Рішення

від 20.03.2019 по справі 522/6977/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/1515/19

Справа № 522/6977/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Траст Лізинг про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.04.2018 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Траст Лізинг та неодноразово уточнивши свої позовні вимоги, в останнє заявою від 19.11.2018 року, просила суд визнати недійним Договір фінансового лізингу №000005 від 07.12.2017 року, укладений між ТОВ ЛК Траст Лізинг та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ Лізингова компанія Траст Лізинг грошові кошти у сумі 25000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 07.12.2017 року позивач звернулася до відповідача з метою оформити Договір (фінансового лізингу) приймання-передачі транспортного засобу та між сторонами було укладено договір. Предметом договору став автомобіль марки Ravon, 10% вартості авто позивач оплатила відразу у розмірі 25 000 грн. та суму авансового платежу у розмірі 15 000 грн. Позивач намагалася отримати від відповідача інформацію щодо кількісних та якісних характеристик автомобіля, проте відповідач не надав такої інформації, тому позивач позбавлена можливості користуватися автомобілем та вважає, що договір підлягає розірванню. Адже продавець не виконав свої обов`язки та не надав інформацію. Також позивач вважає умови договору нечесними та несправедливими, оскільки продавець може не повертати сплачені споживачем кошти.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду від 18.06.2018 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 14.08.2018 року.

Зважаючи на неявку відповідача, враховуючи думку представника позивача про неможливість розгляду справи за такої явки, підготовче засідання, призначене на 14.08.2018 року було відкладено на 09.11.2018 року.

У підготовчому засіданні 09.11.2018 року представник позивача ОСОБА_2 просив суд відкласти розгляд справи задля підготовки уточненої позовної заяви, розгляд справи було відкладено на 05.02.2019 року.

Протокольною ухвалою в результаті проведених дій у підготовчих засіданнях 05.02.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 20.03.2019 року.

Учасники справи у судове засідання призначене на 20.03.2019 року не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідоми.

Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз`яснено право подати в зазначений строк відзив, письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про проведення заочного розгляду справи та задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено , що 07.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Траст Лізинг та ОСОБА_1 було укладено договір №000005 фінансового лізингу, відповідно до п. 1.1. якого Лізингодавець зобов`язався набути у власність у Продавця, визначений у п.1.2. даного Договору Предмет лізингу та передати даний Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно п.1.2. Договору предметом лізингу є транспортний засіб марки Ravon, 2016 року випуску.

Пунктом 13.2 Договору встановлено розмір Адміністративної комісії, погоджений сторонами складає десять відсотків від вартості Предмету Лізингу та вказується в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 13.3 закріплено, що авансовій платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 50 % на момент укладення даного Договору, та вказується в додатку №1 до Договору.

З додатку №1 до Договору вбачається, що вартість предмету Лізингу становить 95 000 грн.

Адміністративна комісія становить 25 000 грн., а авансовий платіж - 26,30%.

З платіжних документів вбачається, що ОСОБА_1 перевела на рахунок ТОВ ЛК Траст Лізинг 10 000 грн. з призначенням платежу НДС за автомобіль та 15 000 грн. з призначенням платежу аванс за автомобіль.

Позивачка зверталася до відповідача з заявою про надання належної інформації щодо товару та просила надати їй необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кількісні та якісні характеристики, а також про виробника вказаного товару.

Відповідь на заяву позивача матеріали справи не містять.

Відповідно п. 9.1 з дати підписання Акту-приймання передачі Лізингоодержувач має право користуватися Предметом лізингу, згідно його звичайного призначення.

Акт приймання-передачі предмету лізингу матеріали справи також не містять.

Позивач просить визнати недійним договір фінансового лізингу, посилаючись на ст. 15, 18 Закону України Про захист прав споживачів , зважаючи на те, що інформація про предмет лізингу не було надано позивачу та посилаючись на несправедливі умови договору.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угод (чи її умов) недійсними, а саме у зв`язку з несправедливими умовами договору.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинно включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч. 5 ст 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Як вбачається з Договору №000005 фінансового лізингу від 07.12.2017 року, умови договору замовником прочитані та йому зрозумілі, пояснення відносно умов договору замовнику надані у прозорій, доступній та зрозумілій для нього формі, що випливає з п. 21.5, 21.7, 21.10, 21.11 Договору та його підписанням позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, позивач не надав до суду будь-яких доказів того, що на момент укладення правочину відповідач замовчував певні обставини та ввів його в оману, а також доказів того, що позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що пункт, що передбачає вартість предмету лізингу незаповнений, зважаючи на те, що ціна предмету лізингу, як передбачено Договором вказана в Додатку №1 до Договору.

Посилання позивача на неможливість використання предмету лізингу, у звязку з ненадання інформації про нього як на підставі для недійсності правочину, суд не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Тож, обставини на які посилається позивач є підставою для розірвання договору, а не визнання його недійсним.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання договору №000005 фінансового лізингу від 07.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛК "Траст Лізинг" недійсним та стягнути з ТОВ "ЛК Траст Лізинг" сплачені кошти у розмірі 25 000,00 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Траст Лізинг (код ЄДРПОУ 41325954, м. Харків, пров. Московський, буд. 259) про захист прав споживачів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 01.04.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар