Рішення

від 29.03.2019 по справі 826/17363/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2019 року № 826/17363/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Детонейт"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

представники позивача - не прибув,

сторін: відповідача - Аблішев В.А.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальність Детонейт (адреса: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50, код ЄДРПОУ 34487762 (далі - позивач або ТОВ Детонейт ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 041163, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980 (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 29.09.2017 №2492615147, яким ГУ ДФС у м. Києві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 65 770,00 грн, з яких 52 616,00 грн за основним платежем та 13 154,00 грн за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в Акті перевірки від 14.09.2017 № 142/26-15-14-07-03-10/34487762 є безпідставними та необґрунтованими, оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним в зв'язку з тим, що Акт перевірки не містить посилань на докази, які підтверджують наявність порушень допущених позивачем. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначається, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ Прогрес Ресурс Груп не мали реального характеру. На думку податкового органу, діяльність зазначеного контрагента підпадає під ознаки фіктивної діяльності, дане підприємство зареєстроване з метою реалізації товарів (послуг) по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, шляхом незаконного формування податкового кредиту. Окрім того, згідно вироку від 13.04.2016 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/5635/16-к по матеріалах кримінального провадження №32016040000000019 директора ТОВ Прогрес Ресурс Груп ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засіданні 22.05.2018 не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача проти позову заперечував та подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 КАС України, розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2017 № 8537 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Детонейт з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ Прогрес Ресурс Груп (код ЄДРПОУ 39196603) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. За результатами перевірки складено акт від 14.09.2017 № 142/26-15-14-07-03-10/34487762 та встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 52 616 грн за 2014 рік;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55 386 грн за серпень 2014 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2017 №2492615147 форми Р , яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65 770,00 грн, в тому числі за основним платежем - 52 616,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 154,00 грн.

ТОВ Детонейт подало до Державної фіскальної служби України скаргу від 12.10.2017 №43999/6 на вищезазначене податкове повідомлення рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.12.2017 № 28907/6/99-99-11-01-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а подана скарга без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, за приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що 25.07.2014 між ТОВ Детонейт та ТОВ Прогрес Ресурс Груп укладено договір № 25/07-2014 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надавати послуги на території України, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані належним чином послуги. Договір та додатки до нього скріплено відбитками печаток та підписано зі сторони Замовника директором ТОВ Детонейт в особі ОСОБА_4, зі сторони Виконавця ТОВ Прогрес Ресурс Груп директором ОСОБА_3.

Заперечуючи в акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, відповідач зазначає про наявність ознак фіктивності контрагента позивача ТОВ Прогрес Ресурс Груп , в обґрунтування чого посилається на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2016 у справі №200/5635/16-к, яким директора ТОВ Прогрес Ресурс Груп ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, судом встановлено, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2016 у справі №200/5635/16-к затверджено угоду від 12.04.2016 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Казанцевим С.А та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості. ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_3 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 205 КК України.

Також у вироку зазначено, що ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника та власника створеного з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Прогрес Ресурс Груп , вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка у середині червня 2014 року, в невстановленому органом досудового розслідування місці, за невстановлених слідством обставин, виготовила Статут ТОВ Прогрес Ресурс Груп та інші документи, необхідні для перереєстрації підприємства, зокрема: Статут від 26.06.2014 року, та договір купівлі-продажу від 24.06.2014 року, відповідно до яких ОСОБА_3 придбав ТОВ Прогрес Ресурс Груп та став його засновником, за що отримав грошову винагороду у розмірі 1000 грн.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, ОСОБА_3 придбав вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Придбання ТОВ Прогрес Ресурс Груп та перереєстрація його в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адреси, даних службової особи товариства та інших, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності здійснювати незаконні фінансові операції шляхом конвертації безготівкових коштів в готівку, тим самим сприяти фізичним особам та службовим особам підприємств - фактичних платників податку в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вироком у кримінальній справі діяння ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 статті 205 КК України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи викладене первинні документи підписані від імені директора ТОВ Прогрес Ресурс Груп в особі ОСОБА_6, підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, суд приходить до висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ Прогрес Ресурс Груп , є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі № 826/10170/17 адміністративне провадження №К/9901/46301/18.

В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № 2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відтак, з урахуванням того, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2016 у справі №200/5635/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та встановлено обставини, щодо купівлі ним фіктивного підприємства ТОВ Прогрес Ресурс Груп , суд дійшов висновку, що первинні документи не можуть підтверджувати господарські відносини, за спірними операціями, оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на викладене, фіктивність операцій, між позивачем та ТОВ Прогрес Ресурс Груп , вже встановлено вироком суду, а тому господарські операції між позивачем та цим контрагентом не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, відтак і віднесення сум ПДВ по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ Детонейт є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність прийнятого рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальність Детонейт - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко