Постанова

від 27.03.2019 по справі 812/1402/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року справа №812/1402/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Бобра О.С., представника відповідача Єгорова О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 р. (повний текст рішення складено 05 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1402/18 (головуючий І інстанції суддя Т.І. Чернявська) за позовом Приватного підприємства "Хімпостачальник" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 січня 2018 року №№ 0000634710, 0000644710,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хімпостачальник" (далі - позивач) 23.05.2018 звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року № 0000634710 та № 0000644710 повністю; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 5-12).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 812/1402/18 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 січня 2018 року № 0000634710, яким приватному підприємству Хімпостачальник зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 100000,00 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25000,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 січня 2018 року № 0000644710, яким приватному підприємству Хімпостачальник зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 34872,00 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 110-116).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за період червень-липень 2016 року.

Перевіркою встановлено, що ПП Хімпостачальник мало взаємовідносини з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія у періоді червень-липень 2016 року; взаємовідносини між підприємствами відбувались на підставі договору № 63 від 08.09.2015 року. Договір підписано зі сторони продавця директором ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія ОСОБА_3, а зі сторони покупця директором ПП Хімпостачальник ОСОБА_4 та скріплено печатками підприємств.

На підтвердження виконання Договору поставки № 63 надано видаткові накладні які, зокрема, містять підпис директора ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія ОСОБА_3 В ході проведення перевірки отримано пояснення від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_3, який повідомив, що за винагороду в 500 грн. зареєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія без наміру здійснювати підприємницьку діяльність; грошові кошти у статутний фон ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія ОСОБА_3 не вносив; місцезнаходження печатки та бухгалтерські документи ОСОБА_3 від імені товариства ніколи не підписувались, договори не укладались, жодні з покупців та постачальників товариства йому невідомі.

Також, зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги податкову інформацію-картку фіктивності щодо ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія від 31.10.2016 року, яка була внесена на підставі пояснень ОСОБА_3 Таким чином, ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія від імені якого підписано договір, виписані видаткові та податкові накладні, згідно наданих пояснень створена за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, усі первинні документи, які підписано ОСОБА_3 як засновником та посадовою особою ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою первинними документами, які посвідчують факт отримання активів від зазначеного контрагента.

Крім того, Подільським районним судом м. Києва розглянуто кримінальне провадження відносно гр. ОСОБА_3, яким визнано останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

З урахуванням абз. 3 ч. 1 ст. 55-1 Господарського кодексу України та з урахуванням фактів, встановлених вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2017 року ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія має ознаки фіктивності. Також, апелянт посилається на судову практику Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне підприємство Хімпостачальник (ідентифікаційний код 13395997) є юридичною особою, зареєстрованою 02 квітня 1997 року, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, буд. 10, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29 травня 2018 року за № 1004022537 (т. 1 а.с. 181-184).

На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06 грудня 2017 року № 2772 Про проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства Хімпостачальник Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства Хімпостачальник (т. 2 а.с. 5).

Повідомлення від 06 грудня 2017 року № 63/28-10-47-10 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки отримано приватним підприємством Хімпостачальник 13 грудня 2017 року (т. 2 а.с. 6, 6 зв.)

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства Хімпостачальник Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/13395997 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства Хімпостачальник , код за ЄДРПОУ 13395997, номер телефону НОМЕР_7, адреса електронної пошти: fcsm@gmail.com, з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства операцій по взаємовідносинах з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія (код ЄДРПОУ 39534319) за період червень-липень 2016 року (т. 1 а.с. 14-44).

Пунктом 2 висновків акта від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/13395997 перевіркою вказано на порушення приватним підприємством Хімпостачальник пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2016 року у розмірі 100000,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року у розмірі 34872,00 грн.

Висновки акта від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/133959 обґрунтовані безпідставним документальним оформленням нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарів ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія та безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість через те, що виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів внаслідок наданих 31 жовтня 2016 року слідчому слідчого управління ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві пояснень ОСОБА_3, в яких останній заперечував підписання ним як директором ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія первинних бухгалтерських документів, у тому числі договорів.

На акт від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/13395997 приватним підприємством Хімпостачальник подані заперечення від 12 січня 2018 року за № 19, які контролюючим органом залишені без задоволення, про що платника податків повідомлено листом Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25 січня 2018 року за № 3460/10/28-10-47-10 (т. 2 а.с. 8, 9-11, 11 зв.).

На підставі акта від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/13395997 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2018 року №№ 0000634710, 0000644710, якими позивачу: зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 100000,00 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25000,00 грн.; зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 34872,00 грн. (т. 1 а.с. 46-47, 48-49).

Податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 січня 2018 року №№ 0000634710, 0000644710 оскаржені позивачем в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня шляхом подання скарги від 08 лютого 2018 року за № 83 до Державної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 50-52, 53).

Рішенням про результати розгляду скарги від 12 квітня 2018 року за № 12731/6199-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба України залишила скаргу платника податків без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 54-57).

Предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 року № 0000634710 та № 0000644710.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

В ході судового розгляду судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 та приватним підприємством Хімпостачальник (покупець) в особі директора ОСОБА_4 укладено договір поставки від 08 вересня 2015 року № 63 (т. 1 а.с. 58-60).

Пунктом 1 даного договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення.

Підпунктом 3.4 пункту 3 договору передбачено, що із кожною партією товару постачальник надає наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, копію сертифікату якості на товар.

Згідно з підпунктом 3.5 пункту 3 договору постачальник зобов'язаний видати покупцю за першою подією (отримання грошей чи відвантаження партії товару) податкову накладну, складену в електронному вигляді, оформлену відповідно до правил, встановлених статтею 201.1 Податкового кодексу України. Оформлена постачальником податкова накладна повинна бути зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів з дня виникнення податкових зобов'язань.

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - на відповідність вазі, зазначеній у видатковій накладній, за якістю - на відповідність технічним показникам в сертифікаті якості виробника (підпункт 6.2 пункту 6 договору).

В рамках виконання господарського договору поставки товару оформлені такі первинні документи:

видаткові накладні: сума ПДВ 10625,58 грн. (т. 1 а.с. 62, 67, 72, 79, 83, 89, 96, 103);

прибуткові накладні на загальну суму 63753,50 грн., сума ПДВ 10625,58 грн. (т. 1 а.с. 63, 68, 73, 80, 84, 90, 97, 104);

накладні на внутрішнє переміщення (т. 1 а.с. 64, 69, 74, 85, 91, 98, 105);

рахунки на оплату по замовленню: на загальну суму 63753,50 грн., сума ПДВ 10625,58 грн. (т. 1 а.с. 65, 70, 75, 81, 86, 92, 99, 106);

податкові накладні: на загальну суму 63753,50 грн., сума ПДВ 10625,58 грн., обсяг постачання 53127,92 грн. (т. 1 а.с. 66, 71, 76, 82, 87, 93, 100, 107).

Вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та містять електронні підписи: перший - печатка, 39534319 ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія , другий - бухгалтер ОСОБА_6 (НОМЕР_4), про що зазначено в акті від 18 грудня 2017 року № 126/28-10-47-10/13395997 (т. 1 а.с. 25).

ПП Хімпостачальник сплатило ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за отриманий товар 07 червня 2016 року 420860,17 грн., у тому числі ПДВ 70143,36 грн., 22 червня 2016 року 79714,76 грн., у тому числі ПДВ 13285,79 грн., 05 липня 2016 року 127210,03 грн., у тому числі ПДВ 21201,67 грн., 19 липня 2016 року 117692,00 грн., у тому числі ПДВ 19615,33 грн., 26 липня 2016 року 63753,50 грн., у тому числі ПДВ 10625,58 грн., що підтверджується банківськими виписками та Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01 червня 2016 року - 31 липня 2016 року (т. 1 а.с. 61, 77-78, 88, 94-95, 101-102, 108).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2016 року від 18 липня 2016 року № 9123574637 та додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в межах встановлених контролюючим органом порушень позивачем до складу податкового кредиту по господарсько-правових відносинах з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія включено податок на додану вартість в сумі 83429,16 грн. (т. 1 а.с. 218-223, 224).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2016 року від 17 серпня 2016 року № 9148199381 та додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в межах встановлених контролюючим органом порушень позивачем до складу податкового кредиту по господарсько-правових відносинах з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія включено податок на додану вартість в сумі 51442,58 грн. (т. 1 арк. спр. 230-236, 237).

Придбані позивачем будівельні матеріали (металопродукція) використані для проведення будівельних та монтажних робіт технологічного обладнання цеху виробництва водорозчинних смол на орендованому за договором оренди від 29 лютого 2016 року № 01/2 майданчику за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця, вул. Галицька, 58, територія ПАО Завод ТОС Барва , що засвідчено затвердженими 31 серпня 2017 року проміжним кошторисом витрат на ремонт орендованої будівлі, проміжним кошторисом витрат на монтаж і модернізацію орендованого технологічного обладнання та проміжним кошторисом витрат на монтаж і модернізацію власних основних фондів (т. 1 а. с. 109-119, 120-132, 133-138, 149-172).

Отримані товарно-матеріальні цінності обліковані на субрахунку 2052 Будівельні матеріали, що передані в будівництво (монтаж) , що засвідчено жрналом-ордером і відомістю по рахунку 2052 Будівельні матеріали, що передані в будівництво (монтаж) за квітень 2018 року (т. 1 а.с. 139-148).

18 жовтня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області зареєстровано подану приватним підприємством Хімпостачальник декларацію № ІФ 083162921857 про початок будівельних робіт з технічного переоснащення відділення виробництва модифікаторів РУ цеху № 3 підприємства ПрАТ Завод тонкого органічного синтезу Барва ; Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця, вул. Галицька, 58, для виробництва просочувальних розчинів (т. 1 а.с. 173-175).

За наслідками позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлено актом від 04 січня 2017 року, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області приватному підприємству Хімпостачальник внесено припис від 04 січня 2017 року про невідкладне зупинення робіт з технічного переоснащення підприємства, оскільки фактично представником замовника під час перевірки було представлено звіт про обстеження будівельних конструкцій, а не експертизу робочого проекту, що, в свою чергу, є недостовірними даними у декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 жовтня 2016 року № ІФ 083162921857 (т. 1 а.с. 176-177, 178-179).

Досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, складені при виконанні договору поставки від 08 вересня 2015 року № 63, суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

Первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується дійсне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта на ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію - картку фіктивності ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія від 31 жовтня 2016 року № 833/8/26-56-21-0307, що наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на пояснення ОСОБА_3 від 31 жовтня 2016 року, в яких останній повідомив, що взимку 2015 року погодився зареєструвати на своє ім'я підприємство за винагороду 500 (п'ятсот) гривень через скрутне матеріальне становище. Згодом із жінкою на ім'я ОСОБА_6 їздив до нотаріуса по вул. Димитрова в Голосіївському районі м. Києва, де підписав документи, зміст яких не зрозумів, здається статут ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія . Через кілька днів з'їздив в банк та відкрив банківський рахунок в АБ Укрсиббанк , після чого всі документи по відкриттю рахунку та печатку підприємства Міжрегіональна металургійна компанія віддав бухгалтеру ОСОБА_6. Не мав мети займатися підприємницькою діяльністю, а лише зареєстрував на своє ім'я підприємство ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія для отримання винагороди 500 грн. Де знаходиться печатка ТОВ ММК ОСОБА_3 невідомо, де офіс компанії також. Первинні бухгалтерські документи ніколи не підписував від ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія як директор, договір також не підписував. Нікого з покупців та постачальників ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія не знає, жодних грошових коштів у статутний фонд товариства не вносив (т. 2 а.с. 7).

Вищевказані пояснення, в яких ОСОБА_3 заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних документів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. Натомість, факт поставки продукції виробничо-технічного призначення підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З копії наданих пояснень неможливо встановити, в рамках якої саме справи вони відбиралися. До того ж, згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пояснення осіб не є первинним документом та податковою інформацією, а тому посилання контролюючого органу на пояснення в акті перевірки суд вважає безпідставним.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Як вбачається з вироку Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у справі № 758/8351/17 у кримінальному провадженні № 32017100070000022 відносно ОСОБА_3, останнього визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи) (т. 2 а.с. 40-42).

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у справі № 758/8351/17 набрав законної сили 04 листопада 2017 року, перевірка проводилась з 13 грудня 2017 року, акт перевірки складено 18 грудня 2017 року. Тобто, на час проведення перевірки даний вирок вже набрав законної сили, однак в акті перевірки відсутні жодні посилання на нього як на підставу виявлених порушень податкового законодавства з боку приватного підприємства Хімпостачальник .

Крім того, суд зауважує, що вказаний вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між ОСОБА_3 та прокурором, не містить будь-яких відомостей про господарські операції між ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія та позивачем. У вироку зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з позивачем, вироком не встановлено.

З вироку Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/8351/17 від 04.10.2017 року вбачається, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ ММК в період з 08.12.2014 року по 28.05.2015 року був ОСОБА_3 Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна металургійна компанія (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 та приватним підприємством Хімпостачальник (покупець) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки в 08 вересня 2015 року № 63, а безпосередньо господарські операції відбувалися протягом червня - липня 2016 року.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією зазначеною в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/20081/16 та у постанові від 31.07.2018 у справі № 808/1507/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями платнику податків протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 100000,00 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25000,00 грн., а також зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 34872,00 грн.

Отже, позовні вимоги приватного підприємства Хімпостачальник підлягають задоволенню у повному обсязі.

За унормуванням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 р. у справі № 812/1402/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

І.В. Геращенко