок на прибуток підприємств) та ККДБ 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств), в результаті чого сальдо по авансовим внескам в сумі 73854,51 грн. в автоматичному режимі було зараховано на ІКП з податку на прибуток, і станом на 31.12.2015 заборгованість платника по ККДБ 11020201 (податок на прибуток підприємств) склала 73859,22 грн.

Тобто, з 31.12.2015 внаслідок злиття ІКП заборгованість з авансових внесків стала заборгованістю з податку на прибуток.

Зазначені обставини підтверджуються даними, що містяться в ІКП з податку на прибуток підприємств (а.с. 120-126).

Відповідно до п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України у січні-грудні 2015 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ( у редакції, що діяла до 01.01.2015). Починаючи з січня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються.

Таким чином, починаючи з січня 2016 року у платників податків відсутній обов'язок зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Підпунктом 37.3.4 п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України передбачено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

В судовому засіданні представником відповідача не заперечувалося факту відсутності вказаного обов'язку у платників податків, починаючи з січня 2016 року.

Таким чином, починаючи з січня 2016 року у позивача відсутній обов'язок зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки позивачем у лютому 2014 року подано декларацію за 2013 рік з податку на прибуток підприємств, в якій самостійно визначено суму авансового платежу податку на прибуток у розмірі 73 854, 51 грн., проте у червні 2014 року підприємством фактично припинено ведення господарської діяльності у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, що підтверджується наказом від 20.06.2014 № 12 та сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати від 31.05.2018 № 8146, яким засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ СТС-Центр , починаючи з 20.06.2014, таким чином авансовий платіж податку на прибуток у розмірі 73 854, 51 грн. визнається безнадійним боргом у відповідності до вимог статей 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, встановлені за наслідками розгляду справи, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій Головного управління ДФС у Луганській області щодо відмови у визнанні авансового платежу податку на прибуток у розмірі 73 854, 51 грн. у відповідності до вимог статей 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577, суд дійшов висновку про необхідність обрання належного способу захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. та зобов'язання Головного управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. безнадійним на підставі статті 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577 безнадійним з підстав настання строків давності, дії обставин непереборної сили, та списати авансовий внесок податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн. як безнадійний.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у Луганській області вчинити дії із виключення з інтегрованої картки платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Центр" від'ємного сальдо - авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн., як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті, то вона також підлягає задоволенню з коригуванням обраного позивачем способу захисту, а саме: зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку на прибуток ТОВ СТС-Центр шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Центр" від'ємного сальдо - авансового внеску податку на прибуток підприємства "11021000 30 Державний бюджет (00) Податок на прибуток підприємств" у сумі 73854,51 грн. та пеню у сумі 4,71 грн., як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

У постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16 Верховним Судом сформульовано правову позицію про наявність у платника податків матеріально правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. у справі № 1640/3130/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв