Рішення

від 27.03.2019 по справі 581/551/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/551/18

Провадження № 2/581/25/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2019 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Самілик Н.М., у присутності представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Маляренка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Роменської місцевої прокуратури Кузченка Володимира до Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, треті особи: відділ Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс , про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай), передачу земельної частки (паю) до земель запасу та резерву державної власності,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених вимог до суду

У серпні 2018 року керівник Роменської місцевої прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 14 червня 1995 року КСП Ясна Зірка Байрацькою сільською радою видано державний акт про право колективної власності на землю та затверджено список громадян-членів КСП Ясна Зірка , до якого був включений ОСОБА_6 05 квітня 1996 року загальними зборами КСП Ясна Зірка створено робочу комісію по проведенню паювання землі та майна цього товариства. 29 серпня 1996 року Липоводолинською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_6 видано сертифікат серія НОМЕР_1 на земельну ділянку площею в умовних кадастрових гектарах 4,02. Зазначав, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, то його безпідставно було включено до списку громадян-членів КСП Ясна Зірка . В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави зазначав про те, що в спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а у даному спорі наявний як державний, так і суспільний інтерес. Доводив, що власником вказаної вище земельної ділянки є Липоводолинська районна державна адміністрація, а порушення порядку набуття речових прав на земельну ділянку обмежує Липоводолинську районну державну адміністрацію в її використанні, позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки в користування. Станом на 01 квітня 2018 року земельна частка (пай) відповідно до сертифіката НОМЕР_1 на території Байрацької сільської ради використовує ТОВ Альянс . Прокурор просив суд визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_6, та передати до земель запасу та резерву державної власності Липоводолинської районної державної адміністрації земельну частку (пай) площею 4,02 га згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1.

Позиція представника позивача, представників відповідачів та третіх осіб по даній справі

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі, вважаючи його обґрунтованим, із посиланням на вищевикладені обставини.

У судових дебатах 26 березня 2019 року представник відповідача Маляренко М.М. позов не визнав у повному обсязі, у порядку вступних слів представник відповідача суду пояснив про те, що до Липоводолинської районної державної адміністрації у свій час було надано Державний акт на право колективної власності на землю та додаток № 1 (список громадян - членів, колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка Липоводолинського району Сумської області), де під № 564 значився ОСОБА_7, список затверджено та підписано головою Байрацької сільської Ради народних депутатів. Оскільки актовий запис про смерть ОСОБА_6 складений Байрацькою сільською радою, то це свідчило про те, що раді було відомо про смерть останнього. Відповідно до п. 4 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними в підприємствах, кооперативах, товариствах із числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Розпорядження Липоводолинської районної державної адміністрації № 256 від 19 червня 1996 року Про затвердження вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка лише затверджено розмір земельної частки (паю), та цей документ не був підставою для видання сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 загальною площею 4,02 га.

Представник Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, Шматко О.І. не заперечував проти позову прокурора та суду пояснив про те, що земельна ділянка ОСОБА_6 була включена до невитребуваних земельних паїв колишнього КСП Ясна Зірка , розташована за межами с. Байрак на території Байрацької сільради Сумської області, сертифікат на право на земельний пай на спірну земельну ділянку зберігається в місцевому структурному підрозділі ГУ Держгеокадастру в Сумській області. Уточнив, що спірну земельну ділянку вважає приватною власністю померлого.

Представник третьої особи ТОВ Альянс у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, заперечував проти заявлених позовних вимог. 06 листопада 2018 року третя особа, в особі директора ТОВ Альянс Демченка І.О., подав до суду клопотання-заперечення, в якому вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими, посилаюись на судову практику Верховного Суду України та суду касаційної інстанції.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, до якого перейшли повноваження та виконання функцій відділу Держгеокадастру в Липоводолинському районі, у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, щодо вирішення даного спор поклався на розсуд суду.

Процесуальні дії суду в даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області Кузьмінським О.В. від 16 серпня 2018 року в даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 07 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв. 07 вересня 2018 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 20 вересня 2018 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника третої особи - відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі, його явку визнано обов'язковою. 20 вересня 2018 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 02 жовтня 2018 року у зв'язку із залученням до участі у справі співвідповідача -Байрацьку сільську раду. 02 жовтня 2018 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 16 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю даних про належне його сповіщення. 16 жовтня 2018 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено, задоволено клопотання представника позивача, визнано явку представника співвідповідача обов'язковою. 18 жовтня 2018 року строк повноважень судді Кузьмінського О.В. закінчився, справа залишилася нерозглянутою. Після проведеного повторного автоматизованого розподілу, справа передана для розгляду судді Бутенку Д.В. і 19 жовтня 2018 року справа прийнята до провадження зазначеним суддею, призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 30 жовтня 2018 року. 30 жовтня 2018 року протокольною ухвалою суду в розгляді справи оголошена перерва до 20 листопада 2018 року, для уточнення позицій учасників справи та витребування додаткових доказів по справі. 20 листопада 2018 року протокольною ухвалою суду у розгляді справи оголошена перерва до 04 грудня 2018 року у зв'язку із закінченням цього дня процесуального часу відведеного для розгляду даної справи. 04 грудня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 грудня 2018 року у зв'язку з витребуванням судом за задоволеним клопотанням представника позивача додаткових доказів. 20 грудня 2018 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого оголошено перерву в судовому засіданні. 15 січня 2019 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву. 01 лютого 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву для забезпечення виклику свідка за клопотанням сторони позивача. 15 лютого 2019 року в судовому засіданні оголошено перерву для підготовки сторін до судових дебатів. 27 лютого 2019 року, 18 березня 2019 року в судових засіданнях оголошувались перерви у зв'язку з неявкою представника позивача. 26 березня 2019 року суд видалився до нарадчої кімнати й 27 березня 2019 року проголосив рішення по суті спору.

Установлені судом обставини даної справи (щодо двох позовних вимог)

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми помер ОСОБА_6 (а.с.14 т.1). Відповідно до довідки № 1003-15.9-25 від 28 серпня 2018 року, виданої Липоводолинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Сумській області, актовий запис про смерть № 2 відносно ОСОБА_7 складений 29 січня 1994 року виконавчим комітетом Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 42 т.1).

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серія НОМЕР_5, виданого 30 червня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству Ясна Зірка , яке знаходилося в с. Байрак Липоводолинського району Сумської області, відповідно до рішення Байрацької сільської ради народних депутатів від 14 червня 1995 року, передано в колективну власність 2701,1 га землі для сільськогосподарського використання. До списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка Липоводолинського району Сумської області під номером 564 внесено жителя с. Довга Лука Андреєва П.П. (додаток № 1 до акту). Із карти-плану меж земель, переданих у колективну власність, та пояснень представника відповідача Шматка О.І., який є землевпорядником Байрацької сільради, судом також установлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення колишнього КСП Ясна Зірка розміщені поза межами с. Байрак, проте на території Байрацької сільради, поблизу с. Довга Лука Байрацької сільради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 16-17 т.1).

Протоколом №1 від 05 квітня 1996 року загальних зборів членів КСП Ясна Зірка Липоводолинського району Сумської області, затверджено внутрішньогосподарську робочу комісію по проведенню паювання землі та майна. У 1996 році розроблена технічна документація по визначенню розмірів земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах і вартісному виразі по колективному сільськогосподарському підприємству Ясна Зірка Липоводолинського району Сумської області (а.с. 15-19, 20-21 т.1).

Розпорядженням Липоводолинської районної державної адміністрації № 256 від 19 червня 1996 року затверджено вартість земельної частки (пай) та її розміру в умовних кадастрових гектарах колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка (а.с. 41 т.1).

Як вбачається зі змісту оформленого сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_1 на підставі рішення Липоводолинської районної державної адміністрації від 19 червня 1996 року № 256 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Ясна Зірка , розміром 4,02 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж на місцевості, цей документ зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №564 від 30 серпня 1996 року. Зазначений сертифікат особисто ОСОБА_6 за його життя та після його смерті його спадкоємцям не видавався (а.с.9-13 т.1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 182 від 27 квітня 2001 року, внесено зміни до договору оренди земель державної власності (невитребувані земельні частики (паї) від 23 січня 2006 року № № 04.06.631.00016, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ Альянс , виключено земельні ділянки витребуваних сертифікатів площею 7,7990 га ріллі, продовжено строк дії заключного договору до 22 січня 2026 року (а.с. 114 т.1).

27 січня 2005 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та ТОВ Альянс , орендарем, укладеного договір оренди землі (невитребувані паї), згідно з яким останньому передавалося у строкове, на 5 років, платне користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 229,402 га., що розташована на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, який зареєстрований у Липоводолинському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 23 січня 2006 року за № 04.06.631.00016 (а.с.118-123 т.1).

16 жовтня 2012 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ТОВ Альянс укладено угоду про зміну й доповнення договору оренди землі від 27 січня 2005 року, згідно з якою в оренду передавалися земельні ділянки загальною площею 58,3076 га, у тому числі ріллі 58,3076 га.; продовжено строк дії договору до 22 січня 2016 року, зазначено про переважне право орендодавця на продовження строку дії договору та про умови та розмір внесення орендної плати (а.с.117 т.1).

Зі змісту листа відділу у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 149/107-18 від 15 березня 2018 року земельна частка (пай) гр. ОСОБА_7 на підставі сертифіката НОМЕР_1 на території Байрацької сільської ради складається з двох земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_3 площею 3,402 га (рілля) та кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,312 га (сіножаті). Вартість земельної частки (паю) станом на 2018 рік становить 134912,66 грн. На ріллю, вищезазначеного паю, укладений договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) між ТОВ Альянс та Липоводолинською державною адміністрацією від 23 січня 2006 року № 04.06.631.00016 терміном на 20 років. Зазначена вище перша земельна ділянка площею 3,402 га належить до державної власності, по іншій земельній ділянці відомості в Державному земельному кадастрі відсутні (а.с.7,192,228 т.1).

Норми права, які підлягають застосуванню в даній справі

За змістом ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст.36, 128 КПК України прокурор зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав для представництва інтересів держави в суді при пред'явленні цивільного позову з наданням письмової згоди такого органу чи іншого органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної юридичної особи, на здійснення такого представництва саме цим прокурором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Правовідносини по даній цивільній справі виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Згідно зі ст.ст. 3, 5 ЗК України у редакції 1990 року, власність на землю в Україні має такі форми державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективну співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Земля передається у колективну власність безплатно.

Відповідно до ст. 23 ЗК України в редакції 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчувались державними актами, які видавались і реєструвались, у тому числі, сільськими Радами народних депутатів.

Пунктом 17 Перехідних положень діючого Земельного кодексу України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно зі ст. 9 ЦК УРСР 1963 року правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

У відповідності до положень ст. 4 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Відповідно положень до Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають особи, які є членами сільськогосподарських підприємств на час отримання державного акту.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п. 17 розділу Х "Перехідних положень "Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку(пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям..." має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, встановлений Указом Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року, пункт 2 якого передбачає, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Між тим, положеннями Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою Міністрів СРСР і ЦК КПРС № 910 від 28 листопада 1969 року, який був чинним на час отримання підприємством державного акту на землю, передбачено, що членство у відповідному колгоспі і колективному сільгосппідприємстві припиняється в зв'язку зі смертю громадянина, що відповідає вимогам ст. 5 ч. 2 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство № 2114-ХП від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч.3 ст.24 ЗК України у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Згідно з нормами ч.10, 11 ст.25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Висновки по суті позовних вимог:

а) щодо обґрунтування процесуальних підстав для представництва інтересів держави:

На думку суду, керівник Роменської місцевої прокуратури, належно не обґрунтував виключних підстав для представництва ним інтересів держави та необхідність їх захисту, включаючи посилання на те, що порушення порядку набуття речових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,02 га, належну ОСОБА_7, обмежує Липоводолинську РДА в користуванні нею та залученні грошових коштів до районного бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах, позбавляє можливості інших осіб реалізувати права на отримання земельної ділянки в користування, і через відсутність у вищезазначених спірних правовідносинах органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а також із відомостей Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) вищевказана земельна ділянка складається з двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення: перша - площею 3,714 га, розташована на території Байрацької сільради Липоводолинського району, у формі державної власності з призначенням для веденням товарного сільськогосподарського виробництва (рілля, кадастровий номер НОМЕР_3), інша земельна ділянка площею 0,312 га (сіножаті, кадастровий номер НОМЕР_4), без визначення форми власності, і станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом Липоводолинська РДА вже не мала повноважень на розпорядження зазначеною вище земельною ділянкою державної форми власності та продажу прав оренди на неї на земельних торгах. В аспекті даної справи станом на день пред'явлення позову, з урахуванням положень ст. 12, 151,17, 122 нинічинного ЗК України, та на даний час, з огляду на положення чинної ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) був наявний та діє орган, який уповноважений вирішувати питання розпорядження й користування землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Липоводолинського району Сумської області, ним є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Крім цього, на території України, у тому числі й на території Сумської області, через створені територіальні органи, діє центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, і статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що до повноважень такого органу в особі Державної інспекції сільського господарства України, віднесено державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Указана інспекція не приймала участі в даній справі не як уповноважений орган, що представляє державу у спірних правовідносинах, так і не в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Як убачається з позовних матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, прокурор не вказав те, що він діє виключно в інтересах держави та в особі певного органу (зокрема, в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області), та помилково зазначав, що відсутній орган, який уповноважений державою в силу закону, здійснювати усунення порушень чинного земельного законодавства, вирішувати питання користування та розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (включаючи, проведення земельних торгів щодо продажу прав оренди на спірну земельну ділянку) та звертатися до суду з позовами про усунення порушень закону в зазначених земельних правовідносинах. Крім цього, на даний час як ГУ Держгеокадастру в Сумській області та вищевказана інспекція мають відповідні повноваження усунути будь-які порушення земельного законодавства як самостійно, так і в спосіб звернення до інших органів (включаючи, подання відповідного позову до суду), що також не враховано прокурором. Також прокурором суду не надано доказів і не наведено обґрунтувань, при відсутності відповідного органу, уповноваженого державою здійснювати функції з усунення порушень земельного законодавства, неможливості самостійного звернення до суду вищевказаних органів з окремими позовами щодо зазначеного вище нерухомого майна з попереднім підтвердженням повноважень прокурора на представництво інтересів держави судом, як це передбачено ч.3,4 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Разом із цим, прокурор до звернення до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави на виконання ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру 20 липня 2018 року інформував голову Липоводолинської РДА лише про пред'явлення позову до цього органу виконавчої влади, фактично допускаючи двояку мотивацію представництва прокурором інтересів держави (з одного боку, позов заявлявся до Липоводолинської РДА, а, з іншого боку, у тексті позову зазначалося про обмеження прав цього органу у використанні спірної земельної ділянки з метою отримання доходу до місцевого бюджету, фактично зазначаючи про порушення прав саме цього органу), що у свою чергу свідчить про цілісну неузгодженість правового обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави (а.с.22 т.1).

Також суд, ураховує те, що при залученні судом у попередньому складі за клопотанням представника позивача Байрацької сільради Липоводолинського району Сумської області в якості співвідповідача в даній справі, ні прокурор, ні його уповноважений представник не навели додаткових мотивів тому, які саме позовні вимоги формулюються прокурором до цього органу місцевого самоврядування, яким чином зазначена рада порушує чи створює загрозу порушення інтересів держави, зокрема, яким чином спірна земельна ділянка в умовних кадастрових гектарах та бездіяльність чи будь-які рішення сільради обмежують чи іншим чином протиправно впливають на інтереси держави (у тому числі, в особі якого органу державної влади) у використанні зазначеного майна на конкуретних засадах із необхідністю залучення додаткових коштів до бюджету.

Також суд додатково вважає, що за змістом п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України підстави представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися нечітко та в будь-якому випадку розширено, що має місце в даній справі. При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду й замінювати належних суб'єктів земельних правовідносин, які можуть чи бажають захищати інтереси держави та виступати позивачами в суді, для реалізації своїх повноважень, що також установлено судом у даній справі.

б) щодо обґрунтування інших матеріально-правових складових підстави для представництва інтересів держави:

Досліджені обставини справи та письмові докази в ній, положення чинного законодавства свідчать про те, що ОСОБА_7 не набув право на земельну частку (пай) як член КСП Ясна Зірка і відповідно не зміг отримати особисто сертифікат на земельну частку (пай), оскільки станом на час видачі КСП Ясна Зірка державного акта на право колективної власності на землю (30 червня 1995 року) та станом на день оформлення головою Липоводолинської РДА вищенаведеного сертифікату (29 серпня 1996 року) зазначена особа померла (дата смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с.10-13, 15-18,20-21). З огляду на це, приймаючи до уваги те, що колишнім колгоспам земельні ділянки надавалися в користування відповідними радами з державної власності (ст.3,15-17 ЗК УРСР в редакції від 08 липня 1970 року), то суд уважає, що умовна частина земельної ділянки (без визначення її меж на місцевості), яка була передана в загальному масиві в користування колишньому колгоспу Ясна Зірка , та за життя ОСОБА_6 перебувала в користуванні цього колгоспу та КСП (до паювання його земель) не змінила свого статусу та форми (де-юре залишилася в державній власності й відповідно не може мати статусу невитребуваного земельного паю, при цьому перерозподіл часток членів КСП у структурі земельних паїв до видачі державного акту на право колективної власності на вищевказані землі та після паювання земель відповідними суб'єктами не проведено). З огляду на це, суд не приймає в якості належних та допустимих доказів інформацію Байрацької сільради від 13 листопада 2018 року № 419/02-33, пояснення її представника Шматка О.І. та показання свідка ОСОБА_10 про належність ОСОБА_6 права на земельний пай вищевказаного КСП та віднесення вищевказаної земельної ділянки до невитребуваного земельного паю (а.с.106).

За таких обставин, суд уважає, що з огляду на чинний юридичний статус земельної ділянки та її розташування на території Байрацької сільради прокурором не обґрунтована наявність дійсного порушення законних інтересів держави в межах заявленого позову у виді обмеження саме Липоводолинської РДА в користуванні зазначеною нерухомістю та залучені якнайбільшої суми грошових коштів до районного бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах, позбавлення інших суб'єктів права на отримання земельної ділянки в користування, отримавши перемогу у відповідних торгах.

в) щодо інших двох самостійних вимог та обраних в їх межах способів захисту прав:

З урахуванням вищесформульованих висновків та установлених обставин справи, суд також уважає те, що прокурором обрано для першої вимоги неефективний спосіб захисту інтересів держави шляхом визнання недійсним сертифікату на право на земельну ділянку та неналежний спосіб захисту права по вимозі про передачу спірної земельної ділянки до земель запасу та резерву державної власності Липоводолинської РДА, з огляду на нижченаведене.

Сертифікат на земельний пай (частку) є правоустановлюючим документом, який діє протягом часу після завершення паювання земель та є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок і до отримання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку колишнім членом КСП (або реєстрації його права власності відповідно до закону) та в подальшому повертаються органу, який його видав, а визнання недійсним цього документу не є дієвим та відповідно ефективним способом захисту інтересів держави в аспекті п.2 ч.2 ст.16 ЦК України при збереженні чинності Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_5 від 30 червня 1995 року в частині такого права ОСОБА_6 та при неотриманні особисто останнім чи його спадкоємцями сертифікату на право власності на землю в умовних кадастрових гектарах.

Обраний прокурором спосіб захисту має формальний характер, він не наповнений практичним змістом із послідуючими юридичними наслідками в разі його застосування судом, оскільки він не є самостійною підставою для передачі вищевказаних земель до земель запасу та резервного фонду державної власності. Також, з огляду на сутність заявленої прокурором вимоги, суд не вбачає переконливих обґрунтувань із посиланням на засоби доказування тому, як сам факт складання, без видачі заінтересованим особам оспорюваного вище сертифікату, головою Липоводолинської РДА при чинності вищевказаного державного акту порушує чи в інший спосіб обмежує інтереси держави. При недоведеності порушення чи іншого обмеження інтересів держави складенням вищевказаного сертифікату при фактичному договірному використанні вищевказаної земельної ділянки іншим суб'єктом господарювання (третьої особою у даній справі), на думку суду, відсутні законні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Із приводу вимоги про передачу спірної земельної ділянки до земель запасу та резерву державної власності, то суд уважає, що такий неналежний спосіб захисту права для даних правовідносин не може бути застосований, оскільки до дискреційних повноважень суду в даній справі законом не віднесено повноваження передавати вищевказану землю до земель запасу та резервного фонду земель державної власності й суд не може перебирати на себе повноваження відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які повинні реалізовувати компетенцію по переведенню за відповідними рішеннями зазначеної землі до запасу чи резерву. Також суд уважає, що позивач при обранні вищевказаного способу захисту не розмежував змісту понять землі запасу державної власності (ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 24 ЗК України), як земель не переданих у власність або не наданих у постійне користування інших особам, і земель резервного фонду державної власності (ч.10,11 ст. 25 ЗК України), як земель сформованих у процесі приватизації за погодженням із державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями у відповідному розмірі усіх сільськогосподарських угідь, які були в постійному користуванні цих підприємств, та суб'єктів, які можуть приймати участь у формуванні цих земель. З урахуванням норм ч.2 ст. 19, ч.2 ст.124 Конституції України, ч. ст.19, ч.3 ст. 24, ч.10,11 ст. 25, ч.3 ст. 152 ЗК України суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування по передачі (частковому формуванню) замість цих суб'єктів земель запасу та резервного фонду державної власності, така компетенція виходить за межі дискреційних повноважень суду в даному спорі. Крім цього, станом на день подачі даного позову та на день ухвалення даного рішення суду, Липоводолинська РДА не має повноважень на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності (включаючи ті, які перебувають у запасі чи в резервному фонді) і відповідно передача таких земель до неналежного суб'єкта земельних правовідносин не ґрунтується на нормах чинного земельного законодавства.

До цього, застосування такого способу захисту права не передбачено ст. 152 ЗК України як можливий спосіб захисту права сторони у земельних спорах, прокурором не обґрунтовано з посиланнями на інші закони застосування такого способу захисту права у даному спорі.

Підсумовуючи, суд зазначає про те, що в задоволенні позову керівника Роменської місцевої прокуратури слід відмовити з підстав його необґрунтованості як у частині мотивації підстав для представництва інтересів держави, так і в частині аргументації застосування обраних способів захисту цивільних прав у межах двох самостійних позовних вимог до двох окремих відповідачів, тобто по суті цивільного спору.

Розподіл судових витрат по справі

При зверненні до суду з позовом, прокурор сплатив відповідний розмір судового збору по двом вимогам немайнового характеру, однак, оскільки у задоволенні заявленого позову повністю відмовлено, то відповідно до ч.1 ст.140 ЦПК України предмет розподілу цих витрат як такий відсутній.

Керуючись ст. 89, 247, 258-259, 263-265, 273, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову керівника Роменської місцевої прокуратури Кузченка Володимира до Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, треті особи: відділ Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс , про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай), передачу земельної частки (паю) до земель запасу та резерву державної власності.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Роменська місцева прокуратура (місцезнаходження:42000, вул. Соборна, 43 м. Ромни, Сумська область, код ЄДРПОУ 03527891).

Відповідач: Липоводолинська районна державна адміністрація Сумської області (місцезнаходження: 42500, сел.Липова Долина, вул. Полтавська, 32, код ЄДРПОУ 04058097).

Відповідач: Байрацька сільська рада Липоводолинського району Сумської області (місцезнаходження: 42540, Сумська обл., Липоводолинський район, село Байрак, вулиця Миру, будинок 16, код ЄДРПОУ 04389689).

Третя особа: відділ у Липоводолинському районі Головного управління Держгокадастру у Сумській області (42500, сел. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39765885)

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс (42500, сел. Липова Долина, вул. Горького, буд. 46, код ЄДРПОУ 32141851).

Повне рішення суду складено 01 квітня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко